Раритетна фауна

Ідея червоних списків формувалась як антропоцентрична, що регламентує експлуатацію людиною природних популяцій промислових видів, що входять до складу макробіотичних угруповань (Загороднюк, 2000). Узгодженість різних " червоних" списків часто є невеликою, що визначається як різними масштабами їх застосування, так і різними задачами їх створення. Наразі в Україні діють дуже різні списки, основу яких становить список видів тварин, внесених до Червоної книги України (1994). Поруч з ним існують також списки видів із 1-3 Додатків до Бернської конвенції, 1-2 Додатків до Боннської конвенції, Європейського червоного списку, Червоної книги МСОП, тощо. Порівняння двох основних " червоних" списків - національного і бернського - показало, що із 344 видів об'єднаного списку видів хребетних, що відомі у складі України, спільними для обох є лише 96 видів, тобто 28% (Загороднюк, Грищенко, 1999).

Особливо широко у " червоних" списках представлені хордові тварини, тип Chordozoa (Загороднюк, 2000). Ця група включає лише 2% від усіх видів тварин, що відомі у складі фауни України, проте за числом видів, включених до Червоної книги України, частка хордових сягає 40 % (!) від усіх " червонокнижних" видів. Представленість у Червоній книзі інших типів тварин становить лише 0, 7% від їх видового багатства (з абсолютним максимумом у 204 види для типу членистоногих і відносним максимумом у 5, 4% - для типу кишковопорожнинних). Такі дані узагальнено в таблиці 3.

Таблиця 3. Видове багатство фауни України та її представленість у Червоній книзі України (1996) (ЧКУ)*

* Оцінки видового багатства систематичних груп запозичені з праці І. Загороднюка (Загороднюк, 1999); перелік типів тварин і оцінки їх обсягу в межах фауни України наводиться за даними із зведення " Природа Украинской СССР. Животньїй мир" (1985)