Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Проза І. Франка. Новела Сойчине крило та повість Перехресні стежки.






Велику майстерність виявив Франко і в широких епічних поемах «Панські жарти» (1887 р.), «Сурка» (1890 р.), «Смерть Каїна» (1889 р.), «Іван Вишенський» (1900 р.) й інших. Багато автобіографічного вклав Франко у свою найвизначнішу поему «Мойсей» (1905 р.), в якій на матеріалі біблійного сюжету показано конфлікт вождя з народом, засуджується зрада національних інтересів та проголошується ідея служіння рідному народові.

Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел та десять повістей і романів. Вона починається з так званого «бориславського циклу» (від 1877 р.), в якому Франко подає жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння й пролетаризація галицького села лягли в основу його збірки «В поті чола» (1890 р.) і «Галицькі образки» (1897 р.), до яких належать автобіографічні оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schonschreiben» та інші.

Вершиною прози Франка є повість «Boaconstrictor» (1878 р.) і соціальний роман «Борислав сміється» (1882 р.). У них уперше відображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження його класової свідомості.

На основі старих українських літописів Франко написав історичну повість «Захар Беркут» (1882 р.), в якій відобразив героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів 1241 р. До історичних творів ще належать «Герой поневолі» (1904 р.) про революцію 1848 р. у Львові та «Великий шум» (1907 р.) про скасування панщини.

Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892 р.), «Основи суспільности» (1895 р.) і «Перехресні стежки» (1899—1900 рр.). Повість «Лель і Полель» (1887 р.) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством і реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.

Провiдною темою повiстi I. Франка " Перехреснi стежки" є тема кохання молодого адвоката ЄвгенiяРафаловича й РегiниТвардовськоï. Рафаловичприï здить у справах в галицьке повiтовемiсто, як ми читаємо на початку твору. У цьому мiстiвiн знайомиться зiСтальським, дружиною якого є РеAiна, - юнацька любов адвоката. Розв'язкою сюжетноï лiнiï є те, що автор подає далiiсторiюлюбовi людей, котрi бачились востаннє 10 рокiв тому.Письменник в основу сюжету поклав любовну драму з власного життя. Це були стосунки Iвана Франка з Ольгою Рошкевич.

Окрему групу становлять сатиричні твори, алегоричні казки (" Лис Микита", " Абу-Касимові капці"), притчі та фейлетони (" Казка про Доброту", " Свинська конституція", " Історія кожуха"). Затхлість, філістерство, міщанська обмеженість інтелігенції знайшли в особі Франка непримиренного викривача.

Праці Франка з історії і теорії літератури, фольклористики, етнографії, мовознавства, орієнталістики, історії та економіки, суспільних галузей є могутнім внеском у розвиток української та світової науки, але їх і досі по-справжньому не оцінено. В поглядах Франка на історію — складовій частині його філософських і суспільно-політичних поглядів — були значні елементи історичного матеріалізму, проте загалом він стояв на позиціях еволюціоністського позитивізму. В численних наукових працях (" Мислі о еволюції в історії людськості" (1881—1882), " Панщина та її скасування в 1848 році в Галичині" (1898), " Знесення панщини в Галичині" (1898), " Польське повстання в Галичині 1846 року" (1884), " Причинки до історії України-Руси" (1912) та ін.) різнобічно висвітлено проблеми всесвітньої історії.

Поряд з оригінальними історичними працями — переспіви та переклади праць істориків античності. Крім того, Франко порушив багато питань історії (" Хмельниччина 1648—1649 років у сучасних віршах" (1898), " Студії над українськими народними піснями" (1908—1913), " Дайте Лліґєрі" (1913) та ін.). В історичних працях Франка значне місце відведено селянству України, зокрема Галичини, періодам феодалізму й капіталізму. Серед найважливіших його ідей — духовна єдність нації всупереч її розірваності між імперіями інших народів: "... ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів". Його праці мали великий вплив на розвиток історіографії не лише України, а й інших слов'ян.

 

Завдання для самоконтролю

1. Пригадайте твори Франка, які вивчали раніше. Яке враження справили на вас його автобіографічні твори?

2. Які духовні і суспільні чинники формували творчу особистість митця?

3. Яку роль відводив Іван Франко

журналістській діяльності?

4. Що вам відомо про Франка-перекладача?

5. Розкажіть про його літературно-критичні праці і їх роль у становленні літературознавства в Україні.

6. Про що розповідає поетична збірка “Зів’яле листя”?

7. Яка тематика творчості Івана Карпенка-Карого?

8. Що відомо вам про родину Тобілевичів?

9. Назвіть твори написані Михайлом Старицьким.

10. Яка роль Михайла Старицького у розвитку українського теату?

 

 


 

Модуль 3. Українська література10-х років ХХ ст.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.