Розвиток медицини

Поступово накопичувалися знання та в галузі медицини та ветеринарії. Вже в епоху Хаммурапі вавілонська медицина ділилася на окремі галузі - хірургію, лікування очних хвороб і т. д. Анатомія була дуже слабо розвинена; лікарі при визначенні симптомів і при діагнози виділяли лише головні органи, наприклад, серце, печінку, нирки. Однак необхідність постановки діагнозу за допомогою встановлення низки симптомів була не тільки повністю усвідомлена, а й викликала перші спроби об'єктивного вивчення хвороб і реальної боротьби з ними. Так, вавілонські жерці вважали, що хвороба «не може бути заспокоєна пов'язками і жало смерті не може бути вирвано... якщо лікар не дізнається її суті». Медичні тексти, що відносяться головним чином до пізнього часу, містять опис симптомів різних хвороб шлунково-кишкового тракту, органів дихання (нежить, виділення харкотиння, кровотеча з носа), ревматизму. Часто описуються симптоми лихоманки: жар, холод, озноб, холодний піт; образно описуються симптоми «удару», що призвів до паралічу: «... губи ураженого зведені, око закривається... рот скутий і він не може говорити». Вавілонські лікарі намагалися лікувати і інші хвороби: хвороби очей, вух, пухлини, нашкірних хвороби (проказа), хвороби серця, нирок, водянку, сечостатеві і жіночі хвороби, навіть нервові, можливо душевні хвороби, симптомом яких є «занепад духу внаслідок нещастя». Іноді в лікарських порадниках згадуються непритомність, коли людина «падає без свідомості» та «її очі темніють». Яскраво описується, особлива хвороба «скроневої жили», можливо пов'язана з припливом крові до голови, почасти до очей, і з помутнінням зору. Найважливіші симптоми цієї хвороби полягають у тому, що «у людини схоплює скроню, у вухах в нього шум, його очі мерехтять, його потилицю з'їдає... його серце порушено і в ногах у нього слабкість».

У збережених медичних текстах можна виявити деяку, втім, дуже часто непослідовну, систематизацію. Так, наприклад, описи хвороб органів дихання об'єднані одним заголовком або, вірніше, вступними словами: «Коли (дихання) його рота утруднене». Так само об'єднані в особливі розділи опису хвороб печінки і жовчного міхура, нарешті, виділені в особливий трактат хвороби «великої жили», схожі за своїми описами на ревматизм або подагру. Для лікування всіх цих хвороб застосовувалися самі різні засоби, серед яких на першому місці стояли найрізноманітніші, деколи дуже складні ліки. Крім ліків застосовувалися притирання, компреси, масаж і промивання. На широке застосування в медицині води та олії вказує те, що слово «лікар» в буквальному перекладі означало «знаючий воду» або «знаючий олію».

Вагомих успiхiв досягла в Месопотамії народна медицина, символом якої служило зображення двох гадюк, обвитих навколо жезла, -- прообраз емблеми сучасної медицини.

Вельми престижною була в Месопотамії професія баби-повитухи (шумери називали її «Та, хто знає материнське лоно»). Баба-повитуха, можна сказати, була спеціалістом на всі руки. Вона не лише приймала роди, а й здійснювала реєстрацію новонароджених.

Медичні послуги в Месопотамії коштували дуже дорого i були доступні далеко не кожному. Бідняки одужували чи помирали самі, без допомоги медиків. Геродот захоплено повідомляв, що тих болящих, кому послуги медиків були не по кишені, виносили прямо на вулицю, сподіваючись, що хто-небудь поділиться досвідом, як він зумів побороти такий самий недуг, адже пройти повз хвору людину й не запитати, на що вона скаржиться, у вавилонців було не заведено).

Медицина в Месопотамії ще не стала наукою. Було зроблено лише перші кроки щодо запровадження в медичну практику окремих раціональних методів лікування, які до того ж поєднувалися з цілим арсеналом магічних дій i заклинань, у цiлющi можливості яких населення вірило не менше, ніж у мазі, компреси, мікстури, хiрургiчне втручання. Причиною недуг уважали вселення в тіло «злих демонів», тому намагалися прогнати їх за допомогою всіляких сумнівних лiкiв.