Функціональна структура системи оперативного управління ГВС

Отже, основним елементом виробничих відносин у структурі ІВС стає ГВС, що зв’язує підсистеми проектування, підготовки та організації виробництва безпосередньо з технологічними засобами переробки матеріалів у готову продукцію. Керуючою структурою в ГВС виступає ОТАСУ, основною метою якої є організація оперативного управління матеріальними потоками, тобто досягнення погодженості дій при проходженні одиниць матеріального потоку через обробні ресурси. Тому ОТАСУ часто називають системою оперативного управління матеріальними потоками (СОУ МП).

Розглянемо функціональну структуру і принципи роботи СОУ МП в ГВС (рис. 1.8).

СОУ реалізує принцип управління із зворотним зв’язком і складається з наступних основних блоків-модулів:

– оперативно-календарного планування (Р1);

– оперативного обліку (Р2);

– оперативного контролю (Р3);

– оперативної диспетчеризації (Р4);

– локального управління устаткуванням (Р5);

– оперативного корегування (Р6);

– статистичного обліку (Р7).

Рис. 1.8. Функціональна структура системи оперативного управління в ГВС

На вхід СОУ надходить цільова вказівка Z, що включає планове завдання у вигляді виробничої програми, технологію обробки, фонди матеріальних ресурсів, що використовуються, і техніко-економічні показники для оцінки ефективності роботи ГВС. Блок Р1 на підставі мети Z складає поопераційні календарні плани і формує змінно-добове завдання Р (календарний план) завантаження устаткування.

Блок Р2 здійснює обробку та облік первинної інформації про стан об’єкта управління ОУ (устаткування і матеріальних потоків), що надходить на вхід блока у вигляді сигналів Х про зміну стану компонентів ОУ (наприклад, у вигляді сигналів про завершення виконання керуючого завдання Y, передбачених планом Р). При цьому блок Р2 робить розпізнавання поточного стану компоненти і формує вектор поточного стану S усього комплексу компонентів (устаткування) ОУ.

Далі в блоці Р3 проводиться аналіз подій, що відбулися в ОУ, і оцінюється рівень відповідності дійсного ходу виробництва запланованому. Для цього визначається ступінь неузгодженості D = S – P (відхилення від планових термінів завершення технологічних операцій). Якщо величина неузгодженості не перевищує допустимої величини D _доп (локальні резерви часу виконання технологічних операцій), то інформація про поточний стан ОУ передається блоку Р4 для вироблення керуючого завдання Y, спрямованої на усунення неузгодженості та виконання чергового завдання з плану Р. З цією метою на етапі планування, виходячи з прийнятої стратегії оперативного регулювання, у змінно-добове завдання вноситься оперативна надлишковість по використовуваному устаткуванню і виконуваних технологічних операціях. Відпрацюванням керуючого завдання Y займається блок Р5, який для цього використовує власні набори сигналів К про стан виконання завдання і керуючі команди V (мікрокоманди на виконання елементарних операцій).

Якщо величина неузгодженості перевищує допустиму величину, то управління ГВС передається блоку Р6, який робить перерахунок календарного плану на частину планового періоду, що залишилася, із врахуванням виробничих резервів наданих ресурсів (устаткування, технологічних маршрутів і процесів). За результатами перерахунку приймається рішення про подальший варіант функціонування ГВС:

1) здійснювати роботу ГВС виходячи з перерозрахованого плану у випадку дотримання директивних термінів виконання виробничої програми;

2) інформувати підсистему управління верхнього рівня про неможливість виконання виробничої програми в потрібні терміни без зміни планового завдання і виробничих ресурсів (системні повідомлення W).

Облік і статистична обробка стану S в ОУ для використання на верхньому рівні управління (АСУВ) виробляється у блоці Р7, що переробляє облікові дані про ОУ за зміну і формує узагальнену інформацію F у вигляді даних про число виготовлених деталей, обсяг незавершеного виробництва, завантаження та простої устаткування тощо.