Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ідеологія






Нове царство (XVI-XI ст. до н. е.);

Пізній час (XI ст. - 332 р. до н. е.).

 

Кожний з цих періодів був значним етапом у розвит-ку староєгипетського мистецтва, яке мало свої спади і під-йоми, пов'язані з історичними подіями у країні. Завершаль-ним в історії Давнього Єгипту вважається 332 р. до н.е., ко-ли країна була завойована військом Олександра Македонсь-кого і приєднана до елліністичного світу.


 


Єгипет займає вузьку (20-30 км) і дуже витягнуту те-риторію по берегах Нілу. Її ширина обумовлена можливістю Нілу зрошувати пустелю і наносити мул, який забезпечує родючість землі. Регулярні розливи Нілу створювали в пус-телі умови для життя, але і руйнували створене людиною. Для регулювання розливів ріки була необхідна складна й трудомістка система дамб і каналів. Організація іригаційних робіт на початку епохи Стародавнього царства, потребувала напруги всіх сил держави. Це, разом з іншими причинами, призвело в Єгипті до створення деспотичного ладу на чолі з фараоном. Необмежена влада фараона спиралася на склад-ний бюрократичний апарат, який тримав в руках управління Єгиптом. Фараон, що вважався сином богів і цим забезпе-чував упорядкованість природи і держави, мав абсолютну владу. Він був єдиним власником землі Єгипту.

 

Протягом всієї історії єгипетської архітектури збері-

гався характерний різкий контраст між легкою, житло-

 

вою архітектурою, і важкою, розрахованою на вічність, монументальною архітектурою.

 

Свої монументальні споруди, серед яких похоронні споруди відігравали найважливішу роль, єгиптяни зводилина краю пустелі, іноді на фоні прямовисних скель, що спус-калися до Нілу. Вибір цієї місцевості пояснюється, голо-вним чином, відповідністю між могутньою і суворою при-родою Лівійської гряди і орієнтованою у вічність архітекту-рою монументальних споруд, створених із здобутого тут же каменю. Навпаки, житлові будинки і поселення були роз-

 

ташовані в родючій частині країни з багатою рослинністю. Житлова архітектура єгиптян була недовговічною, тому майже не збереглася.

 

Ідеологія

 

Ідеологічну основу єгипетського світогляду складала міфологічна концепція, в якій співіснували різні варіації міфологічних уявлень. Кожне плем'я, племінний союз, а пі-


 

 


зніше адміністративна область мали систему своїх богів, що походили від тотемічних уявлень. Загальною була настано-ва на домінування заупокійних культів і міфи, що поясню-ють тему космічної вічності. При поступовому об'єднанні Єгипту в єдину державу формувалася загальна світоглядна система. Створення космосу – головна таємниця Давнього Єгипту. Давньоєгипетський космос – це система, що є без-смертною, згідно з божественним принципом ДЖЕТ, що означає «вічна тривалість».

 

Вічна тривалість (джет) забезпечується вічним по-рядком: впорядкованим рухом сонця і світил, своєчасними розливами Ніла, дозріванням урожаю й ін. Це регулярне по-вторення було відображено у принципі НЕХЕХ – «вічне по-вторення». В найважливіших подіях світоустрою (явищах природи і житті людини) повторювалося праподія – перший час, «перший момент» - ЗЕП-ТЕПІ. У цей момент відбува-лося становлення космічного порядку – МААТ - системи космічних законів. Маат - це не божественний або людсь-кий порядок, а всеосяжний порядок космосу. Космічний по-рядок (маат) був усталений богом-творцем під час творіння і підтримується вічним повторенням акту творіння. Порядок забезпечується ієрархічною структурою на чолі з богом Ра, якому в світі людей відповідав фараон. Бог сонця і фараон були поставлені богом-творцем для виконання вічного по-вторення (нехех) акту творіння в земному, небесному і по-тойбічному світах, і, отже, для підтримки вічної тривалості (джет) космосу. Після коронації фараон ставав втіленням бога-творця, тому отримував необхідну магію творіння, щоб оновлювати космос.

 

Опозицією богові сонця виступали бог Сет і змій Апоп. Вони представляли принцип ІСФЕТ – хаос або зло – антитезу маат. Сет і Апоп мешкають на краю всесвіту і на-магаються знищити сонячну барку, в якій Ра пливе над зем-


 


ним світом по небесному і підземному Нілу; тобто їх задача зруйнувати зеп-тепі - перший час.

 

Фараон – це втілення бога-творця. Функцією фараона було забезпечувати світовий порядок. Тільки фараон і його культ (а не боги) може протистояти хаосу. Тому фараон на-віть після смерті залишається справжнім правителем космо-су: «мир панує на небі, радість на землі, тому що всі почули, що (фараон) Пепі встановив маат в місці ісфет» («Тексти пірамід»). Фараон після смерті в якості Осириса займав міс-це на сонячній барці Ра і цим забезпечував стабільність ми-ру. Разом з богом Сонця він відроджується щодня, внаслі-док чого сам космос зазнає вічного і незмінного оновлення.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.