Структура пояснювальної записки курсової роботи

Пояснювальна записка курсової роботи повинна містити наступні структурні елементи:

- титульний лист;

- завдання;

- зміст;

- введення;

- основну частину;

- висновок;

- список використаних джерел;

- додатки.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною, починаючи з титульного листа, виконується арабськими цифрами в правому верхньому куті без крапки наприкінці.

Титульний лист уважається першим і не нумерується. При оформленні кожного з розділів курсової роботи повинні дотримуватися певних вимог.

Зразок оформлення титульної сторінки (див. Додаток 1). На другій сторінці подається зміст.

Титульний лист курсової роботи має єдину форму. На титульному листі не допускаються виправлення й перенос тексту.

Титульний лист повинен містити: повне найменування дисципліни й теми курсової роботи; прізвище й ініціали студента, повне позначення групи й спеціалізації; прізвище, ініціали, посаду й учений ступінь наукового керівника курсової роботи. На титульному листі повинен бути зазначений кваліфікаційний код.

Титульний лист підписується керівником курсової роботи, якщо вона допускається до захисту. Студентом вона підписується після написання й при здачі науковому керівникові.

Бланк завдання варто поміщати після титульного листа. Бланк містить тему курсової роботи, вихідні дані до роботи, перелік підлягаючих розробці питань, перелік графічного матеріалу, дату видачі завдання й термін здачі роботи з підписами керівника й виконавця, заповнюється бланк науковим керівником роботи.

Зміст - це остаточно відредагований план курсової роботи з вказівкою сторінок кожного розділу і параграфа в тексті (див. Додаток 2). На наступних сторінках номери проставляються у правому верхньому куті сторінки без крапки після цифри.

Зміст курсової роботи розташовується за анотацією й повинний включати в суворій відповідності з текстом курсової роботи перелік заголовків всіх розділів, підрозділів роботи, список використаних джерел і додатку із вказівкою відповідних сторінок Слово «Зміст» записують посередині сторінки із прописної букви.

Введення (анотація) - вступний розділ основного тексту курсової роботи. Воно повинне містити обґрунтування теми, її актуальність, значення й завдання дослідження. У ньому визначається об'єкт дослідження, приводяться окремі пояснення до змісту роботи, її структурі, колу досліджуваних питань, вказуються джерела й фактичні матеріали, що є методологічною основою написання курсової роботи.

Основна частина повинна відбивати суть курсової роботи. Вона складається, як правило, із трьох розділів. Кількість розділів може бути різним, але у всіх випадках курсова робота повинна складатися з теоретичної, аналітичної й заключної частини.

Перший розділ передбачає дослідження теоретичних питань, які повинні бути вв'язані із практичною частиною роботи, і служити основою для розробки пропозицій і рекомендацій.

Другий розділ присвячується розгляду практики, відповідно до теми курсової роботи. Важливо не тільки глибоко вивчити діючу практику, але й осмислити її на основі аналізу зібраного матеріалу.

Глибокий аналіз обробленого й систематизованого практичного матеріалу дасть можливість студентові розкрити наявні достоїнства й недоліки, об'єктивно оцінити їх.

Третій розділ підбиває підсумок всій проробленій роботі, головне тут - розробка й обґрунтування практичних заходів. Цей розділ повинен відбивати практичну корисність виконаного студентом дослідження й містити конкретні рекомендації з реалізації порушених пропозицій.

Висновок є завершальною частиною дослідження, що містить в стислій формі теоретичні висновки, практичні пропозиції. Висновок повинне показати практичну значимість висновків. Слова «висновок» і «введення» пишуться посередині сторінки, і крапка після них не ставиться.

Список використаних джерел служить складовою частиною курсової роботи й показує ступінь вивчення проблеми студентом. У список використаної літератури включаються тільки ті праці та джерела, на які робилися посилання, чи які використовувалися у роботі. Кількість джерел не менш 6.

Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 7.1 - 84 у списку літератури необхідно вказати:

- для книг - прізвище й ініціали автора (авторів), назва книги (на тій мові, якою видана книга), місце видання (місто), видавництво, рік видання й загальна кількість сторінок;

- для журнальних статей - прізвище й ініціали автора, назва статті, назва журналу, рік його видання, номер, номери сторінок, на яких розташована стаття, з який використовувалися дані.

Іноземну літературу необхідно писати в латинській транскрипції.

Якщо авторів книг (статей) більше трьох, то приводять прізвища й ініціали перших трьох і слова «і ін.». Міста Москва, Санкт-Петербург (Ленінград) записують скорочено (М., Спб., (Л.)), інші - повністю. Якщо книга видавалася у двох містах, то вказують обоє міста через дефіс, наприклад: - М.: -Л. Найменування видавництва варто записувати повністю або скорочено (у прийнятих скороченнях), наприклад: «Вища школа». «МНУ».

Найменування структурного елемента «Список використаних джерел» записуються посередині сторінки із прописної букви без крапки. Нумерація джерел – в алфавітному порядку по прізвищу автора.

Приклад.

Балабанов А.М. Комплексные тренировки спортсменов. – Николаев МДУ, 1995. 153 с.

Виленський П.Л Оцінка фізичних навантажень при тренуваннях Миколаїв 2008. 245 с.