Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема та ідея






Головна тема - розкриття всієї складності соціальних причин, що породили стихійного протестанта, визначили характер гнівного бунтаря і месника за кривди, які терпить народ від зграї гнобителів.

Звучить ідея гибелі людей (кращих), які гинуть як жертви соціальної несправедливості - стають " пропащою силою" (друга назва роману). В романі викрито залишки кріпацтва, показано цілковиту безправність селянства та тяжке життя бідноти в місті.

Проблема.

Центральна проблема - проблема " пропащої сили".

У романі автори розкрили трагедію правдошукача, Криву стежку" його бунтарства. Це широка панорама суспільного життя України впродовж десятиліть: до реформи 1861р. і після неї.

Композиція роману.

Визначаючи своєрідність композиції роману, акадкмік Олександр Білецький образно назвав твір " будинком з багатьма прибудовами і надбудовами". Композиція роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» складна: він має чотири частини, тридцять розділів.

Отже, у романі, як і в інших епічних творах, є основні та другорядні сюжетні лінії, що тісно переплітаються одна з одною. Так, на на перший план висунуто життя Чіпки, Максима Гудзя, Грицька та Христі, життєпис панів Польських. На другому – образи матері і бабусі Чіпки, Галі.

Висновок: Проблема вибору життєвого шляху поставлена гостро. Автор не дає прямої відповіді на це питання, але увесь художній матеріал наштовхує читачів на думку про те, що людина сама відповідальна за свої вчинки, і злочин, людиновбивство не можна виправдвти ніякими причинами і обставинами.Чіпка стає вбивцею, але не страждає від того, що робить злочин. Селянин-правдошукач, зневірившись у перемозі справедливості, стає " пропащою силою". Роман відкрив перед читачами всю глибину людської душі, з її темними і добрими сторонами, примусив замислитись над своїми вчинками, поставив проблему відповідальності за свої дії.


Завдання для самоконтролю

1. Які переломні зрушення у світобаченні людей, зміні моральних та естетичних ідеалів, що позначились на мистецтві, відбулись у 70-90-х роках ХІХ ст.

2. Розкажіть про нові жанри і нові теми цього періоду.

3. Чому Іван Семенович не продовжив династію священиків, віддавши перевагу педагогічній і письменницькій справі?

4. З якої причини митець приховував свої ранні твори від ровесників та батьків? У чому полягали життєві ідеали молодого письменника?

5. Чомупередові поглядиІванаНечуя-Левицькогогімназійненачальствоосуджувало?

6. Чому Іван Франко назвав Нечуя-Левицького «колосальним всеобіймаючим оком» України?

7. Чи актуальна, на вашу думку, повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» тепер? Свою думку аргументуйте.

8. Чому гумор і сатиру в повісті «Кайдашева сім’я» називають «сміхом крізь сльози»?

9. Розкажіть про перший в українській літературі соціально-психологічний роман.

10. Як широко подав картини народного життя і романі„Хіба ревуть воли, як ясла повні”?

11. У чому проблеми життєвого вибору, обов’язку людини перед собою та іншими, заперечення зла й насильства.


 

Модуль 2. Література 70-90-х років ХІХ ст.

Тема 1. Іван Карпенко-Карий(І. Тобілевич).

1. Створення українського професійного театру.

2. Огляд життя Івана Карпенка-Карого.

3. Характеристика творчості Івана Карпенка-Карого.

4. Комедія „Хазяїн”: сатирична комедія про деградацію людської особистості; мета життя „хазяїна” –„стяжання заради стяжання”; характеристика головного героя з точки зору сучасного читача.

5. ТЛ: жанри драматичного твору.

 

1. Створення українського професійного театру.

Український театр класичної доби починається з амвторських гуртків середини ХІХ ст.. Такими були гуртки і Полтаві (під керівництвом учителя В. Лободи) та в Чернігові, організований Л.Глібовим (" Товариство, кохаюче рідну мову").

В кінці 50-х років у Бобринці починає свою діяльність М.Кропивницький. Він походив з бідної дворянської родини, мати його була вчителькою музики, тому вдома панувала атмосфера співу, музики, театральності.

Восени 1882 року з ініціативи Кропивницького вийшла широко відома українська професійна трупа, до складу якої увійшли Марія Заньковецька, Олександра Вірина, а також три брати Тобілевичі – Микола Садовський (театральний псевдонім від дівочого прізвища матері), Іван Карпенко-Карий (від імені батька та прізвища улюбленого героя Шевченкової драми " Назар Стодоля"), Панас Саксаганський (від імені місцевої річки Саксагань) та їхня сестра Марія Садовська-Барілоті. Багато зусиль для зміцнення трупи, організації оркестру доклав Михайло Старицький. " Зложилася трупа, - писав Франко про цей театральний колектив, - якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, яка робила фурор не тільки по українських містах, а й також у Москві та Петербурзі, де публіка часто мала нагоду бачити найкращих артистів світової слави".

Українському професійному театру довелося зіткнутися зі значними труднощами, бо продовжував діяти указ 1876 р., за яким заборонялися сценічні вистави українською мовою.

Український театр перебував у винятково тяжкій матеріальній скруті. Трупа не мала постійного приміщення, вистави інколи доводилося влаштовувати у непристосованих приміщеннях – ярмаркових балаганах, холодних залах. Не вистачало костюмів, декорацій. Але ніщо не могло зупинити розвитку сценічного мистецтва. Організатори театру збагачували сценічний репертуар.

Для театру пишуть М.Кропивницький (" Дай серцю волю, заведе в неволю", " Дві сім'ї", " Доки сонце зійде, роса очі виїсть", " Глитай, або ж павук" та ін..), Іван Карпенко-Карий створив 18 п'єс. У 1883 році київський генерал-губернатор заборонив вистави українських театральних труп на Київщині, Полтавщині, Волині й Поділлі. Цей вердикт діяв 10 років.

Про заслуги діячів українського театру Костянтин Станіславський сказав: " Такі актори, як Кропивницький, Ханьковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, - ввійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва".

Отже, український театр, почавшись з аматорських гуртків, поступово перетворився на професійний, такий, у якому виступала блискуча плеяда майстрів української сцени, що увійшли в історію світового мистецтва.

 

2.Огляд життя Івана Карпенка-Карого. (1845-1907). (Візитна картка)

Іван Карпенко-Карий — найвизначніша постать в українській драматургії. Талановитий драматург-новатор, Іван Карпенко-Карий збагатив українську літературу творами різноманітних жанрів — соціально-побутовою і соціально-психологічною драмою, соціальною комедією характерів, історичною драмою. Високою акторською майстерністю, зокрема природженим умінням передати найсуттєвіше у психологічно вмотивованій поведінці особистості, він вніс вагомий вклад у розвиток українського театру.

1. Народився 17 вересня 1845 р. в селі Арсенівці поблизу Єлисаветграда(нині — Кіровоград)
2. Родина управителя поміщицького маєтку. Батько, Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського походження. Мати Івана, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з колись вільного козацького роду, який потрапив у кріпацьку залежність, тому Карпові Адамовичу довелося викупляти її з кріпацтва.
3. Навчався у Бобринецькому повітовому училищі, на цьому (через матеріальну скруту батьків) офіційні «університети» для нього закінчилися.
4. Працювати почав у чотирнадцятирічному віці змушений був влаштуватися на писарську посаду в канцелярії з платнею… 2 крб 50 коп. на місяць. Пізніше він влаштовується на таку ж посаду в Бобринецькій ратуші. Тільки наприкінці 1864 р. його було прийнято на державну службу до повітового суду канцелярським служителем третього розряду. Пізніше - секретар міської поліції.
5. У 1870 р. Іван одружився з дворянкою Надією Тарковською(до речі, з цього роду вийдуть геніальні митці ХХ ст. — поет Арсеній Тарковський та його син, усесвітньо відомий кінорежисер Андрій Тарковський). У шлюбі народилися діти: Галя, Назар, Юрко й Орися.
6. 2 вересня 1907 р. І. Карпенко-Карий помер. Його тіло перевезли в Україну й поховали поруч із батьком на цвинтарі неподалік від хутора Надія.





© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.