Філософська поема„Мойсей”.

Поеми І. Франка зламу століть, навіть історичні, — це вже не історія факту, а скоріше історія душі, за висловомЯ. Поліщука, " більш правосильна у своїй претензії на істинність ". Саме такою є поема " Мойсей" (1905 — час першої російської революції, яку І. Франко розглядав як шанс українців вернути собі власну батьківщину) — лебедина пісня великого майстра, пройнята високою патетикою почуттів, сповнена складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про життя і слово, посіяне в душах людей. Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні.

Поема " Мойсей" — це " духовний заповіт" поета своєму народові, але це також філософський роздум над долею землі, долею народу, долею кожної людини. Центральний персонаж — Мойсей, біблійний пророк, який вивів ізраїльський народ із єгипетської неволі. Дія поеми розпочинається у той момент, коли ізраїльтяни на чолі з Мойсеєм наблизилися до обіцяної землі в Палестині. Тепер Мойсей поступово втрачає авторитет: народ нарікає й бунтує, погрожує закидати пророка камінням. Одвічна трагедія неприйняття і нерозуміння народом свого вождя. Злий дух пустелі випробовує сили Мойсея, звинувачуючи його в тому, що вивів народ з рабства, щоб самому не бути рабом, а потім стати фараоном душ людських. Але совість пророка чиста, бо він справді слуга народний, " душа душі його".

Франко переконаний, що кожен народ, навіть розсіяний світами, може " статися сіллю землі" і послужити добрим прикладом. Для цього, як розповідається у притчі про вибір короля дерев (у шостому розділі), він не повинен " задрімати в ході". Зневірившись в успіхові, заснувши на волі, він цим зневажить Божий заповіт, змарнує нагоду й поступиться іншим народам.

Отже, " Пролог" надає твору ознак притчі-оповіді з подвійним сенсом, коли за наявним сюжетом приховується глибший, потаємний зміст. Без цього прологу ми мали б переказ біблійної історії, який занурював би нас у події прадавніх часів. Але задивлений у " будущину", автор палкого " Прологу" плекає гарячі мрії, як після визволення українці нарешті посядуть гідне місце у " народів вольних колі", покотять світами гомін волі, стануть домовитими хазяями в " своїй хаті" і на " своїм полі".

Такою була найвища мрія видатних діячів українського красного письменства кінця XIX — початку XX століття. Але і сьогодні " Мойсей" І. Франка змушує нас замислитися над своєю власною долею, над долею нашого народу, проаналізувати минуле України, згадати її героїв, пройнятися тими ідеями, якими жили видатні люди давніх часів.