Лікування

Терапія при діареях у телят - міра суто вимушена, а не повсякденна. Лікування має бути негайним і включати вживання антибіотиків (аміноглікозіди, фторхинолони), імуностимуляторів (Ронколейкин), сорбентів, а також регидратационной терапії. Інколи, непагані результати показує вживання гиперіммунних сироваток і пробіотиків в комплексній терапії. Широко використовувана антібіотікотерапія діарей в більшості випадків нееффектівна унаслідок резистентності секундарной мікрофлори до вживаних лікувальних препаратів.

2. Якими методами здійснюють посмертну діагностику трихінельозу?

Посмертну діагностику здійснюють методами трихінелоскопії та перетрав­лення м'язів у штучному шлунковому соку. Для дослідження на трихінельоз беруть м'язи обох ніжок діафрагми (по 80 г) у місці їх переходу в сухожилки. Можна використовувати й інші посмуговані м'язи (жувальні, стравоходу, між-реброві). Досить поширений метод трихінелоскопії. З кожної проби зігнутими ножицями роблять по 24 зрізи завбільшки з вівсяне зерно. Вміщують їх на компресорій і розчавлюють за допомогою гвинтів до такої міри, щоб крізь них можна було читати газетний шрифт. Виготовлений у такий спосіб препарат ретельно досліджують під трихінелоскопом або за малого збільшення мікро­скопа. Цей метод дає можливість виявити значний і середній ступені інвазії.

Більш надійним є метод перетравлення м'язів у штучному шлунковому со­ку. Пробу м'язів масою 10 г перемелюють за допомогою м'ясорубки, вмішують у колбу і добавляють 250 мл штучного шлункового соку (пепсину — 3 г, соля­ної кислоти — 1г, води — 100 мл), ретельно перемішують і ставлять у термо­стат за температури 42 - 47 °С. Через 4-5 год верхній шар рідини обережно зливають, а осад переносять на предметне скло і досліджують під мікроско­пом. На м'ясокомбінатах для групового дослідження м'язів використовують апарати АВТ, АВТ-У.

Личинки трихінел потрібно диференціювати від саркоцист, молодих цис-тицерків, вапняних конкрементів. Збудники трихінельозу мають спіралепо­дібну форму і містяться всередині капсули. Останні мають яйцеподібну, ли­моноподібну чи круглу форму. У разі значного звапнення капсул личинок виявити важко, тому зрізи м'язів прояснюють у 5 - 10%-му розчині соляної кислоти впродовж 1-2 год. Саркоцисти мають витягнуту, сигароподібну фор­му і заповнені всередині ендозоїтами. Цистицерки більші за розмірами і роз­міщені між м'язовими волокнами. Личинок трихінел не виявляють у серце­вих м'язах, тоді як саркоцисти й цистицерки паразитують там досить часто.

3. Інфекційні захворювання при яких забороняється забій тварин на м'ясо.

Забороняється забій тварин на м'ясо і вони підлягають знищенню: · при перших випадках виявлення заразних хвороб (крім туберкульозу і бруцельозу) за вказівкою Головного державного інспектора ветеринарної медицини України або його заступників, хворі тварини можуть бути знищені; · при ящурі (у перших випадках захворювання в благополучній місцевості), чумі великої рогатої худоби, чумі дрібних жуйних, лихоманці долини Рифт, інфекційній катаральній лихоманці (блутанг), африканській чумі коней, африканській чумі свиней, хворих і підозрілих у захворюванні на сибірку, гідроперикардиті, сказі, губчастоподібній енцефалопатії, скрепі овець, сапі, ензоотичному лімфангоїті коней, венесуельському енцефаломієліті коней, японському енцефаліті коней, вірусному артеріїті коней, артрит/енцефаліті кіз, інфекційному метриті коней, туляремії, парувальній хворобі коней, чумі верблюдів, емфізематозному карбункулі, злоякісному набряку, брадзоті, інфекційній ентеротоксемії овець, анаеробній дизентерії ягнят і поросят, ботулізмі, правцю, меліоїдозі коней (несправжній сап), міксоматозі і геморагічній хворобі кролів, грипі, ньюкаслській хворобі птиці, орнітозі, хламідіозі; · тварин, які знаходяться в стані агонії, що встановлює тільки лікар ветеринарної медицини (фельдшер).