Монополізм і антимонопольне законодавство

Відомо, що повна монополізація галузей і навіть усього суспільного виро- бництва завдає шкоди національним інтересам країни.

У минулому економіка України, будучи структурним елементом планової системи СРСР, характеризувалася вкрай високим ступенем монополізму. В економіці СРСР існувало два типи монополізму.

1. Монополізм центральних і місцевих органів управління, загальносоюз- них і республіканських галузевих міністерств. Це – бюрократичний монопо- лізм.

2. Монополізм другого типу – це монополізм самих підприємств стосовно споживачів. Цей монополізм збільшувався загальним тотальним товарним де- фіцитом.

У розвинених країнах наприкінці ХІХ і початку ХХ століть на базі високої концентрації виробництва одержали розвиток монополістичні об'єднання, дія- льність яких також завдавала шкоди національним інтересам. Монополії, як правило, збільшують ціни й тим самим скорочують доходи споживачів і ринок попиту; затримують технічний прогрес, у результаті чого цілі галузі виробниц- тва входять у стан економічного загнивання; різко обмежують підприємницьку діяльність і сприяють зростанню безробіття; різко обмежують ринкову конку- ренцію.

Тому протягом XX століття у більшості країн світу сформувалась система державного антимонопольного регулювання.

Перший закон, що забороняв монопольні угоди, був прийнятий у Канаді в 1889 році; потім – у США в 1890 р. був прийнятий широко відомий закон Шер- мана або «хартія економічної свободи». Відповідно до цього закону створення монополістичних змов є злочином, що спричиняє карне покарання: штрафи й навіть тюремне ув'язнення. За порушення закону фірми могли бути ліквідовані. Постраждалі сторони могли пред'явити судовий позов про відшкодування збит- ку в трикратному розмірі.

Наступне антимонопольне законодавство розширювало цю сферу регулю- вання. В 1914 р. прийнятий закон Клейтона, що установив заборону на контра- кти із продажу товарів примусових асортиментів, цінову дискримінацію, прак- тику злиття фірм через покупку акцій конкурентів. У цьому ж році прийнятий закон федеральної торговельної комісії, що була наділена владою розслідувати нечесні конкурентні дії й улаштовувати публічні слухання за подібними позо- вами.

Закон Робінсона-Петмена (1936 р.) вніс заборону на обмежувальну практи- ку в області збуту, пов'язану з великим перепадом оптових і роздрібних цін. В 1950 р. до закону Клейтона було прийнято доповнення Селлера-Кофовера, в якому уточнювалось поняття незаконного злиття; заборонялися злиття шляхом скупки активів. Цей закон обмежував вертикальні злиття у доповнення до гори- зонтальних, на заборону яких поширювався закон Клейтона раніше.

Крім прийняття законодавчих актів у США розроблена комплексна систе- ма управління антимонопольною політикою. Вона складається з наступних блоків: Конгрес США, що розробляє законодавчі антимонопольні акти; федера- льні й місцеві суди, в яких розглядаються дані позови; Федеральна Торговельна Комісія й антитрестовський відділ Міністерства юстиції – це органи виконавчої влади з даних справ.

У післявоєнний період дія цих законів торкнулося десятків потужних мо- нополій. Так, наприклад, в 1983 році відбулося розукрупнення гігантської мо- нополії в області телефонного зв'язку ITT. Демонополізації стали підлягати всі компанії, які покривають потреби національного ринку на 60 і більше відсотків [5, c. 324].

Жорстка антимонопольна політика сприйнята рядом країн світу, у тому числі, Австралією й Новою Зеландією. У Західній Європі антимонопольне за- конодавство уведене в післявоєнний період, але воно носить більш стриманий характер. Тут, наприклад, відсутня карна відповідальність, пов'язана з тюрем- ним ув'язненням. Покарання обмежується великими штрафами.

Антимонопольне регулювання нині охоплює всі країни світу, що входять в Організацію Об'єднаних Націй. В ООН існує антимонопольний Комітет, що стежить за економічним поводженням великих компаній у слаборозвинених країнах, особливо в області цін.

Сучасне антимонопольне законодавство має два основних принципових напрями – контроль за цінами й за злиттям компаній. Законами переслідується будь-яка змова між фірмами в установленні цін. Переслідується також демпін- говий продаж, коли та або інша фірма навмисне установлює низькі ціни, з тим, що б витиснути своїх конкурентів з галузі.

Досвід вивчення антимонопольної політики закордонних країн дає можли- вість його застосувати в Україні з урахуванням нашої специфіки. Виражається вона насамперед у тім, що в минулому в країні панував державний монополізм, який був заснований на високій концентрації й спеціалізації державної власнос- ті на засоби виробництва. Стійкий і масовий дефіцит означав суттєві порушен- ня основних макроекономічних пропорцій між виробництвом і споживанням. Тому з перших років здобуття політичної незалежності в країні разом з ринко- вою реформою стала проводитися антимонопольна політика.

У 1991 році набув чинності Закон України «Про обмеження монополізму й недопущення несумліної конкуренції в підприємницькій діяльності». Цей закон визначає правові основи попередження монополізму й здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства. У тексті да- ного закону роз'ясняються основні визначення термінів – ринок, конкуренція,

монопольне положення, монопольна ціна та ін. Так, в Україні монопольним є положення підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%.

Зловживанням монопольним положенням вважаються:

– установлення монопольних цін;

– нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне положення, або нав'язування товару, не потрібного контрагентові;

– обмеження або призупинення виробництва товарів з метою підтримки ринкового дефіциту або установлення монопольної ціни;

– інші дії з метою створення перешкод доступу на ринок інших підприєм-

ців.

Несумлінною конкуренцією є:

– неправомірне використання товарного знака, копіювання форми, упаку-

вання, зовнішнього оформлення товарів іншого підприємця;

– навмисне поширення свідомо помилкових або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого під- приємця;

– одержання, використання й розголошення комерційної таємниці іншого підприємця.

Даний закон передбачив організацію Антимонопольного Комітету Украї- ни, визначив його правовий статус і повноваження. В 1993 р. набув чинності Закон України «Про Антимонопольний Комітет», що уточнив повноваження й компетенції цього органа, що поєднує контрольно-спостережливі й судові фун- кції.

Створена нова державна структура проводить значну роботу щодо вико- нання програми-мінімум, розглядаючи конкретні справи й удосконалюючи за- конодавчу базу.

Питання для контролю

1. Охарактеризуйте вихідні причини виникнення й розвитку ринку.

2. У чому полягають основні риси сучасного ринку?

3. Яка структура сучасного ринку на макрорівні і його функції?

4. За якими критеріями класифікуються моделі ринку?

5. Дайте коротку характеристику основних моделей сучасного ринку.

6. Яка з існуючих моделей ринка найбільшою мірою відповідає сучасній Україні?

7. За яких умов має місце вільна ринкова конкуренція, які її форми й ре- зультати?

8. Чому монополістична конкуренція є гальмуючим фактором розвитку бі- знесу?

9. Охарактеризуйте основні напрями антимонопольного законодавства.

10. У чому полягає стимулюючий вплив конкуренції на розвиток бізнесу?

11. Дайте коротку характеристику основних типів конкурентної стратегії бізнесу.

Тема 2