Метод бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

— хронологічного і систематичного спостереження;

— вимірювання господарських засобів і процесів;

— реєстрації та класифікації даних із метою їх систематизації;

— узагальнення інформації з метою звітності.

Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькуляції; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається в бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.

Документування — спосіб первинного спостереження і реєстрації господарських операцій у первинних бухгалтерських документах.

Інвентаризація — це спосіб перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахування, зважування, обміру, оцінки всіх залишків майна підприємства і зіставлення з даними бухгалтерською обліку.

Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх у цілому по підприємству.

Калькуляція — це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг.

13.

Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного обліку і контролю за наявністю і рухом активів і пасивів підприємства. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об’єктів обліку.

Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Суть його полягає в подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка в одній сумі.

Бухгалтерський баланс — це спосіб узагальнення і групування інформації про активи підприємства за складом і розміщенням та джерелами їх утворення на певну дату.

Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників діяльності підприємства за звітний період.

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов’язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле — метод бухгалтерського обліку.

14.

15.

Бух-й баланс, його зміст та знач. Б-с – це спосіб вираження у згрупованому вигляді всіх госп. засобів підпр. та джерел їх формування, виражених у грошовій формі. Іншими словами б-с це спец. двостороння таблиця, в якій з одного боку (в лівій частині) показуюютья всі гоп. засоби за складом і розміщенням, а з другого боку (в правій частині) показ-ся ті ж самі госп. засоби за джерелами їх формування. Ліва сторона б-су наз-ся актив; права–пасив. Кожен вид засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, яке показано в пасиві б-су. Звідси випливає, що підсумок активу завжди дорінює підсумку пасиву б-су. Це головна особливість б-су. Всі госп. засоби відображаються в б-сі в згрупованому вигляді, в грошовому виражені і як правило на перше число місяця. Кожний окремий рядок в б-сі, який має грошове вираження наз-ся статею б-су. Тому є активні і пасивні статі б-су, в залежності від того де вони розміщені. Окрема стаття відображає велечину окремого виду засобів або їх джерел. Статі б-су згруповані за екон. змістом в окремі розділи. Б-с має велике значення. Він призначен не тільки для відображення наявності госп. засобів і їх джерел на певну дату, але й для отримання інф-ції, яка необхідна для керування, а також для зовнішіх споживачів інформації. Так за даними б-су визначається фін. стан підпр. і ця інф-ця викор-ся банками - для прийняття рішення про надання кредитів; постачальниками товарно-матеріальних цінностей - при заключені договора на поставку; інвесторами - при вирішенні питання о доцільності інвестування капіталу. Також за даними б-су визнач-ся як підпр. забеспечене власними госп. засобами; визнач-ся стан кредитор-ї і дебітор-ї заборгованості. Значний інтерес інформація з б-су про фін стан підпр. представляє для податкових органів, іноземних партнерів та ін.

16.

17.

В процесі гос. діяль-ті відбув-ся безперервний рух госп. засобів, зміна їх складу і джерел формування. Госп. засоби (з-би) і джерела їх форм-ня під впливом госп. операцій збільшуються або зменшуються, в результаті чого змінюються і окремі статті балансу (б-су). В окремих випадках ці зміни обумовлюють появу нових статей б-су або зникнення інших. Всі госп. операції діляться на 4 типи: 1)операції, які призводять до змін тільки в ак. б-су: одна стаття збільш-ся, друга змен-ся на одну й ту саму суму. При цьому підсумок активу(ак.) не змінюється 2)опер-ї, які приз-ть до змін тільки в пасиві(пас.) б-су: одна стаття збільш-ся, друга змен-ся на одну і ту саму суму. При цьому підсумок пас. не змін 3)опер-ї, що викликають зміни в ак. і пас. б-су одночасно: статя акт. і статя пас. збільш-ся на одну і ту саму суму. Загальний підсумок б-су при цьому збільш, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш-ся 4)опер-ї, що виклик-ть одночасне зменш-ня в ак. і пас. б-су на одну і ту саму суму. Загаль. підсумок б-су при цьому змен-ся, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш-ся. Зміни, що віббув-ся під впливом госп. операцій взаємопов’язані і подвійні, але при будь-яких змінах весь час зберігається основна властивість балансу - рівність підсумків ак. і пас. б-су. Розглянуті типи б-их змін мають велике значеня для розуміння екон. суті госп операцій, правильного відображення їх в системі рахунків.

18.

Рахунки (р-ки) бух. обліку (б.о.) – це спосіб узагалнення даних про стан, наявність та рух госп. засобів (з-бів) та джеред їх утворення за певний проміжок часу, сис-ма їх обліку та контролю. Р-ки б.о. представляють собою двостронню таблицю. Ліва частина має назву дебет (д-т), права – кредит (к-т). Для обліку госп. з-бів (активів) призначені активні (ак.) р-ки; відповідно для обліку джерел госп. з-бів – пасивні (пас). Залишок ак-в та пас-в на початок та кінець звіт. періоду підпр. наз-ся сальдо. В ак. р-х сальдо завжди знаход-ся в д-ті, в пас.- в к-ті. Будь-які госп. операції викликають зміни в двух статях ак. або пас. б-су; або в одній статі ак-ву, а в іншій в пасиву. Тому для відображ-ня збіль-ня ак-в, запис проводиться по д-ту ак-го р-ку. Операція, яка змен-є ак-ви на р-ку буде показана по к-ту. Для відображ-ня змін, які відбув-ся з пасивами підпр., збільш-ня показ-ся по к-ту, а зменш-ня пас.- по д-ту пас. р-ка. Весь перелік госп. операцій, їх підсумок за звітний період наз-ся оборот по р-ку. Оборот – це підсумок операцій, що відбулися на підпр. з відповідними ак-ми та пас-ми. Оборот по д-ту ак-го р-ку показує загальне збільш-ня відповіного ак-ву підпр. А оборот по к-ту – відповідно зменш-ня цього ж ак-ву. Оборот по д-ту пас-го. р-ку показує змен-ня п-ву підпр. А оборот по к-ту пас-го р-ку збільш-ня цього ж п-ву. Щоб визначити сальдо на кінець місяця по ак-му р-ку, - до сальдо на початок місяця додають оборот по д-ту і віднімають оборот по к-ду. Щоб визначити сальдо на кінець місяця по пас-му р-ку, - до сальдо на початок місяця додають оборот по к-ту і віднімають оборот по д-ту. Порядок запису на р-х б.о.: 1)Р-ки відкриваються на початок звіт. періоду, виходячи з відповідних статей б-су 2)Всі госп. операції записуються по д-ту або по к-ду відповідних р-ків 3) По закінченню звіт. періоду, на основі сальдо на кінець місяця склад-ся новий б-с.

19.

Рахунки тісно пов»язані з балансом, оскільки баланс поділяється на активні і пасивні, то і рахунки бувають А і П. При відкритті рахунків залишки кожного об»єкту буруть з балансу.

Активні рахунки призначені для обміну господарських засобів. Оскільки, актив в балансі знаходиться зліва, то і сальдо в активних рахунках записують зліва, тобто в дебеті. Операції, що ведуть до збільшення засобів також записують в дебеті цих рахунків, а операції що ведуть до зменшення - в кредиті.

Щоб визн. сальдо на кінець місяця необхідно:

- до дебетового сальдо на початок + дебетовий оборот – кредитовий. Це сальдо також записують в дебеті.

Сальдо активних рахунків може бути дебетовим і нульовим.

Пасивні рахунки призначені для обміну джерел утворення засобів. Оскільки, пасив знаходиться зправа, то і сальдо пасивного рахунку записують зправа, тобто в кредиті. Збільшення джерел також записується в кредиті, а зменшення в дебеті. Щоб визн. Сальдо на кінець пасивного рахунку необхідно:

- до кредитового сальдо на початок + кредитовий оборот – дебетовий оборот.

Сальдо пасивних рахунків може бути кредитовим або нульовим.

На практиці зустрічаються рахунки, що мають ознаки активно-пасивних рахунків на них часто об налічують як засоби і джерела коштів. Сальдо на таких рахунках може бути як дебетовим (на перше число одних місяців), так і кредитовим (на перше число інш. Місяців) або дебетовим і кредитовим одночасно. Таке сальдо наз. Розгорнутим. За дебетом такого рахунку показ. Збільшення дебіторської і зменшення кредиторської заборгованості, а за кредитом збільшення кредиторської і зменшення дебіторської. Щооб визн. Сальдо на кінець по активно і пасивному рахунку необхідно:

- «згорнути» поч.. сальдо – від більшої суми – меншу суму.

- якщо «згорнуте» сальдо стоїть в дебеті, то сальдо на кінець визн. Як по активному рахунку, а якщо в кредиті – то визн. Як по пасивному рахунку.

- щоб розгорнути сальдо на кінець місяця по такому рахунку треба вести окремий облік кожного об»акта (в даному випадку податку) і узагальнити його за допомогою спеціального документа оборотної відомості.

20.

Подвійний запис — це принцип тотожного відображення госпоперацій на рахунках, що обумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом кореспондуючих рахунків.

Відображення кожної госпоперації двічі, за дебетом одного й за кредитом іншого рахунку в одній і тій же сумі, називають подвійним записом.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називають кореспонденцією рахунків, а рахунки, які беруть участь у такій кореспонденції, ― кореспондуючими.

Зверніть увагу: єдиний вид рахунків, при відображенні інформації на яких не використовують подвійний запис, — забалансові рахунки.

21.

В залежності від кількості кореспондують-щих рахунків розрізняють прості і складні бухгалтерські проведення. Бухгалтерські проведення – це зазначення рахунку, який дебетується і який кредитується, а також суми самої операції. Простий називають таку бухгалтерське проведення, за якої один рахунок дебетується, а другий на цю ж суму креди запір, тобто коли корреспонд-руют тільки два рахунки. Складною називають таку бухгалтерську проводку, при ко торою кілька рахунків дебетуються, а на загальну суму записів по дебету кредитується один рахунок або навпаки - кілька рахунків кредитуються, а на загальну суму записів по кредиту де бетуется один рахунок, тобто коли кореспондують між собою більше ніж дві секунди. Складні бухгалтерські проводки не порушують правила подвійного запису, оскільки як і в простих, так і в складних проводках зберігається взаімосвя-занное відображення господарських них операцій на дебеті і кредиті рахунків та рівність дебету вих і кредитових підсумків. Використання складних бух-х проводок сприяє скороченню облікових записів, робить їх більш наочними. Тому складні проводки широко застосо-вуються в практиці обліку.

22.

Облік, що здйсн. На синтетичних рахунках наз. – синтетичним і ведуть його тількі у узагальненому грошовому вимірнику.

Облік, що ведуть на аналітичному рахунках наз. Аналітичним і використовують при цьому не лише грошовий, а й натуральний вимірники.

Між синтетичними і аналітичними рахунками існує тісний взаємозв’язок:

- до кожного синтетичного відкривають стільки аналітичних рахунків, скільки об’єктів обліку він об’єднує.

- на синтетичних і відкритих до нього аналітичних до нього рахунках, сальдо записують в одній і тій же частині рахунка.

- якщо дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то дебетується або кредитується ті аналітичні рахунки, яких стосується дана інформація.

- операція на синтетичному рахунку записується загальною сумою, а на відповідному аналітичному, які разом складають загальну.

- підсумок сальдо і оборотів всіх аналітичних рахунків має = сумі всіх сальдо і оборотів, того синтетичного рахунку до якого вони ведуться.

23.

В кінці кожного місяця необхідно узагальнити дані поточногоб.о., які відображені на рахунках (порахувавши разом).

Це здійснюють за допомогою спеціального документа – оборотної відомості.

Оборотна відомість – це зведення сальдо і оборотів всіх синтетичних або аналітичних рахунків. Вона є проміжною ланкою між рахунками і балансом.

За будовою ОВ з 4 парами колонок.

1-ша пара – номер і назва рахунку.

2-га пара – сальдо на початок місяця по Дт і Кт.

3-тя пара – обороти за місяць по Дт і Кт.

4-та пара – сальдо на кінець місяця по Дт. І Кт.

Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання і призначенням оборотної відомості за синтетичними рахунками. Будують таку відомість у вигляді багатографної таблиці, у першій графі якої записують назву рахунків, а в наступних — дебетові та кредитові залишки на рахунках на початок місяця, обороти за дебетом та кредитом кожного рахунка за місяць, а також залишки на рахунках на перше число наступного за звітним місяця. У кінці оборотної відомості за кожною з граф підбивають підсумки.

Складемо оборотну відомість за рахунками синтетичного обліку (табл. 4.1

Як бачимо, оборотна відомість узагальнює дані поточного синтетичного обліку, даючи зведену інформацію про зміни господарських засобів і їх джерел за звітний місяць, а також наявність їх на початок і кінець місяця.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками має велике контрольне значення для перевірки правильності й повноти облікових записів на рахунках, яка грунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між собою підсумків: за дебетом і кредитом рахунків на початок місяця; за дебетом і кредитом рахунків за місяць; залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця.

Рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на рахунках на початок місяця зумовлена рівністю підсумків активу та пасиву балансу, який є підставою для запису початкових залишків на активних і пасивних рахунках.

Рівність підсумків оборотів за дебетом і кредитом рахунків зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна операція в однаковій сумі записується за дебетом і кредитом різних рахунків.

Третя рівність (підсумків залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки на рахунках суми оборотів однакові, то й залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повинні бути однаковими.

Порушення нихрівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах під час складання оборотної відомості.

За допомогою оборотної відомості за синтетичними рахунками можна виявляти помилки в облікових записах, зумовлені порушенням правила подвійного запису, коли сума операції записана за дебетом одного рахунка, але пропущена за кредитом іншого (або навпаки), або коли за дебетом одного рахунка операція записана в одній сумі, а за кредитом другого — в іншій. У цьому разі буде порушено рівність підсумків оборотів за місяць за дебетом і кредитом рахунків в оборотній відомості, а також рівність залишків на них на наступну звітну дату.

Якщо ж господарська операція записана на рахунок у неправильній кореспонденції або в неправильній, але однаковій сумі чи була зовсім пропущена або, навпаки, записана двічі, тобто коли помилка виходить за межі порушення правила подвійного запису, оборотна відомість не забезпечує її виявлення. Такі помилки виявляють іншими способами. Зокрема, повноту облікових записів на синтетичних рахунках перевіряють порівнянням; підсумків дебетових і кредитових оборотів в оборотній відомості та з підсумком реєстраційного журналу, де в хронологічному порядку зареєстровані господарські операції, здійснені за звітний місяць. У разі правильних облікових записів на рахунках підсумок реєстраційного журналу (хронологічний облік) має дорівнювати підсумкам оборотів за дебетом і кредитом рахунків в оборотній відомості (систематичний облік). Помилки, зумовлені порушенням встановленої кореспонденції рахунків, виявляють за допомогою первинних документів, що були підставою для складання бухгалтерської проводки, записаної на рахунках.

Оборотну відомість за синтетичними рахунками використовують для складання бухгалтерського балансу на наступну звітну дату (на перше число наступного за звітним місяця). Підсумкові залишки на рахунках оборотної відомості показують наявність і розміщення господарських засобів (дебетові залипши), а також джерела їх формування (кредитові залишки). Ці залишки рахунків переносять у баланс, в якому рахунки, що мають дебетові залишки, записують в активи, а ті, що мають кредитові залишки, — у пасиви балансу.

Отже, оборотна відомість за синтетичними рахунками є способом узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти та правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни господарських ресурсів і джерел їх формування, необхідної для управління діяльністю господарства.

Контрольне значення оборотної відомості ґрунтується на досягненні рівності трьох показників:

підсумків залишків (сальдо) за дебетом і кредитом рахунків на початок звітного періоду;

підсумків оборотів за дебетом і кредитом рахунків за звітний період;

підсумків залишків (сальдо) за дебетом і кредитом рахунків на кінець звітного періоду.

В основу забезпечення рівності сальдо за дебетом і кредитом рахунків покладено обороти, рівність яких є підтвердженням дотримання принципу подвійного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Підсумки сальдо всіх рахунків за дебетом і кредитом дорівнюють один одному, бо сукупність усіх рахунків, які мають дебетове сальдо, дає актив балансу, а сукупність усіх рахунків, які мають кредитове сальдо, дає пасив балансу, що забезпечує, як відомо, рівність активу й пасиву.

За допомогою оборотних відомостей за рахунками синтетичного обліку (табл. 4.6—4.9) можна відшукати помилки в облікових записах, які було зроблено через порушення правила подвійного запису. Наприклад, коли суму операцій записано на дебет одного рахунка, а за кредитом іншого — пропущено (чи навпаки); або коли на дебет рахунка щодо даної господарської операції записано одну суму, а на кредит — іншу (більшу чи меншу). У таких випадках рівність підсумків оборотів за дебетом і кредитом в оборотній відомості буде порушено, що й свідчитиме про допущену помилку.

Проте оборотна відомість не дає можливості виявити помилки, які виходять за межі порушення подвійного запису. Наприклад, неправильний запис кореспондування рахунків — на дебет чи кредит іншого рахунка або пропуск запису певної господарської операції. Такі помилки виявляються іншими способами, про які йтиметься далі. Для контролю за повнотою відображення господарських операцій в обліку треба орієнтуватися на загальну підсумкову суму всіх операцій за журналом реєстрації господарських операцій. При цьому загальна підсумкова сума всіх операцій за журналом реєстрації має дорівнювати підсумку оборотів за дебетом і кредитом оборотної відомості за відповідний період.

24.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками. Техніка їх складання така сама, як і для оборотних відомостей за синтетичними рахунками. Відмінність полягає лише в тому, що за синтетичними рахунками щомісячно складають одну оборотну відомість, а за аналітичними — за кожною групою рахунків, що ведуться до відповідного синтетичного рахунка.

Оборотні відомості за аналітичними рахунками за змістом можуть різнитися, що зумовлено особливостями обліковуваних на рахунках об’єктів. Так, аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей ведуть як у натуральних, так і у грошовому вимірнику, тому в оборотних відомостях за аналітичними рахунками таких цінностей передбачені графи для запису їх кількості, ціни й вартості. Для початкового та підсумкового залишків в оборотних відомостях за такими рахунками відводять тільки одну графу, бо кредитового залишку на матеріальних рахунках не може бути.

Аналітичний облік розрахунків і джерел засобів ведуть тільки у грошовому вираженні, тому в оборотних відомостях за такими рахунками передбачені графи лише для грошового вимірника.

На відміну від оборотної відомості за синтетичними рахунками оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку не мають трьох пар однакових підсумків. Це пояснюється тим, що кожну оборотну відомість за рахунками аналітичного обліку складають тільки за одним синтетичним рахунком.

В оборотній відомості за аналітичними рахунками початкові й підсумкові залишки залежно від того, якими є рахунки — активними чи пасивними, є дебетовими чи кредитовими. Оскільки записи на синтетичних і аналітичних рахунках роблять паралельно на підставі одних і тих самих документів, то в разі правильних облікових записів підсумки оборотів і залишків в оборотній відомості за аналітичними рахунками мають дорівнювати сумам оборотів і залишку відповідного синтетичного рахунка. Порушення цієї рівності свідчить про наявність помилок в облікових записах.

Показники оборотної відомості за рахунками аналітичного обліку свідчать про рух (надходження, витрату) і залишки матеріальних цінностей кожного виду. Підсумки оборотної відомості за цією групою аналітичних рахунків порівнюють з оборотами й залишками синтетичного рахунка " Матеріали". Порушення рівності підсумків за синтетичним рахунком і відкритими до нього аналітичними рахунками в оборотній відомості свідчить про наявність таких помилок:

• операцію відображено на синтетичному рахунку, але пропущено в аналітичному обліку (або навпаки);

• на синтетичному рахунку за господарською операцією записано одну суму, а на аналітичних рахунках — іншу. Проте якщо операцію відображено не на тих аналітичних рахунках, а у групі синтетичного рахунка, що їх об'єднує, то помилку не можна виявити

зазначеним раніше способом. Рівність підсумків рахунків аналітичного обліку та відповідного їм синтетичного рахунка в цьому разі не порушується. Такі помилки виявляють у процесі поточного обліку (наприклад, коли на матеріальному рахунку з'являється кредитове сальдо, якого не може бути) за допомогою документів, що були підставою для записів інвентаризації.

Отже, підсумки оборотів і залишків за аналітичними рахунками мають дорівнювати оборотам за дебетом і кредитом, а також залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує.

Отже, оборотні відомості за аналітичними рахунками є способом узагальнення даних аналітичного обліку з метою перевірки правильності облікових записів і одержання інформації, необхідної для оперативного управління.

В умовах ведення обліку без застосування комп'ютерних технологій

виправдане складання двох форм оборотного балансу - оборотної відомості

по рахунках та шахового балансу, який називається також шаховою

оборотною відомістю.Шахова оборотна відомість призначена, головним

чином, для більш глибокого ознайомлення зі змістом господарських

оборотів.

Вона застосовується також для перевірки правильності кореспонденції

рахунків. Таку назву цей носій інформації одержав через те, що за

зовнішнім виглядом він нагадує шахову дошку. В кожну клітинку шахової

оборотної відомості записується тільки одна сума, що представляє собою

підсумок проводок з однаковою кореспонденцією. Шахова оборотна відомість

використовується, головним чином, для контролю за правильністю

відображення господарських операцій на рахунках, тобто для контролю за

кореспонденцією рахунків. Але при наявності великої кількості

господарських операцій шахова відомістьстає громіздкою та незручною в

користуванні.

25.

Первинне спостереження – це відображення господарських операцій в таких носіях інформації, як документ. Цей процес ще називають первинним обліком або документуванням.

Обліковий документ – це письмове свідчення про виконання господарської інформації.

Документи є різні за будовою, розміром, змістом. Проте вони повинні містити певні показники, які наз. Реквізитами документу.

Обов’язковими реквізитами документу є:

- назва

- № документа (нумерується з початку року)

- прізвище осіб, сторін

- зміст

- підпис

Бухгалтерський документ – це письмове розпорядження на право здійснення операції або письмове підтвердження факту її здійснення.

Документи класифікують за такими ознаками:

* накази

*виправдні (виконавчі) – які підтверджують факт здійснення операцій (накладні і т.д.)

*бух. Оформлення – які оформляють працівники бухгалтерії (довідки, розрахунки)

*комбіновані, що поєднують в собі декілька функцій (видатковий касовий ордер)

*за порядком складання, що скл. В момент здійснення операції на кожну з цих оперцій

*зведені – що скл. На підставі первинних документів за певний період (день) або зводять (звіт касира, товарний звіт)

*за місцевим складанням6

- внутрішні, що скл. І викор. На самому п-стві (касові ордери)

- зовніші – що надходять на п-ство від інших юридичних або фізичних осіб.

*за способом відображення:

- одноразові – скл. На кожну операцію окрему у момент її здійснення.

- нагромаджу вальні або накопичувальні – чкл. На декілька однотипних операцій за певний проміжок часу (завірений лист).

*за типами операцій:

- касові, що оформляють рух готівки в касі

-Товарні, що оформляють ТМЦ

- розрахункові (банківські).

26.

Вимоги до складання та оформлення документів визн. «Положення про документальек забезпечення записів б.о.» відповідно до якого:

1) документи слад. Під час здійснення операцій, або відразу після його завершення.

2) документи склад. на операцій.

3)документи заповнюються вручну або за допом. Тех.. пристроїв.

4) Вручну документи заповнюють чорнилом або пастою темного кольору.

В документах мають бути заповнені всі показники, а відсутні прокреслюються.
Суми в документах записуються і цифрами і прописом, таким чином: з початку рядку і великої букви; копійки пишуться цифрою, якщо бланк зіпсувати, то в касових і банківських документах допущену помилку виправляють дозволеним способом, не правильну цифру закреслюють одним рядком (щоб було видно написане) зверху записують правильну суму, а з боку на полі документа роблять запис «Виправлене вважати дійсним» і ставиться підписи тих осіб, які підписали документ. Цей спосіб наз. коректурним.

5) бланки документів надруковано топографією серія і № (чеки, сертифікати) наз. бланками суворого обліку і якщо їх зіпсувати або прострочили терміни їх анулюють і підшивають у окрему папку.

27.

Документообіг — це рух документів на підприємстві з моменту їхнього отримання від інших підприємств (створення) до моменту завершення їхнього оброблення та передання в архів.

Обсяг документообігу визначають відповідно до кількості вхідних, вихідних та внутрішніх документів за певний період. Процес документообігу можна поділити на декілька етапів:

— створення або одержання документів від інших підприємств;

— перевірка документів;

— обробка документів;

— передавання документів до місця зберігання (в архів).

Для раціонального руху документів по підприємству розробляють графік документообігу. Засади такої розробки містяться в Положенні про документи та документообіг у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну СРСР від 29.07.83 р. № 105. Так, графіком визначають оптимальний документообіг: встановлюють оптимальну кількість підрозділів та виконавців для проходження кожного первинного документа і мінімальний строк його знаходження в підрозділі. Графік документообігу розробляє головний бухгалтер і затверджує керівник підприємства відповідним наказом. Цей графік визначає раціональний шлях документації через підрозділи підприємства, сприяє покращенню облікової роботи, підвищенню рівня автоматизації та механізації бухобліку.

Аби дотримуватися встановленого графіку документообігу, кожному виконавцю певних функцій надають витяг із такого графіку. У ньому наводять перелік тих документів, що відносяться до функціональних обов’язків виконавця, терміни їхнього подання та місця, куди необхідно подавати зазначені документи. При цьому відповідальними за дотримання графіку документообігу, за своєчасне створення та передачу документів для відображення даних у бухобліку та звітності, а також за достовірність відображеної в документах інформації несуть особи, які створили та підписали вказані документи. Контроль за дотриманням виконавцями графіка документообігу здійснює головний бухгалтер.

Документи після виконання господ операцій передаються в бухгалтерію у порядку і строки, встановлені головним бух-ром. Далі обробка, мета якої - підготувати документи для наступних записів в регістри синт-го і аналіт-го обліку. Обробка складається з: 1) перевірки (у відпов з Положенням про документальне забезп записів в бух обл): 1)перевірка по суті (встановлення законності і доцільності операції, дотримання кошторису, норм, розцінок, лімітів) 2)формальна (встановлює повноту і правильність заповнення реквізитів) 3)арифметична (перевірка правильності всіх арифметичних підрахунків в документі). Якщо виявляється помилки в оформленні, документи повертаються для дооформлення чи складання заново 2) розцінки (проставлення у відпов графах ціни і суми, тобто грошова оцінка натуральних показників операції). Документи, де грошовий вимірник є обовязковим, розцінці не підлягають 3) групування (обєднання однорідних первинних докиментів і запис у групувальні відомості для визначення результатів по кожній групі) 4) контировкі (складання бух-х проведень. Записи роблять в документах чи користуються спеціальними меморіальними ордерами). Оформлені проводками документи викор для відображ операцій в регістрах синт-го, аналіт-го обліку. Первинні документи повинні мати певну відмітку: дата запису до регістру (ручна обробка); штемпель штампу відповідального оператора (комп’ютерна обробка). Штамп «Отримано» або «Виплачено» з датою - для касових ордерів та документів, що були підставою для виплати зарплати і інших виплат. Необхідно прискорювати документооборот (рух док у процесі їх оперативного використання і обробки з моменту складання або надходж від інших підпр до передачі на збер в архів після регістрації). Потрібно складати (гол. бух-р) план документообороту.

28.

Це спосіб виявлення (з подальшим обліком) господ засобів і їх джерел, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і контролю за збереженням цінностей. Здійснюється шляхом перевірки в натурі наявності господ засобів (через взваження, перерахунок, обмірювання) і співставлення отриманих результатів з даними бух обліку. Дозволяє встановити розбіжність між даними обліку і фактичною наявністю засобів, тобто їх нестачу чи надлишок, які оформлюються відпов документами і приймаються в облік.

Інвентаризація — це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Технічно інвентаризація здійснюється шляхом визначення фактичної наявності господарських засобів і зіставлення їх з даними обліку. Слід розрізняти інвен-ю, як спосіб методу б.о. і як техніку (технічний прийом) її проведення. У результаті зіставлення виявляються надлишки, недостачі, встановлюються причини і винні особи у їх виник­ненні. В залежності від повноти охоплення перевіркою майна підпр.: 1) повна – суцільна перевірка майна підпр. і стану розрах-в відносин 2) часткова – охоплює окремі види засобів (грош. кошти в касі та ін.) По характеру: 1) планові – проводиться за попередньо складеним планом згідно розработаного графіку її проведення) 2) позапланові – проводяться за розпорядження керівника підпр., за вимогою ревізійного органу, у випадках стихійного лиха, пожежі та ін. Інвент. проводить інвент. комісія, яка очолюється керівником підпр. чи його замом., з участю глав. буха у присутності матер-но відповідальних осіб. Інвент матер. цінностей провод за місцями їх зберігання. Дані по кожному виду цінностей заносяться в інвент-і описи, які склад-ся в двух екземплірах і підпис-ся членами комісії. При інвент. грошових з-бів до уваги беруться тільки іх фактична наявність. Виявлені надлишки в доход підпр. Нестача стягується з касира. Інвент. розрах-в відносин з інш. підпр. здійнсюється за даними документів. Результати інвент. відображуються в б.о. у 10-денний строк, після чого його показники приводяться у повну відповідність з фактич. навяністю госп. засобів. За даними результатів інвентаризації та зазначених письмових пояснень матеріально відповідальних осіб керівництво підприємства приймає рішення про врегулювання різниці між даними обліку та фактичною наявністю матеріальних цінностей. Нестача в межах норм природного зменшення списується на рахунки виробничих витрат, а понад витрат і з вини матеріально відповідальних осіб — за рахунок винних осіб. Залишки показують по дебету рахунків матеріальних цінностей і кредиту рахунків виробничих витрат.

29.

Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними

однорідними ознаками.

Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків.

Знаючи загальні, найбільш суттєві і відмітні ознаки окремих груп

рахунків, легше визначити, для чого призначений та як використовується

той або інший рахунок у бухгалтерському обліку.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками:

за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме

обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на

ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської

діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі.

1.Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого,

для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня

структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за

структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом

господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані

і доповнюють одна одну.

2. Класифікацій рахунків за економічним змістом

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета

бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто

господарських засобів, їх джерел і процесів.

Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють

на дві групи:

- рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і

процесів;

- рахунки обліку джерел формування господарських засобів.

30.

За економічним змістом рахунки поділяються на 3 групи:

1) рахунки для обліку господарських засобів (активів п-ства):

- рахунки для обліку о. з. та інш. Необоротних активів. Рахунки І класу

- рахунки для обліку обротних засобів (рахунки ІІ і ІІІ класу)

2) Рахунки для обліку джерел утворення засобів:

- рахунки для обліку власних джерел ІV клас.

- рахунки для обліку залучених джерел V клас.

3) рахунки для обліку господарських процесів та їх класів

- рахунки для обліку виробничих процесів (рахунки 23, 91)

- рахунки для обліку процесів та реалізації (рахунки VII, VII, IX)

- рахунки для обліку отриманих результатів (рахунки 79, 44)

Класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на

яких рахунках має вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського

обліку, розкриває економічний зміст окремих рахунків. Таке групування

дає змогу визначити систему рахунків, необхідних для обліку необоротних

і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і

результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.

Класифікація рахунків за економічним змістом покладена в основу будови

національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,

зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Ознайомлюючись з класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо,

що рахунки, призначені для обліку активів, об'єднані з рахунками,

призначеними для обліку господарських процесів. Це пояснюється тим, що

за допомогою необоротних і оборотних активів підприємства забезпечують здійснення господарських процесів, а тому при класифікації активи

групують залежно від того, в якому процесі вони функціонують.

Господарські процеси взаємопов'язані між собою: процес виробничого

споживання здійснюється одночасно з процесом виробництва; процес

виробництва супроводжується процесом реалізації, виникненням

розрахункових відносин; надходженням грошових коштів на підприємство

тощо. Тому при класифікації рахунків за економічним змістом не завжди

можна виділити у самостійні групи супровідні процеси, оскільки їх облік

ведеться на тих самих рахунках, що й основні процеси.

31.За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.

Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів.

Рахунки капіталу використовуються для обліку джерел утворення власних засобів. Вони є пасивними (рахунки № 40, 41, 42, 43).

Рахунки розрахунків призначені для відображення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Рахунки, на яких обліковується дебіторська заборгованість, є активними (рахунки 36, 37). Рахунки, на яких обліковується кредиторська заборгованість, є пасивними (рахунки № 66, 50, 55, 51, 52, 53, 54, 68).

Регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки господарських засобів і визначення реального розміру джерел утворення засобів. Дані рахунки поділяються на: — контрарні; — доповнюючі; — контрарно-доповнюючі.

Операційні рахунки призначені для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів, а саме для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.

Вони поділяються на:

— розподільчі; — калькуляційні; — порівняльні; — транзитні.

Фінансово-результативні рахунки використовуються для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період (рахунок № 44). Ці рахунки активно-пасивні, оскільки результат може бути позитивним (прибуток) і негативним (збиток).

Позабалансові рахунки призначені для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні. Для цих рахунків притаманна проста форма запису, тобто на них відсутній подвійний запис, і вони не кореспондують між собою і балансовими рахунками

32.Характеристика основних рахунків

Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

До основних рахунків відносяться:

— інвентарні;

— рахунки капіталу;

— рахунки розрахунків.

Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і контролю за їх збереженням. По відношенню до балансу вони є активними (рахунки № 10, 11, 20, 22, 26, 28).

33. Регулюючі рахунки, рахунки бухгалтерського обліку, на основі яких уточнюється оцінка окремих видів засобів або їх джерел в господарстві. Ведуться поряд з основними рахунками, що відображають ці засоби або джерела їх.

Регулюючі рахунки призначаються для коректування оцінки господарських засобів. Коригування оцінок полягає в тому, що, крім основного рахунку, в систему поточного бухгалтерського обліку вводиться особливий пов'язаний з ним рахунок, сума якого для знаходження дійсної величини даного об'єкта складається з сумою основного рахунку або віднімається з неї. Використання регулюючих рахунків обумовлено необхідністю отримання повних і реальних облікових даних, всебічно характеризують об'єкти обліку. Регулюючі рахунки дають можливість мати з відповідних об'єктів два показники, що відображає кожен об'єкт у двох сумах (оцінках)

34.

Характеристика операційних рахунків

Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначення фінансових результатів від цієї діяльності.

На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або іншого господарського процесу.

За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні, порівняльні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) накладних витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншими виробничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними об'єктами. За допомогою цих рахунків, крім того, здійснюється контроль за відповідністю фактичних витрат затвердженому кошторису, дотриманням норм витрат. Після списання облічених затрат збірно-розпо-дільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в балансі не відображаються.

Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами, роками) з метою рівномірного включення у затрати виробництва (обігу) або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає змогу визначити витрати і доходи саме того періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу фактичного витрачання коштів або отримання доходів. Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними. До активних належить рахунок " Витрати майбутніх періодів", до пасивних - " Доходи майбутніх періодів"

. Калькуляційні рахунки. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Якість складання калькуляції значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.

До калькуляційних належать рахунки: " Виробництво", " Капітальні інвестиції" (субрахунки " Капітальне будівництво", " Придбання (виготовлення) основних засобів", " Формування основного стада" тощо). На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове) калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.

Номінальні рахунки. До номінальних належить рахунок " Собівартість реалізації" (призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг), а також рахунки, призначені для обліку операційних витрат, які не включаються до собівартості:

Порівняльні рахунки. Порівняльні рахунки призначені для обліку відповідних господарських процесів і виявлення результатів по них. До порівняльних належать рахунки " Фінансові результати" і " Втрати від браку".

36. У процесі поточної діяльності кожне підприємство здійснює велику кількість господарських операцій, які за до-помогою подвійного запису обов’язково відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Кожна операція має визначений зміст. У зв’язку з цим суб’єкти господарювання викори-стовують велику кількість бухгалтерських рахунків.

Для забезпечення єдиного підходу до відображення госпо-дарських операцій на рахунках у певних сферах діяльності підприємств було розроблено План рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку — систематизова-ний перелік найменувань і шифрів синтетичних рахунків та субрахунків, що відображають групування необхідної інфор-мації про господарську діяльність підприємства.

В Україні застосовується п’ять Планів рахунків 1. Необоротні активи2. Запаси3. Кошти, розрахунки та інші активи4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань5. Довгострокові зобов’язання.6. Поточні зобов’язання

37.Облікові регістри, їх класифікація та значення в бухгалтерському обліку.
Облікова реєстрація – це стадія документообігу, яка полягає в постійному, безупинному реєструванні госп. операцій за даними первинного обліку в облікових реєстрах. Обліковий реєстр – 1. це носії обл.-ї інф-ї у вигляді таблиць, призначена для від обр документально оформлених госп операцій у системі рахунків, нагромадження та зберігання облікової інф-ції. 2. носії спеціального формату у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів, машинограм для нагромадження, групування, узагальнення інф-ції з первинних документів, що прийняті до обліку.

38. Класифікація: 1. за зовн виглядом (книги, картки, окремі аркуші) 2. За характером записів (хронол обліку, систем обліку, комбіновані) 3. За ступенем узагальнення (синтет обліку, аналіт обліку, комбіновані) 4. За будовою (двосторонні, односторонні, багатогранні, шахові). Етапи обл.-ї реєс-ї: 1.прийняття бух.док-тів від осіб які їх склали; 2.групування бух.док-в; 3.таксування – розцінка або визначення вартості; 4.контирування – скла-ня бух.проводок; 5.узагальнення для складання оборотних балансів та звіт-ей; 6.передача до тимчасового архіву. Особливе значення регістрів полягає в їх оперативній та контрольній функціях, характеристиці руху об'єктів обліку.

39. У процесі облікової реєстрації господарських операцій можуть виникнути помилки - від простих описок до неправильної кореспонденції рахунків. Для забезпечення достовірності показників обліку необхідно до складання звітності перевірити правильність облікових записів і виправити їх (якщо вони мали місце). Помилки виявляють різними способами залежно від їх характеру і форми ведення бухгалтерського обліку. Порядок виправлення помилок залежить від їх характеру і часу виявлення. Діючим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено виправлення помилок такими способами: коректурним, " червоним сторно" (від'ємних чисел) і доповнюючих проводок. Коректурний спосіб виправлення помилок полягає у тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою так, щоб можна було прочитати закреслене, а зверху пишуть правильну суму (або текст). Спосіб " червоне сторно " * полягає у тому, що неправильний бухгалтерський запис роблять повторно в тій самій кореспонденції рахунків, що й помилковий запис, але червоним кольором, що означає від'ємні числа. При підбитті підсумків суми, записані червоним кольором, віднімаються. Одночасно звичайним чорнилом роблять другий запис із зазначенням правильної кореспонденції рахунків і суми. В результаті одержують правильне відображення операції в обліку.

Виправлення помилок способом " сторно" оформляють спеціальною бухгалтерською довідкою, в якій робиться посилання на номер і дату помилкового запису, що підлягає виправленню, а також документа, який послужив підставою для цього запису.

40.матеріальні носії облікової інформації, їх класифікація. Методика і техніка облікової реєстрації

Обліковий регістр — це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Облікові регістри — це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконав­цями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Бухгалтерські книги застосовують для ведення записів із син­тетичного й аналітичного обліку. В них всі листки зброшуровано, пронумеровано, на останній сторінці вказано кількість сторінок, з підписом керівника, головного бухгалтера, а також скріплено печат­кою. До них належать: Касова книга, Головна книга, книга Журнал-Головна та ін. Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках. Облікові регістри-листки мають стандартний формат, кожний з них призначений для обліку певних операцій і залежно від цього має специфічний зміст. Синтетичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ве­дуть за синтетичними рахунками: Головна книга, Журнал-ордер, Журнал-Головна. Всі вони є матеріальними носіями синтетичного обліку.

Аналітичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ве­деться за аналітичними рахунками. Дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках. До таких регістрів належать кни­ги, картки. У цих регістрах враховують специфіку обліковуваних об'єктів.

Техніка облікової реєстрації Перенесення інформації із первинних документів в облікові регі­стри має здійснюватися в порядку надходження документів до місця опрацювання (бухгалтерія, обчислювальний центр) відповідно до за­твердженого плану-графіка документообороту.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації в обліко­вих регістрах несуть особи, які склали та підписали ці регістри відпо­відно до службових обов'язків кожного працівника.

Записи господарських операцій мають бути відображені в обліко­вих регістрах у тому звітному періоді, в якому їх було здійснено.

У разі складання та зберігання регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій ра­хунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учас­ників господарських операцій, а також правоохоронних та інших відпо­відних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами.

41. У теорії бухгалтерські проведення записуються, як було розглянуто вище — дебет рахунку, потім кредит і сума. А визначення сальдо рахунків здійснюється на Т-рахунках. На практиці цього, звичайно, не досить. Необхідно вести облікові регістри, групувати дані в спеціальних таблицях.
Якщо первинні документи і більшість регістрів аналітичного обліку єдині майже для всіх підприємств, з деякими варіаціями, то регістри синтетичного обліку можуть бути різні. Вид регістрів синтетичного обліку визначається обраною на підприємстві формою бухгалтерського обліку.

. Форма бухгалтерського обліку (ФБО) – це сукупність взаємопов’язаних облікових регістрів, а також способів відображення в них господарських операцій підприємства з урахуванням особливостей його діяльності та технології обробки інформації.
Сьогодні виділяють такі ФБО:
- меморіально-ордерна;
- журнальна;
- спрощена;
- автоматизована.

42. Меморіально- ордерна форма використовується переважно в бюджетних організаціях. На основі первинних документів, перевірених і згрупованих за певною ознакою, складають меморіальні ордери. У них вказується кореспонденція рахунків за госпоперацією та її сума. Усі меморіальні ордери після заповнення вносять за хронологічною послідовністю до реєстраційного журналу. Потім інформація відображається в Головній книзі за синтетичними рахунками.

При використанні журнальної форми обліку інформація з первинних та зведених документів переноситься в журнали й відомості. У перших записують суми, що відповідають кредитовому обороту за відповідними рахунками. У других фіксують суми дебетових оборотів за рахунками. Підсумкові записи зі журналів переносять до Головної книги.

Спрощена форма бухобліку може вестися малими підприємствами за їх вибором. Вона передбачає два варіанти: проста та ФБО з використанням регістрів обліку майна. При застосуванні простої госпоперації відображають у Книзі обліку господарських операцій. Форма бухобліку з використанням обліку майна, окрім Книги обліку господарських операцій, передбачає також використання відомостей.

43. Форма бухгалтерського обліку Журнал-головна є спрощеним варіантом меморіально-ордерної форми і застосовується на невеликих за обсягом діяльності підприємствах і в організаціях, план рахунків яких передбачає незначну кількість рахунків синтетичного обліку (рис.2.2).
Свою назву ця форма обліку одержала від основного її регістру синтетичного обліку - книги Журнал-головна [4, 119].
Особливістю форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є суміщення хронологічного і систематичного обліку по синтетичних рахунках в одному комбінованому обліковому регістрі - книзі Журнал-головна, яка поєднує у собі реєстраційний журнал і Головну книгу. Основною перевагою форми бухгалтерського обліку Журнал-головна є простота і наочність записів синтетичного обліку.
Проте при використанні великої кількості синтетичних рахунків Ця форма втрачає наочність записів.

44. При комп'ютеризації відбувається встановлення порядку накопичення, обробки, узагальнення, контролю інформації та формування звітних показників відповідно до алгоритмів обробки первинної інформації. Комп'ютерні форми обліку реалізуються за допомогою програмних алгоритмів, які формують як вигляд регістрів, так і послідовність облікових записів. Отже, особливістю комп'ютерних форм бухгалтерського обліку є те, що вони не існують без конкретної комп'ютерної програми.

Форми обліку, що передбачають застосування комп'ютерів, дозволяють ефективно задовольнити вимоги розподілу облікової праці, аналітичності та оперативності.
В історії комп'ютерних форм обліку, залежно від технічних засобів, що використовуються, можна виділити такі три етапи.

1. Використання перфораційних машин.
2. Використання комп'ютерів третього покоління (великих та середніх) і багатотермінальних обчислювальних систем.
3. Використання персональних комп'ютерів та обчислювальних мереж.

45. Основні засоби (ОЗ) — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
Залежно від того, яким шляхом надходять основні засоби (далі — ОЗ) на підприємство, формується їх первісна вартість. Саме за первісною вартістю вони зараховуються на баланс підприємства.
П(С)БО 7 «Основні засоби» містить такі способи визначення первісної вартості залежно від способу надходження ОЗ:
1. Придбання ОЗ за плату 2. Отримання ОЗ в обмін на подібний об’єкт 3. Отримання ОЗ в обмін на неподібний об’єкт 4. Безоплатне отримання ОЗ 5. Внесення ОЗ до статутного капіталу 6. Переведення ОЗ з оборотних активів, товарів, готової продукції

46.поняття амортизації та її облік

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).Вартість усіх необоротних (матеріальних і нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Земля - це актив, на який не нараховують амортизацію, оскільки термін її використання практично необмежений. За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час визнання цього об'єкта активом (зарахування на баланс). Амортизації не нараховують, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їхній ліквідаційній вартості та за об'єктами основних засобів, що є предметами антикваріату.Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первинного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.

47.облік руху основних засобів

Порядок формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи визначений П(С)БО 7 " Основні засоби".Підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні критерії предметів, що входять до складу малоцінних НМА (п. 5 П(С)БО 7 " Основні засоби"). Однак незалежно від вартості до складу основних засобів включають дорослу робочу і продуктивну худобу. Крім того, до основних засобів відносять капітальні витрати з поліпшення земель, не пов'язані зі створенням споруд.Згідно з П(С)БО 7 " Основні засоби" якщо один об'єкт основних засобів складається з окремих частин, у яких різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися у бухгалтерському обліку як окремий об'єкт. Строк експлуатації об'єкта — це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде вироблено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).У бухгалтерському обліку та звітності інформація про основні засоби відображаються на рахунку 10 " Основні засоби", який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух власних або одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів.

50.облік загально виробничих витрат. Розподіл непрямих витрат та їх списання

Заг.-виробн. витрати, іх склад та облік. Це витрати по обслугов-ню вир-ва та упр-нню роботою цехів та інш. підрозділів осн. та допоміжн. вир-ва. Отже це: 1)витрати на упр-ня вир-вом (оплата праці апарату упр-ня цехами, витрати на соц. програми і мед. обслуг-ння апарату упр-ня), 2)амортиз.осн. засобів заг.-вир. призначення., 3)витрати на утримання (експл-цію ремонт, страхув. тощо) осн. Засобів, 4)витрати на удосконалення технології та орган-ції вир-ва, 5)витрати на отоплення, освіщення, тощо вир. приміщень, 6)витрати на обслугов-ня вир. процесу(оплата загал.-вир-го персонала; відрах-ня на соц. заходи, мед. страх-ня роб-в управл-ня вир-ом); 7) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навкол-го сер-ща; 8) інші витрати. Синтетичний облік заг.-вир-х витрат відображ-ся на рах-ку 91” Заг.-вир-чі витрати”.Аналітичн. облік- по кожному цеху окремо. загальновиробничі витрати, поділяються на 2 групи: 1) витрати які належать до розподілу між окремими видами прод., що випуск (змінні витрати).: пов’зані безпосередньо з обслуговуванням технол. процесу в цеху. (+амортизація). Ці витрати розподіл пропорційно зар. платі вир.робітників, обсягу діяльності, прямих витрат; годинам роботи. Розподіленна сума заг. вир-х вит. спис-ся з кред. Рах-ка 91 на деб. Рах-ка: 23 ”Вир-во”(в сумі, що віднос-ся до вит-т вир-ва), 90 ”Собів-ть реал-ї прод-ї” (в сумі, що відн-ся до собів-ті реал-ї прод-ї., робіт, послуг) 2) Постійні витрати (не підлягають розподілу) – пов’язані з управлінням стр.підрозділом п-ва. В кінці міс. вони спис-ся з кредита 91 на деб. 23.

51.До готової продукції відносяться вироби, виготовлені на підприємстві, призначені для продажу, які відповідають технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом. Для цілей бухгалтерського обліку готова продукція включається до складу запасів.
Готова продукція прибуткується на склад за фактичною собівартістю. В аналітичному обліку оприбутковування готової продукції здійснюється за обліковими цінами, що визначається підприємством, виходячи з розміру фактичної собівартості попередніх періодів. Це відбувається тому, що технічно можливо визначити розмір тільки прямих витрат, що включаються до собівартості кожної партії продукції, однак лише після закінчення звітного періоду стає відома фактична потужність та сума загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виробленої продукції.
По завершенні звітного місяця облікова вартість готової продукції коригується до фактичної. Сума відхилень облікової вартості від фактичної визначається таким чином:
Сума відхилень визначається добутком відсотка відхилень та вартості відпущеної зі с