Розрахунки з використанням чеків та пластикових карток.

Чек - це письмове безумовне розпорядження покупця своєму банку виплатити відповідну суму чекоотримачеві готівкою або шляхом її перерахування на його рахунок у банку

Чеки не є грошима, а лише заміняють їх у платіжному обігу. Тому вони обов'язково повинні мати покриття. Видають чеки тільки у межах суми, яка є на поточних та інших рахунках клієнтів у банку.

Операції з чеками регулюються національними законодавствами, які у країнах Західної та Східної Європи базуються на Одноманітному законі про чеки (Женева, 1931 p.).

Чеки мають точно встановлену форму письмового документа та виписуються на спеціальних бланках. Обов'язковими основними реквізитами чеків є: найменування " чек"; сума чека; просте та нічим не обумовлене розпорядження сплатити зазначену суму; чекова позначка (найменування " чек" у тексті документа); найменування платника (банку), де чекодавець має свій поточний рахунок; місце платежу; дата та місце складання чека; підпис чекодавця.

Відсутність хоча б одного з цих реквізитів робить документ недійсним.

У договорі чекодавця з банком може бути зазначена умова, що банк зобов'язується оплатити " овердрафт", тобто суму більшу за залишок на банківському рахунку, з нарахуванням на неї річних відсотків.

Чек може передаватись однією особою іншій за індосаментом (передавальним написом), який проставляється на зворотному боці чека та підписується особою, яка зробила цей напис.

Залежно від умов передавання чека від однієї особи іншій та характеру його використання розрізняють такі види чеків:

♦ пред'явницькі чеки, які виписуються на пред'явника; їх передавання іншій особі може бути здійснене за індосаментом і без нього; у міжнародному платіжному обігу такі чеки дуже поширені;

♦ іменні чеки, які виписуються на користь певної особи; їх передавання не може бути здійснене за допомогою звичайного індосаменту; мало поширені;

♦ ордерні чеки, які виписуються на користь певної особи або за її наказом; передавання чека іншій особі здійснюється за допомогою індосаменту із застереженням " наказу"; у міжнародних розрахунках значно поширені.

Чек не є твердою гарантією платежу. Банки не несуть відповідальності за те, що на момент платежу всі кошти чекодавця витрачені і платити по його чеку немає чим. У деяких країнах чекодавці можуть інформувати банки про стимулювання раніше виданих чеків. Більш твердим зобов'язанням є чек, авальований банком, або іншою установою, або особою, тобто тим, хто гарантує платіж зазначеної у чеку суми; тому слід використовувати авальовані ордерні чеки, індосаментовані на банк продавця.

Чек може бути виписаний у будь-якій валюті.

У міжнародній торгівлі оплата боргів чеками може бути незручною через такі причини:

♦ експортер (отримувач платежу) повинен звернутися до свого банку з розпорядженням про інкасування платежів, і банк буде збирати плату за інкасо;

♦ чек може суперечити постановам про валютне регулювання у країні по-купця, тому розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу на здійснення платежу;

♦ чек може виявитися непокритим і не буде оплачений після пред'явлення.

У більшості європейських країн використовуються єврочеки. Єврочек — це чек, який приймається до оплати у країні — учасниці Європейської банківської системи «Єврочек», створеної у 1968 р. До її складу входить 40 країн. Єврочеки видаються банком їх власнику без попереднього грошового внеску і оплачуються за рахунок банківського кредиту строком до одного місяця. Оплачений чек повинен повернутися в банк, який його видав, протягом 20 днів з дня оплати. Разом з бланками єврочеків клієнту видається єврочекова картка, яка дає можливість виписувати гарантовані єврочеки. Картки дійсні протягом двох років. Єврочеки оплачуються лише при пред’явленні їх власником єврочекової картки. На картці вказується максимальна сума одного чека, гарантована банком. Інкасо єврочеків, виставлених усередині країни, не відрізняється від інкасо звичайних чеків. Єврочек, виписаний за кордоном в іноземній валюті, направляється через єврочек-центр країни перебування власника чека у єврочек-центр своєї країни і проводиться перерахунок цього єврочека за обмінним курсом у національну валюту. Перерахунок здійснюється за курсом купівлі попереднього біржового дня. Банк, який оплачує та інкасує єврочек, стягує комісію.

У практиці міжнародних розрахунків приватного характеру дедалі більшого значення набувають пластикові картки. Цей метод платежу може бути реалізований лише у спеціально обладнаних місцях. Пластикові картки бувають двох видів: дебетні та кредитні.

Дебетні картки використовують для оплати товарів та послуг за допомогою прямого списання певної суми грошей з банківського рахунку клієнта. Вони є простим та універсальним замінником готівкових грошей. Власники дебетових карток зобов’язані оплачувати рахунки у повному обсязі за рахунок власних коштів.

Кредитна картка дає змогу для її власника здійснити оплату товарів та послуг за рахунок банківських позичок чи кредиту компанії — емітента кредитної картки. До операцій, які можна здійснити за допомогою кредитних карток, відносять: оплату товарів та послуг, отримання готівки через банкомати, отримання позики, а також страхування від нещасних випадків під час подорожі.