Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Продуктивність праці (Пп) характеризує ефективне використання робочої сили.






Суть зростання продуктивності праці – зниження трудових витрат на виробництво продукції чи на виконання робіт.

Виділяють;

- суспільну продуктивність;

- індивідуальну продуктивність (ефективність конкретної праці при виробництві конкретних матеріальних благ чи послуг на робочих місцях).

Продуктивність праці – кількість споживної вартості, виробленої за одиницю робочого часу або витрати робочого часу на виробництво одиниці споживної вартості.

Пряма характеристика рівня продуктивності праці є виробіток продукції (робіт чи послуг) одним працюючим за одиницю робочого часу.

(2.26)

де Q – загальний обсяг продукції, виготовленої за період в натуральних, умовно-натуральних, умовно-натуральних трудових одиницях виміру;

Т – сумарні витрати часу або середньоспискова чисельність працюючих у цьому періоді;

Виробіток у натуральному виразі застосовується в тих випадках коли випускається однорідна продукція. Для розширення можливостей використання показників виробітку в натуральному виразі в деяких галузях використовують умовно-натуральні вимірювачі продукції. Трудомісткість або складність виготовлено окремих видів продукції.

Приведення всього товарного випуску до одного умовного сорту здійснюється за допомогою перевідних коефіцієнтів трудомісткості.

Умовно-натуральний метод здатний відображати дійсний рівень продуктивності при використанні показника повної трудомісткості. Недоліком цього методу є те, що на підприємствах майже немає технологічно обґрунтованих норм трудомісткості.

Трудовий метод вимірює продуктивність праці за рівнем витрат праці на виготовлення одиниці продукції.

Зворотною характеристикою продуктивності праці є трудомісткість.

(2.27)

 

Трудомісткість використовують, як базу для визначення загального розміру витрат праці на виробництво продукції або для розрахунку загальної кількості виробленої продукції в трудових вимірниках.

Розрізняють:

- нормативну;

- планову;

- фактичну трудомісткість продукції.

Нормативна – це нормовані витрати праці на виготовлення продукції згідно з запланованим фондом робочого часу, за діючими нормами часу. виробітку, нормами обслуговування.

Планова – витрати праці на виготовлення виробу на основі нормативної чи фактичної трудомісткості базового періоду з врахуванням їх зниження у плановому періоді.

В залежності від одиниць обліку витрат робочого часу розраховують продуктивність праці (Пп) – годинну денну, місячну та річну.

Середньогодинна продуктивність праці (годинний виробіток) – характеристика кількості продукції виробленої за одну годину роботи.

Загальні витрати праці можуть бути виражені в людино-годинах, людино-днях або в середньосписковій чисельності робітників і працюючих.

Середня продуктивність праці за один день залежить від рівня використання робочого часу в межах робочого дня.

Залежно від вимірників робочого обсягу продукції виділяють:

- натуральний (умовно-натуральний);

- трудовий;

- вартісний






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.