IX пара - язикоглотковий нерв; X пара - блукаючий нерв;

• Ø Об’єднання і регуляція всіх функцій організму, його органів, тканин, клітин і трішньоклітинних структур;

Симпатична частина вегетативної нервової системи бере початок у середній частині спинного мозку.

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи – утворена кількома нервами, тіла яких містяться в середньому і довгастому мозку та

ІІ-ІV сегментах крижового відділу спинного мозку

Ембріональний розвиток нервової системи

Нервова система на 1 -му тижні ембріогенезу формується з ектодермального зародкового листка у вигляді медулярної пластинки, з якої в подальшо­му утворюється жолобок, краї його змикаються й утворюють медулярну трубку.

Передній кінець трубки на 2-му тижні стовщується. З цього стов­щення

на 5—6-му тижні утворюються мозкові пухирі, які дають розвиток всім частинам головного мозку (довгастий мозок, міст і мозочок, середній, проміжний мозок, великі півкулі). Задня частина медулярної трубки залишається тонкою і з неї розви­вається спинний мозок.

Таким чином нервова система має ектодермальне походження.

Із самої трубки утворюється мозкова тканина, порожнина трубки стає спинномозковим каналом і шлуночками головного мозку.

З країв жолобка утворюються периферійні ганглії та нерви.

До кінця 4-го тижня внутрішньоутробного розвитку в краніальній частині зародка є три мозкових міхура: передній (presencephalon), середній (mesencephalon) і задній або ромбовидній (rhombencephalon). В подальшому задній мозковий міхур ділиться на дві частини і дає початок задньому (metencephalon) і довгастому (myelencephalon) мозку. З кінцевого мозку розвиваються півкулі головного мозку.

Найінтенсивніший поділ клітин мозкової тканини відбувається від 10-го до 18-го тижня внутрішньоутробного розвитку. Цей період називається кри­тичним періодом формування нервової системи.

q з проміжного мозку формується зоровий горб, гіпоталамус, шишковидне тіло,

q із середнього мозку – ніжки мозку, пластинка даху (чотири горбика), із заднього – мозочок і міст мозку.

q порожнини мозкових міхурів в процесі розвитку перетворюються у шлуночки мозку і центральний канал спинного мозку.

q З порожнини першого мозкового міхура утворюються бокові шлуночки,

q з порожнини другого – ІІІ шлуночок,

q з порожнини третього – Сільвіїв водопровід,

q з порожнини четвертого і п’ятого – IV шлуночок.

Великі півкулі, стовбур мозку, шлуночки мозку, спинний мозок виділяються вже на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку плода.

На 4—5-му місяці ембріогенезу відбувається ріст і диференціювання ядер гіпоталамуса, клітин мозочка.

На 5-му місяці диференціюються головні борозни кори великих півкуль і хоча кора залишається ще незрілою, однак на 6-му місяці починає виявлятися функціональна перевага вищих відділів мозку над підкірковими утвореннями.

Складний процес форму­вання головного мозку не закінчується до моменту народження дитини.

З 4-7-го міс. починається структурна диференціація клітин внутрішньої коркової пластинки, а з 3-го міс. утворюється латеральна (Сільвієва борозна).

Частини головного мозку розвиваються нерівномірно.

Ембріональний період (1-6 тиждень ВУР)

До 6 тижня довжина ембріона 6-9 мм.

Розвиваются головний і спинний мозок, формується центральна нервова система.

З'являються серце, головка, ручки, ніжки, хвіст, жаберная щілину.

Можна розглянути отвори для майбутніх очей, рота, ніздрів

Ембріофетальний період (6-7 тиждень ВУР)

Утворюється плацента, яка є для плода його легкими, печінкою, шлунком, нирками. Плаценту ще називають дитячим місцем.

7 тиждень
Довжина плоду досягає 12 мм, вага - 1 г. Плід вже має вестибулярний апарат, зачатки живота, грудей, очей. Розвивається головний мозок, пальчики на ручках. Плід починає рухатися.
8 тиждень
Довжина зародка досягає 20 мм. Сформовано тіло плода. Різниться особа, носик, вушні раковини, ротик. Продовжує рости скелет, нервова система вдосконалюється.
В області ротика, личка, долоньок з'являється шкірна чутливість. Відмирають зяброві щілини, з'являються зачатки статевих органів.

Ранній фетальний період(9-28 тиждень)

Усі м'язи плода розвиваються. На руках і ногах пальчики вже мають нігтики. Чутливість має все тіло малюка. Він чіпає своє тіло, пуповину, стінки плідного міхура. Таким чином, розвиваються тактильні відчуття плода.

На 10-му тижні ембріогенезу проявляються харчові реакції. На 11—12-му тижні у плода з'являються рефлекторні рухи пальців ніг. Така рання стадія рефлекторної діяльності була названа стадією локальних відповідей. Збудження не виходить за межі локальних ділянок у центральній нервовій системі. Рефлекторні дуги цих рефлексів розвиваються в напрямку зверху донизу.

На 3—4-му місяці ембріогенезу в плода з'являється виражена подразливість шкірних покривів, що викликає рухову активність з участю великої кількості м'язів. Такі масивні рухи на подразнення шкіри зберігаються після народження і пояснюються іррадіацією збудження в центральній нервовій системі. Нова стадія називається стадією генералізованої рефлекторної діяльності. На тлі генералізації нервових процесів формуються рефлекси, для яких уже відносно удосконалена координація.

Початком спеціалізації рефлекторних реакцій є стадія, у якій рефлекторна діяльність плода забезпечується механізмами стовбура головного мозку і спинним мозком 10 тиждень

Це один з найбільш важливих етапів розвитку малюка. Розвивається нервова система і практично всі органи. Його повіки напіввідкриті і повністю сформуються протягом кількох наступних днів.

26 тиждень

У малюка добре сформований смоктальний рефлекс. Він часто смокче великий палець руки.

Таке заняття його заспокоює, зміцнює м'язи щелеп і щік.

Залежно від того, палець якої руки смокче дитина, можна припустити правшою або лівшею він буде.

Малюк штовхається, вивчає простір, який його оточує. В цей час нормальна кількість поштовхів дитини становить 10 разів на протязі годин

Ембріофетальний період 29-40 тиждень

В цей період значно збільшується маса мозку, глибина і число звивин.

Найважливіші функції життєдіяльності плода управляються спинним мозком, відділами центральної нервової системи.

Після народження розвиватимуться функції кори головного мозку.

Дитина може піднімати і повертати голову, завдяки збільшенню тонусу м'язів. Активно реагує на світло, може мружитися від прямих променів сонця.

Морфологічні особливості головного мозку у віковому асперкті

Головний мозок – це орган, який відіграє найбільш важливу роль у життєдіяльності людини, це орган пристосування до умов оточуючого середовища.

Маса головного мозку складає 10 % маси тіла новонародженого(приблизно 350-400 г), в дітей віком

16-17 років - 2, 5 % від маси тіла (близько 1300-1400 г). До 2-х років маса мозку дитини дорівнює масі мозку дорослого. З віком маса головного мозку швидко збільшується, змінюється його топографічне положення, форма, кількість і розміри борозен і звивин кори великих півкуль. Особливо інтенсивно процес розвитку мозку відбувається на 1 -му році життя.

До 6 міс маса головного мозку збільшується в 2 рази, до 9 міс — у З рази, після 5—6 років швидкість нарощування маси головного мозку зменшується.

Окремі частки мозку розвиваються нерівномірно (лобна і тім’яна долі ростуть швидше скроневої і потиличної). Кровопостачання мозку в дітей краще, ніж у дорослих. Цим пояс­нюється велика капілярна сітка, яка розвивається після народження.

Потреба мозку в кисні в новонароджених у 20 разів вища, ніж у дорослих. Вегетативна нервова система, особливо її симпатичний відділ, формується відразу після народження, парасимпатична система дозріває пізніше. Мієлінізація блукаючого нерва відбувається тільки після 1 року життя.

У новонароджених і дітей дошкільного віку головний мозок коротший і ширший.

До 4 років ріст мозку у довжину, ширину і висоту майже рівномірний, а з 4 до 7 років найбільш інтенсивно збільшується його висота. Повне диференціювання нервових клітин відбувається до 3 років,

В нервових волокнах та клітинах головного мозку у новонароджених мієлінізація відсутня і розпочинається після народження.

Найбільш інтенсивно процес мієлінізації відбувається в кінці 1-го – на початку 2-го року, закінчується до 3-5 років.

Швидкість проведення нерво­вих імпульсів по немієлінізованих во­локнах 0, 6-2 м/с, в той час як по мієлінізованих волокнах - від 10-15 до 15-35 м/с.

Більша частина кори головного мозку новонародженого складається з 6 шарів.

Розвиток нейронів у великих півкулях передує появі борозен і звивин.

В перші місяці життя нейрони є не тільки в сірій, але й в білій речовині і вже до 3-х років будова більшості нейронів мало відрізняється від нейронів дорослого.

Кора великих півкуль

Кора головного мозку забезпечує вищу регуляцію всіх життєво забезпечуючих систем організму, а також складні форми мовної і мислительської діяльності.

Після 3 міс, з’являються клітини Пуркіньє. Ще до народження дитини підкіркові центри і кора кінцевого мозку визначають диференціальний стан центральної нервової системи.Кора великих півкуль новонародженої дитини має всі головні борозни і звивини, але висота звивин і глибина борозен відносно невеликі. Порівняно з дорослими в дітей менше виражена лобна частка, а потилична, навпаки — більше. Характерною для раннього віку є висока проникливість гематоенце-фального бар’єру, менша вираженість борозен і звивин кори, відсутність багатьох з них. У новонароджених дітей сіра речовина кори головного мозку не відме-жована від білої, тому що нервові клітини розташовані в межах білої речовини. Клітини кори головного мозку у новонароджених зберігають ембріональний характер будови до 5 міс. життя. Їх налічується 14-16 млрд.

Протягом 1-го року після народження з'являються і розвиваються умовні рефлекси першої сигнальної системи (згідно з вченням І.П. Павло-ва). Наприкінці 1-го року починає формуватися функція другої сигнальної системи, яка в подальшому забезпечує розвиток мови і спілкування дитини.Однак, з 3-х років чітко визначається диференціація клітин кори.

До 7 років борозни стають глибокими, довшими, розгалуженими; звивини - випуклі, широкі, масивні; збільшується кількість третинних борозен.

У 8 років кора мало відрізняється від кори мозку дорослої людини, але морфологічна побудова три­ває до 22-25 р. Закінчується мієлінізація в 30—40 років.

Мозочок
Впливає на функцію деяких автономних центрів, проте головна його роль - це забезпечення узгодженої рухової активності.

Мозочок - головний керівний орган рухової системи, який здійснює координацію і контроль усіх видів рухів - від простих рухових актів, до складних форм поведінкової рухової активності.

Мозочок у новонароджених недорозвинений.

Його півкулі мають малі розміри, їх вкриває тонкий шар сірої речовини, на поверхні якого мало борозен і звивин. Розташований він вище, ніж у дорослих. Мозочок довгастої форми, розташований високо.

Диференціація його кори відбувається в 9-11 міс., тому дитина починає краще орієнтуватися в просторі,

покращується координація його рухів.. Повне формування клітинних структур мозочка закінчується до 7-8 років

Передній мозок

функції

Передній мозок (prosencephalon) складається з двох частин - проміжного мозку, куди належать зорові бугри і підбугорна ділянка, і кінцевого, куди належать кора і підкіркові вузли.

Проміжний мозок межує з середнім, а великий мозок зверху і з боків вкриває всі інші відділи мозку.

Проміжний мозок складається з чотирьох частин: надгір'я (епіфіза), згір'я (таламуса), підзгір'я (гіпоталамуса) і третього мозкового шлуночка

Епіталамус (надзгір'я) складається з шишкоподібної залози (епіфіз), двох повідців (вуздечок), що з'єднують його з таламусом, та епіталамічної спайки.

Шишкоподібна залоза (епіфіз) є залозою внутрішньої секреції.

Згір'я (таламус) - або зорові горби

-проходить уся чутлива інформація, за винятком імпульсів від нюхових рецепторів

- центром сомато-сенсорної системи - інформація від шкірних рецепторів тулуба,

- пропріорецепторів м'язів і суглобів, - іннервація лицевої частини голови

-формування цілісного сприйняття організму (схеми тіла).

-важлива роль у гностичних і мовних функціях. (У разі ушкодження порушується схема тіла,

тобто здатність відчувати положення в просторі окремих частин власного тіла.)

Інформація в згір'ї переробляється і направляється до півкуль великого мозку. При ураженні згір'я прояв емоцій порушується, змінюється характер відчуттів.

Згір'я ще називається центром больової чутливості. До моменту народження більша частина ядер згір'я добре розвинена. Після народження відбувається збільшення згір'я. Цей процес триває близько 13-15 років. Ядра закінчують свій розвиток в період статевого дозрівання.

Підзгір'я є головним підкірковим центром регуляції вегетативних функцій організму.

Вплив підзгір'я здійснюється як через нервову систему, так і через залози внутрішньої секреції.

(При пошкодженні деяких ядер підзгір'я виникає ожиріння за рахунок надмірного споживання жирів, ураження інших ядер зумовлює катастрофічне схуднення при різко зниженому апетиті.)

Отже, гіпоталамус є вищим інтегративним центром автономних, соматичних та ендокринних функцій, який відповідає за реалізацію складних гомеостатичних функцій. Гіпоталамус є важливим інтегративним центром для різних видів поведінкових реакцій - харчової, захисної, сексуальної тощо.

q задня група ядер гіпоталамуса (задній гіпоталамус) є регуляторним центром симпатичної нервової системи,

q а передня група ядер (передній гіпоталамус)регулює функції парасимпатичної нервової системи

Ушкодження або руйнування різних відділів гіпоталамуса спричинюють зміни відповідно до їх функціонального призначення: афагії (відмова від їжі), смерті від голоду, гіпоталамічну гіперфагію (жадобу до їжі).

Довгастий мозок
Довгастий мозок найбільш розвинутий з усіх структур мозку, тому у новонароджених добре виражені вегетативні реакції, які забезпечують функції дихання, кровообігу, травлення та ін.

Довгастий мозок - це продовження спинного мозку, довжина його приблизно 28 мм.

Центральний канал спинного мозку продовжується в канал довгастого мозку, значно розширюючись і

перетворюючись у ньому в 4-й шлуночок. Ядра довгастого мозку починають формуватися ще у

внутрішньоутробному розвитку і до періоду народження в основному сформовані.

Довгастий мозок у новонароджених відносно великий, має горизонтальне положення, його центри функціонально незрілі, лабільні. До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку закінчується

Довгастий мозок прямо (черепні нерви) або опосередковано (провідні шляхи ЦНС, сітчастий утвір) зв'язаний з периферичною нервовою та іншими відділами ЦНС.

У сірій речовині довгастого мозку містяться дуже важливі центри - дихальної, серцевої діяльності і судинорухові.

Тут же знаходяться центри, за участю яких здійснюються рефлекси, пов'язані з прийманням їжі (ссання, жування, ковтання, секреції слини і т.д.),

а також центри багатьох захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювання, кліпання, виділення сліз і т.д.).

Якщо відокремити довгастий мозок від середнього, то в тварин виникає стан децеребраційної ригідності:

кінцівки і хвіст випрямлені, голова закинута

• В товщі ромбоподібної ямки лежать ядра 8 пар черепних нервів, а саме:

V пара - трійчастий нерв; VI пара - відвідний нерв;

VII пара - лицевий нерв; VIII пара - присінково-завитковий нерв;