Фінансова стратегія підприємства

В умовах повної економічної самостійності підприємства, що діє в конкуре- нтному середовищі, виникає об'єктивна необхідність визначення не тільки іс- нуючого фінансового стану, але й орієнтації у фінансових можливостях і перс- пективах його розвитку. Це значить, що підприємство має потребу у виробці внутрішньої фінансової стратегії.

Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпеченню підприємс- тва грошовими ресурсами на певну перспективу. Вона охоплює питання теорії і практики формування фінансів, їх планування і забезпечення, вирішує задачі, спрямовані на забезпечення фінансової стійкості підприємства. Теорія фінансо- вої стратегії ґрунтується на вивченні об'єктивних закономірностей ринкових умов господарювання, розробляє способи виживання в нових умовах.

Фінансова стратегія всебічно ураховує фінансові можливості підприємст- ва, об'єктивний характер внутрішніх і зовнішніх факторів. Розробка фінансової стратегії ґрунтується на даних проведеного аналізу фінансової діяльності за минулий період, на матеріалах маркетингового дослідження і перспективних планах підприємства. Вона включає також стан податкової політики, цінової політики, кредитних відносин та ін. Основна схемам розробки фінансової стра- тегії полягає в наступному:

Прийнято розрізняти генеральну стратегію фінансової діяльності й опера- тивну стратегію. Крім того, визначається стратегічна мета і стратегія виконання окремих стратегічних задач.

Генеральною фінансовою стратегією називається визначальна страте- гія, що закладена в основу відносин з бюджетами всіх рівнів, у вирішення пи- тань, зв'язаних з утворенням і використанням доходу підприємства, розмірів потреб, джерел фінансування та ін. Визначається не менше ніж на рік.

Для поточного маневрування фінансовими ресурсами, контролю за ви- тратою засобів і мобілізацією внутрішніх резервів, розробляється фінансова стратегія на квартал і місяць.

Оперативна фінансова стратегія на відміну від генеральної охоплює всі доходи і надходження засобів, а також усі витрати і погашення зобов'язань пе- ред бюджетом і банками. Таке детальне пророблення руху фінансових коштів дає можливість передбачити будь-які відхилення. Нормальним положенням вважається або рівність доходів і витрат, або перевищення доходів над витра- тами.

Головною стратегічною метою фінансів є забезпечення підприємства не- обхідними і достатніми грошовими ресурсами. На цій основі виробляються ви- моги, пропоновані для виробництва, асортименту продукції, ціноутворення. Ця мета визначає і фінансову стратегію, розподіл ресурсів та ін.

Для досягнення головної стратегічної мети фінансова стратегія розробляє низку способів, таких як:

− формування фінансових ресурсів і централізоване керівництво ними;

− виявлення вирішальних напрямів фінансової діяльності, маневреність використання резервів;

− ранжування і поетапне досягнення цілей;

− створення стратегічних резервів;

− відповідність фінансових дій економічному стану і матеріальним мож- ливостям підприємства;

− облік економічних і фінансових можливостей своїх конкурентів;

− визначення головної загрози з боку ринкової кон'юнктури і мобілізація основних сил на її усунення;

− маневреність й ініціатива, спрямовані на досягнення переваги в ринко- вій конкуренції.

Таким чином, успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при відповідності фінансових стратегічних цілей реальним економічним можливос- тям шляхом твердої централізації фінансових ресурсів, стратегічного і гнучкого керівництва цими ресурсами.

Стратегія досягнення приватних цілей полягає в раціональному викорис- танні фінансових операцій, спрямованих на забезпечення реалізації головної стратегічної мети. Задачами фінансової стратегії є:

− розробка можливих варіантів формування фінансових ресурсів;

− забезпечення підприємства фінансовими ресурсами і виявлення резер-

вів;

− визначення способів проведення успішної фінансової стратегії;

− розробка пропозицій, спрямованих на удосконалювання фінансової дія- льності підприємства з того або іншого конкретного напряму;

− пошуки ефективного вкладення тимчасово вільних коштів підприємства;

− вивчення конкурентного середовища з погляду фінансових можливос- тей конкурентів.

Особливу увагу фінансова стратегія приділяє максимізації грошових до- ходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, зниженню собівартості продукції, роз- поділу і використанню прибутку, раціональному використанню оборотних за- собів підприємства. Важливою частиною фінансової стратегії є розробка внут- рішніх нормативів, за допомогою яких визначаються напрями розподілу прибу- тку, рівень витрат та ін.

Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, ін- фляції й інших надзвичайних обставин, і за необхідності коректується. У ході реалізації фінансової стратегії здійснюється контроль, що допомагає виявити невраховані фактори або внутрішні резерви, що допомагає підприємству збері- гати стійкий фінансовий стан.

Фінансова стратегія, як документ внутрішнього користування може мати різні рівні розробки, розрахована на різні терміни і залежить від рівня спеціалі- зації виробництва, обсягів випуску, стану конкурентного середовища та ін. Але в усіх випадках вона повинна дати відповіді на наступні кардинальні питання:

1. Яка сума засобів і в якій валюті буде потрібна для реалізації бізнес-плану?

2. Які джерела одержання необхідних засобів і в які терміни?

3. В які терміни підлягає повернення кредитів, оплата відсотків і дивідендів інвестору?

4. Яка сума засобів залишається в розпорядженні фірми як доход?

5. Які можливості використання отриманого доходу для подальшого розши- рення виробництва?

У заключній частині фінансової стратегії відписується коротке резюме, в якому дається загальна оцінка очікуваних фінансових результатів діяльності фірми на планований період.

У додатку до фінансового плану, або до фінансової стратегії, у великих фірмах розробляється документ, присвячений докладній оцінці ризику і страху- вання. Він, як правило, складається фахівцями, що використовують значний набір економічної інформації щодо роботи даного підприємства, застосовують математичний апарат теорії ймовірності, це істотно підвищує точність термінів, а також уміння заздалегідь передбачити всі типи ризику, з якими може зіштов- хнутися діяльність фірми. Зміст даного документа полягає в тому, щоб дати по- няття того або іншого ризику, його оцінки, прогнозування і можливостей зме- ншити втрати або запобігти його шляхом проведення організаційних заходів профілактики. У другій частині складається програма страхування від ризиків.

Оцінка ризику являє собою досить складну частину фінансового аналізу. Потрібно як можна точніше визначити всі непередбачені обставини, що можуть виникнути в майбутньому. Як правило, розглядаються наступні види ризику:

1. Ринковий ризик оцінює питання:

а) Чи буде в майбутньому існувати ринок для даної продукції?

б) Чи буде ринок зростати такими темпами, що будуть сприяти розвитку даного бізнесу?

в) Чи є норма валового прибутку фірми достатньою, щоб вона могла ви- тримати зниження ринкових цін, якщо таке буде мати місце в майбутньому?

2. Ризик конкуруючих технологій:

а) Чи зможе конкурент даної фірми розробити технологію, що зробить за- стосовувану технологію на досліджуваній фірмі застарілою?

б) Чи може будь-яка нова технологія завадити підприємству успішно ви- конати намічене?

3. Зовнішній ризик:

а) Яка ймовірність того, що хтось або щось – уряд, профспілки, субпідря- дники, транспорт та ін. – зупинить або сповільнить роботу підприємства?

б) Чи є у підприємства пропозиції щодо рішення цих проблем?

4. Внутрішній ризик:

а) Чи досить на підприємстві персоналу, який зміг виконати свої плани?

Чи є можливість поповнити персонал вчасно і на вигідних умовах?

б) Чи досить у партнерів фінансових і матеріальних ресурсів для повного виконання договорів про постачання необхідних для підприємства сировини, матеріалів, палива та ін.?

в) Чи буде мати місце в споживачів продукції даної фірми достатня кіль- кість фінансових засобів для повної оплати цієї продукції в необхідні терміни?

5. Ризик капітальних вкладень:

а) Чи зможе інфляція, зміна валютних курсів або політики уряду суттєво вплинути на обсяг інвестицій фірми, прогнозований у майбутньому?

б) Яка ймовірність того, що в результаті цих змін фірма частково або ціл- ком утратить свій капітал?

6. Політичний ризик:

а) Чи очікується будь-яка урядова постанова, що може заважати успіху даної фірми?

б) Чи будуть отримані, коли це буде потрібно, обов'язкові спеціальні рі- шення органів уряду на розвиток діяльності підприємства, наприклад, від управління по охороні навколишнього середовища, органів охорони здоров'я та ін.

Вивчення ризиків та їхня оцінка є підставою для розробки програми захи- сту бізнесу від втрат. При цьому акцентується увага на наступних видах втрат:

1. Ризики втрати майна, що включають наявне матеріальне майно, фінан- сові ресурси та ін.

2. Ризик втрати часу виникає в зв'язку з можливостями збоїв і перерви у функціонуванні бізнесу.

3. Ризик невиконання зобов'язань включає матеріальну відповідальність фірми перед партнерами, причетними до даного бізнесу або перед суспільством у цілому (пені, штрафи за несплату податків).

Програма захисту від цих та інших втрат припускає установлення зв'язку фірми зі страховою компанією і заключення страхового поліса. Страховий по- ліс – це контракт, за яким страхова компанія (страховик) бере на себе обов'язок

виплатити компенсацію у випадку, якщо відбудеться будь-яка небажана подія, що принесла збитки підприємству. В обмін за цю послугу підприємство зобо- в'язується платити страховику певні суми (страхові внески). У цьому документі вказано, який вид ризику він покриває, в які терміни і на яку суму. Страхові по- ліси можуть бути спеціальними, загальними або пакетними. Спеціальним полі- сом описується кожен предмет страхованого майна, визначається його обсяг і вартість. Загальний поліс установлює вартість застрахованого майна в цілому. Сума страхового відшкодування не визначається для кожного окремого пред- мета з усього складу страхованого майна. Пакетний поліс страхує безліч мож- ливих ризиків у єдиному комплексному контракті.

Страхування ризиків припускає такий порядок дій:

1. Визначити обсяг і структуру матеріальних активів, яким загрожує ри- зик втрати або пошкодження.

2. Виділити ті ризики, яких можна уникнути, приймаючи запобіжні захо- ди, і підрахувати витрати на здійснення цих заходів.

3. Вирішити який вид страхування може краще захистити дане майно.

При розвиненій системі сучасного комерційного страхування вся робота щодо визначення ризиків здійснюється фахівцями вказуються страхові фірми, а в бізнес-плані даного підприємства вказуються типи страхових полісів та їх за- гальна вартість.