Концептуальні засади невиснажливого використання трав'янистих ресурсів України

• Облік трав'янистих ресурсів як основи для визначення заходів по їх відтворенню (приймаючи до уваги наявність районів, які зазнали забруднення) і забезпечення періодичного їх перегляду в частині обсягів експлуатації у зв'язку з екологічними і економічними змінами.

• Економне освоєння і використання трав'яних ресурсів з урахуванням впливу, який здійснює використання одного виду фіторесурсів на інші і на оточуюче середовище в цілому.

• Досягнення оптимальної продуктивності фіторесурсів при практично постійному збереженні достатнього їх відтворення.

• Створення єдиної програми досліджень, яка б охоплювала всі аспекти раціонального використання болотних, плавневих, прісновод­них, морських, солонцевих і солончакових, а також степових і аренних фіторесурсів.

• Створення установ, які змогли б забезпечити періодичний та всесторонній перегляд стратегій експлуатації ресурсів та володіли б владою, повноваженнями і можливостями для уточнення керівних принципів і завдань, а також для перегляду і перебудови відповідних існуючих програм відповідно до наукових досягнень і змін умов середовища.

Виходячи із зазначеного та з огляду на сучасний стан трав'янистих фіторесурсів ми даємо наступні рекомендації щодо обсягів використання фіторесурсів у народному господарстві та для відтворення довкілля на першому етапі переходу до сталого розвитку.

Зокрема, передбачається зменшити на 17, 4% площі природних територій, фіторесурси яких прямо використовуються у народному господарстві. На сучасному етапі розвитку продуктивних сил вони складають 38, 7% від загальних площ, зайнятих трав'янистими типами організації рослинності. Тобто лише п'яту частину площ угідь доцільно використовувати, відчужуючи певну частину фітомаси. Решта має використовуватися для відтворення довкілля.

Оптимальною є заготівля лише 35% від обсягів, які мають місце. Причому доцільно різко зменшити використання фіторесурсів боліт (на 76, 3%), солонців і солончаків (на 93, 4%), а також степів та арен (на 95, 4%).

На наступному етапі переходу до збалансованого розвитку доцільно збільшити використання рослинних ресурсів прісноводних водойм і морів на 25 - 30%. Це зумовлюється необхідністю видалення частини органічної речовини з метою послаблення процесів антропогенного евтрофування.

Поліпшенню довкілля сприяє вилучення частини ресурсів камки морської, масиви якої в останні 15-20 років різко збільшилися, що пов'язане з посиленням антропогенного евтрофування Чорного і, особливо, Азовського морів. Загальні площі камки в Україні складають 131, 0 тис. га, з яких близько половини придатні для експлуатації. Щорічно без шкоди для довкілля можна збирати 15374 тис. т сировини. Переробка лише десятої частини можливих річних обсягів заготівель сировини камки на альгінати забезпечує п'яти - семикратну річну потребу населення України в цьому препараті. Найбільші площі й запаси камки зосереджені у Кримській, Херсонській та Запорізькій областях.

Найважливішими шляхами поліпшення угідь трав'янистих ресурсів на першому етапі переходу до сталого розвитку сировинної галузі є реставрація, рестабілізація та відтворення масивів природних ресурсів, мінімізація забруднення та процесів антропогенного евтрофування і підтоплення, регулювання антропогенного впливу та формування мережі природоохоронних об'єктів. Остання має досягти 10 - 15% від існуючих територій, зайнятих трав'янистими рослинними ресурсами.

Керівними принципами впровадження політики подолання дисбалансу та використання фіторесурсів мають бути розуміння важливості, зокрема з боку директивних органів, суттєвої загрози втрати фіторесурсів, об'єктивність експертних оцінок сучасного стану фіторесурсів та відповідальність виконавців за ефективність розроблених заходів.

Основними стратегічними завданнями щодо конкретної політики еколого-економічного використання фіторесурсів мають бути такі:

• координація державних, регіональних та територіальних зусиль щодо раціонального використання фіторесурсів – передбачає юридичну та правову відповідальність стосовно обсягів експлуатації фіторесурсів, поєднання дій інших видів природокористування (сільськогосподарського, лісогосподарського, рибогосподарського, комунального та ін.) з охороною фіторесурсів, включення охорони фіторесурсів у систему національної охорони біорізноманіття та розвиток управлінської інфраструктури;

• розроблення методів оцінки стану біорізноманіття для підтримання здоров'я людини і середовища, а також методів економічної оцінки біорізноманіття - передбачає зміни підходу до оцінки ресурсів фіторізноманіття з економіко-фінансового на еколого-природоохорониий, розробку критеріїв оцінки біорізноманіття з точки зору вартості для збереження позитивного балансу навколишнього середовища;

• координація між урядовими та неурядовими структурами -передбачає організацію на державному, регіональному та місцевому рівнях структур з наданням повноважень щодо управління фіторесурсами, зокрема для здійснення координації з питань раціонального використання і забезпечення впровадження програм збереження фіторесурсів, а також систематизацію рекомендацій з раціонального використання фіторесурсів;

• сприяння діяльності неурядових організацій в справі охорони та раціонального використання фіторесурсів - передбачає надання фінансової допомоги, зокрема неурядовим структурам з метою більш ефективного їх залучення до охорони фіторесурсів, сприяння в проведенні експертизи стану фіторесурсів і розвитку партнерства, зокрема з приватними власниками ресурсів, залучення їх до участі в управлінні фіторесурсами, а також розробці природоохоронних проектів;

• забезпечення економічних умов для підтримання функціонування фіторесурсів - передбачає пріоритетність урядових програм, впровадження яких не буде нести реальної загрози втрати фіторесурсів, обгрунтування економічних переваг невиснажливого їх використання, а також запобігання виконанню програм, які передбачають порушення цілісності ландшафтів і відшкодування приватним власникам втрат за обмежене використання ресурсів;

• організація, підтримка та менеджмент територій, які створюються для відновлення порушених фіторесурсів - передбачає розроблення програми дій щодо відновлення порушених природних об'єктів, заохочення неурядових організацій до розширення діяльності по виділенню названих угідь та опрацюванню їх менеджменту, а також підтримка освітніх заходів з питань охорони такого типу земель із опрацюванням механізмів їх менеджменту;

• реорганізація системи екологічної освіти у середній та вищій школі - передбачає створення нормативних курсів в галузі збереження та збалансоване використання ресурсів біорізноманіття на видовому популяційному та екосистемному рівнях з розробкою відповідних програм і підручників;

• підвищення свідомості та освіти населення в справі раціо­нального використання фіторесурсів - передбачає роз'яснювальну роботу щодо енергоакумулюючої, біогеохімічної та регуляторної функцій рослинного покриву, здійснення освітніх програм для широких верств населення, учнівської молоді та представників директивних органів, розширення форм інформування населення і забезпечення реклами видам раціонального природокористування та ощадливого використання рослинних ресурсів.

Конкретними завданнями є: розроблення ефективної програми та планування обсягів використання фіторесурсів, запобігання втрат фіторесурсів, зокрема на приватизованих землях, відновлення та реста-білізація геосистем, багатих фіторесурсами, забезпечення ефективної охорони територій, важливих у фіторесурсному відношенні, послаблення антропогенного впливу на фіторесурси, забезпечення єдності національної політики в області охорони інших біоресурсів, запобігання втрат фіторесурсів та заохочення їх відновлення, гарантія підтримки охорони фіторесурсів, відповідальність на різних рівнях щодо міжнародної охорони фіторесурсів.

Суттєвим є визначення відповідальних за впровадження конкретної політики еколого-економічної збалансованості використання фіторесурсів. Головним має бути Міністерство екології та природних ресурсів України, у завдання якого також входить забезпечення співпраці та партнерства з іншими міністерствами.

Основним механізмом усунення дисбалансу використання рослинних ресурсів є також проведення радикальних змін у законодавстві. Потрібно переглянути закони, які дозволяють використання технологій, що негативно впливають на рослинні ресурси. Існуюче законодавство неефективне, воно носить характер нерегулярних рішень. Має місце несумісність окремих положень в справі охорони ресурсів, відсутній детально розроблений інструмент забезпечення балансу інтересів, відсутні правові основи збереження фіторесурсів, зокрема їх відповідної якості та кількості. Доцільно внести уточнення до Закону України " Про рослинний світ", які стосуються більш чіткого визначення відповідальності та штрафних санкцій за негативні дії щодо рослинних ресурсів.

Не менш важливим є об'єднання зусиль та гармонізація діяльності, що, в свою чергу, робить актуальним створення міжвідомчого комітету з питань охорони та використання фіторесурсів.

Окремим, але визначальним елементом політики ліквідації дисбалансу використання фіторесурсів має бути розробка моніторингу за станом фіторесурсів та їх відтворенням. У першу чергу доцільним є фіксування змін екосистем та їх ресурсів відповідно до існуючих довготривалих впливів антропогенного походження з метою оцінки успішності здійснення окремих заходів, спрямованих на охорону та визначення втрат, якщо вони мають місце. Ми пропонуємо внести в державну програму збереження різноманіття розробку і впровадження системи моніторингу фіторесурсів

Має бути забезпечена оптимізація структури управління ресурсами та встановлені механізми координації між власниками ресурсів і відповідними галузевими відомствами і установами.

Політичну вагу має обмін світовим досвідом та інформацією щодо раціонального використання фіторесурсів з метою виховання та усвідомлення його вигоди та цінностей (послаблення ерозійних процесів, акумуляція води та збереження її якості, регулювання поверхневого стоку, біотопічна роль, рекреаційна значущість тощо). Не менш важливим є ознайомлення з традиційними технологіями раціонального використання фіторесурсів та опрацювання пілотних проектів, які демонструють ефективне природокористування, забезпечення навчання персоналу дисциплінам, які допоможуть розв'язанню проблеми охорони та невиснажливого використання фіторесурсів.

Коло науково-практичних питань екологічної політики держави має включати створення Атласу рослинних ресурсів та здійснення ресурсного зонування України, проведення оцінки виливу прямих і непрямих природних і антропогенних факторів на стан, динаміку, темпи відновлення та деградації рослинних ресурсів за умови їх сучасного використання з урахуванням тенденцій, які матимуть місце з розвитком економіки та опрацювання прогнозу на найближчий час і перспективу, розроблення екологічної стратегії вилучення фітомаси, яка б забезпечувала невиснажливе використання рослинних ресурсів та їх повноцінне відтворення.

Окремим, але визначальним елементом політики ліквідації дисбалансу використання фіторесурсів, має бути розроблення моніторингу за станом фіторесурсів та їх відтворенням. У першу чергу доцільно фіксувати зміни екосистем та їх ресурсів відповідно до існуючих довготривалих впливів антропогенного походження з метою оцінки успішності здійснення окремих заходів, спрямованих на охорону та визначення втрат, якщо вони мають місце.

Має бути забезпечена оптимізація структури управління ресурсами з метою її відповідності умовам ринкових відносин. Для цього, насамперед, слід встановити механізми координації між власниками ресурсів і відповідними галузевими відомствами і установами.

Доцільно розробити програми гармонізації та диверсифікації використання рослинних ресурсів. Вона має бути спрямована на розширення використання рослинних ресурсів у різних галузях народного господарства при зменшенні обсягів прямого відчуження фітомаси, за винятком тих випадків, коли це потрібно для збереження довкілля (зменшення антропогенного евтрофувапня тощо). Передусім, це стосується кардинального розширення видів і обсягів використання на основі опрацьованих природоохоронних технологій, збору рослинної сировини та сучасних технологій переробки пряно-смакових, харчових, ефіроолійних, фарбувальних, дубильних та інших рослинних ресурсів, що забезпечують суттєву економію валютних коштів, які нині витрачаються на закупівлю продуктів зазначеної дії зарубіжного виробництва. При цьому мають бути розроблені фінансово-економічні механізми заохочення ресурсозберігаючої діяльності з метою забезпечення стабільного розвитку довкілля.

Конкретними завданнями є: розробка ефективної державної програми обліку та планування обсягів використання трав'янистих фіторесурсів; запобігання втрат фіторесурсів, зокрема на приватизованих землях; відновлення та рестабілізація геосистем, багатих фіторесурсами; забезпечення ефективної охорони територій, важливих у фіторесурсному відношенні; створення мережі державних заказників, у яких основними об'єктами охорони виступали б фіторесурси; послаблення антропогенного впливу на фіторесурси, забезпечення зкоординованості в області політики охорони трав'янистих та інших біоресурсів; підготовка кадрів та введення в навчальні програми вищих учбових закладів курсів з питань невиснажливого використання та відтворення рослинного світу.