Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






З якою метою проводять дослідження проб ґрунту?






Випасні угіддя, які використовуються в господарствах незалежно від форми власності, повинні бути нанесені на карту та взяті на облік. Кожний рік ці угіддя необхідно обстежувати маршрутним методом з урахуванням рельєфу місцевості, характеру грунту, рослинності та урожайності в різні сезони вегетації рослин, водного режиму. Під час обстеження виявляють підвищені, суходільні ділянки пасовищ та низинні, заболочені. Визначають наявність на цих ділянках проміжних і резервуарних хазяїв гельмінтів.

Підвищені, суходільні ділянки пасовищ обстежують на заселеність їх кліщами (орибатидами), комахами (мурашками, бабками, кониками, цвіркунами та ін.), гризунами (щурами, мишами). Визначають їх вид, щільність заселення території та місця розмноження.

Орибатидні, або панцирні кліщі (проміжні хазяї збудників цестодозів жуйних і непарнокопитних тварин та мезоцестоїдозу м'ясоїдних) живуть на рослинах, в поверхневих шарах грунту, особливо в дерновому шарі та під листям поблизу тваринницьких ферм, водойм чи на пасовищах.

Із кожної такої ділянки площею 25 м" відбирають по п'ять проб (чотири по кутах і одну в центрі). Кожну пробу необхідно відбирати з поверхневого шару грунту до глибини 1, 5-2 см із площі 1 м", а також траву, листя і все, що знаходиться на цій ділянці.

Мурашок, як проміжних хазяїв райєтін, дикроцелій та інших гельмінтів, ібирають поблизу гнізд (мурашників) та на рослинах. Особливо звертають уіші'у на заціпенілих комах, уражених метацеркаріями дикроцелій.

В господарствах, неблагополучних щодо простогонімозу, плагіорхозу курей, тетрамерозу качок і гусей відловлюють бабок, а щодо еуритремозу жуйних тварин та хейлоспірурозу і тетрамерозу курей - коників і цвіркунів.

Фекалії, які знаходяться на випасах, обстежують на заселеність: жуками - гнойовиками та їх личинками і лялечками (проміжні хазяї збудників фізоцефальозу, аскаропсозу та макраканторинхозу свиней, скрябініозу та хоанотеніозу птиці, пігаргінемозу великої рогатої худоби); жуками -копробіонтами (проміжні хазяї гонгілонем та спіроцерків); травневими хрущами, золотистими бронзівками, жуками - носорогами, мармуровими хрущами (проміжні хазяї макраканторинхусів свиней).

Під час обстеження підвищених пасовищ відновлюють мух - проміжних хазяїв телязій, стефанофілярій, парафілярій, драшій, габронем.

При наявності гнізд мишовидних гризунів їх розбирають, а вміст просіюють через сито з рідким діаметром отворів та відбирають ектопаразитів. Звертають увагу на наявність бліх і волосоїдів - проміжних хазяїв цестод Dypilidium caninum, Hymenolepis nana, H. fraterna.

З території пасовищ, особливо поблизу тваринницьких ферм та сільськогосподарських угідь, відбирають проби грунту і трави.

Проби грунту з поверхневого шару відбирають шпателем або ложкою, а з глибини - лопатою або буром Некрасова. При цьому враховують затемнені та освітлені ділянки, поверхневий шар грунту чи з глибини - 5, 10, 15, 20 см. З кожної ділянки площею приблизно 25 м2 одночасно по діагоналі відбирають по 3-5 проб масою 50 г кожна. Відстань між місцями відбору проб - не більше 10 м. Кожну пробу кладуть у банку з кришкою або у поліетиленовий пакет, етикетують із зазначенням місця взяття проб, глибини та характеру грунту, наявності рослинності та інших факторів.

Проби трави (250-500 г) з випасних та вигульних ділянок зрізають не вище 3-5 см від поверхні грунту, а краще - виривають з корінням, загортають у марлеву серветку і поміщають у банку з водою так, щоб проба трави була вище від дна банки на 2-3 см.

У пробах грунту пасовищ, а також у гною, особливо свинарників, та поблизу тваринницьких приміщень виявляють малощетинкових черв'яків із родини Lumbiicidae. Вони є проміжними хазяями метастронгілід свиней, гістріхісів і аплопараксисів качок, діоктофім м'ясоїдних, пороцекумів Мдомлпніюї птиці та резервуарними - аскарисів свиней, токсокар і токсаскарисів м'ясоїдних, сінгам, ціатостом, аскаридій, гангулетеракисів, ІЧТерикисів та деяких видів капілярій птахів, а інколи і диктіокаул овець і кіз,

Олігохет збирають у склянки з невеликою кількістю грунту в кількості не менше 50 екземплярів.

При проведенні гельмінтологічних обстежень звертають увагу на можливий доступ до випасних ділянок, місць відпочинку та водопою тварин, на території ферм і в тваринницькі приміщення домашніх і диких м'ясоїдних (собак, котів, вовків, лисиць) та копитних тварин (кабанів, кіз, козуль, лосів). Вони часто є носіями та джерелами забруднення довкілля, збудниками небезпечних інвазійних хвороб для тварин та людей (ехінококоз, мультицептоз, дипілідіоз, дифілоботріоз, опісторхоз, трихінельоз, анкілостомоз, унцинаріоз та аскаридатози).

Дика птиця, особливо водоплавна, може бути джерелом ехіностоматидозної, гіменолепідозної, лігульозної, сінгамозної та інших інвазій.

Особливо велика роль диких тварин та птахів у забрудненні довкілля інвазійними елементами та у забезпеченні функціонування природніх вогнищ інвазійних хвороб.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.