Сучасний етап розвитку студентського руху в Україні

Семінарське заняття № 4

Молодіжний і студентський рух

Сучасний етап розвитку студентського руху в Україні

За даними фахівців, лише 2-3 % української молоді перебуває в офіційно зареєстрованих молодіжних організаціях, а натомість понад 25 % знайшли місце у неформальних об’єднаннях, найбільш дієву частину студентського руху складають студентські громадські об’єднання, які зареєстровані та діють відповідно до чинного законодавства і у тісній взаємодії з державними органами, і, в першу чергу, прагнуть вирішувати важливі соціальні проблеми студентства, сприяють їх соціалізації у відповідних соціально-економічних умовах розвитку суспільства, його політичної системи, традицій, культури – тобто всього, що відрізняє наше суспільство від інших.

Чому саме студенти є найбільш активним та згуртованим прошарком молоді? Незважаючи на те, що, за європейськими стандартами, молоддю є особи від 14 до 35 років, а студентами - в середньому лише від 16 до 24, саме в студентські роки в особі поєднується чудова квінтесенція бажань за щось боротися, щось змінювати, чогось досягати, бо в ній іще вирує так званий " романтизм справедливості", широких можливостей (наявність вільного часу, відсутність відповідальності за близьких, мінімальні ризики втрат у разі недосягнення мети), а також потреби в пошуку себе та самореалізації саме в суспільному житті. Виходячи зі стін своєї аlma mater, особа йде на роботу, що відбирає час, заводить сім'ю, що підвищує відповідальність, й узагалі починає прагнути реалізувати себе вже через успіхи в особистому житті або в професійній кар'єрі.

Серед студентських об'єднань зазвичай виділяють:

1. профспілки;

2. громадські студентські організації;

3. фахові студентські організації та об'єднання за інтересами.

Сьогодні значного поширення і розвитку в Україні набув такий тип формальних організацій студентської молоді, як органи студентського самоуправління в університетах-інститутах та технікумах-училищах, які поступово перетворюються із підструктур вищих навчальних закладів на самостійні організації.

Розглядаючи проблему становлення студентського руху, треба зазначити, що вивчення особливостей його розвитку все ще перебуває в зародковому стані. Ще немає ґрунтовних досліджень процесу становлення студентського руху, визначення місця і ролі студентських об’єднань у системі політичної організації суспільства. Студентський рух як складова частина молодіжного розглядається вітчизняними науковцями опосередковано, без достатньої глибини.

Зруйнування на початку 90-х років комсомольських організацій та невизначеність конкретної мети суспільного розвитку і необхідної соціальної бази для заснування об’єднань студентства у відповідності до цілей соціальних перетворень в країні сприяло появі низки проблем при становленні і розвитку студентського руху нового типу.

До основних особливостей розвитку студентського руху 90-х років ХХ – початку ХХІ століття можна зарахувати такі:

· По-перше, серед основних інститутів соціалізації нового покоління саме студентським організаціям молоді люди виявляють досить високу довіру. На сьогодні у вищих навчальних закладах України діють різні студентські об’єднання, які презентують інтереси студентства. Дві організації з них претендують на офіційне представництво студентської громади – професійна спілка студентів та органи студентського самоврядування.

• По-друге, визначальною рисою сучасного студентського руху України є його демократичність за характером створення та діяльності: переважна більшість студентських об’єднань сформована самими студентами. Демократичність забезпечується ще й тим, що чинне законодавство практично знімає всі обмеження, які існували раніше, на створення об’єднань (за винятком деструктивних, кримінального характеру).
• По-третє, сучасний студентський рух відзначається великою кількістю різнопланових за напрямками діяльності і політичними уподобаннями студентських організацій. Так, з року в рік зростає кількість регіональних та всеукраїнських студентських об’єднань.
• Четвертою особливістю українського студентського руху є те, що кількість студентських об’єднань продовжує зростати. Про це свідчить кількісний склад зареєстрованих відповідно до чинного законодавства всеукраїнських студентських об’єднань. За даними керівних органів студентських організацій Асоціація профспілкових організацій студентів України налічує близько 800 тисяч фіксованих членів, Всеукраїнська студентська Рада при Міністерстві освіти і науки України (далі ВСР) об’єднує близько 300 студентських організацій, Українська асоціація студентського самоврядування (далі – УАСС) має представництво у кожному регіоні країни.

· П’ятою особливістю становлення розвитку студентського руху в Україні є те, що цей процес відбувається у складних соціально-економічних умовах, що спричиняє бажання молодих людей створювати, у першу чергу, організації соціального спрямування. Причому, як свідчать дані соціологічних досліджень, частка молоді, яка підтримує діяльність таких організацій, зростає: 1993 року таких молодих людей було 47 %, а 2002 року – 89 %. Враховуючи це, досить значна частина студентських організацій переймається вирішенням соціальних, професійних, освітніх питань, прагнучи забезпечити собі певний соціальний захист. Такий підхід притаманний усім етапам розвитку студентського руху.

Оцінюючи в цілому соціальну діяльність студентських організацій, необхідно підкреслити, що ця робота не обмежується організацією дозвілля, а направлена передусім на захист своїх прав та інтересів.

Проблемним питанням розвитку студентського руху є те, що в останні роки поглиблюється процес певної його політизації, хоча молодь у своїй масі залишається аполітичною. Так, за даними Державного інституту проблем сім’ї та молоді, серед молодих людей постійно залишається досить значна частка тих, хто зовсім не цікавиться проблемами політичного життя: у травні 1995 року серед опитаних юнаків та дівчат таких було 24 %, у грудні 1996-го – 32 %, у червні 1998-го – 40 % у червні 2002 – 34 %.

Тим часом у країні відбувається становлення багатопартійності, зміцнюють свої позиції політичні партії, які прагнуть створювати власні молодіжні структури, з залученням найактивнішої верстви населення. Та й самі лідері, керівники багатьох студентських організацій через матеріальну, фінансову скруту, в якій перебуває більшість об’єднань, намагаються шукати заступництва, допомоги у “дорослих”, зокрема політичних, організацій. Особливо активно це відбувається в період передвиборчих кампаній. Отож з другої половини 90-х років все більше стала спостерігатися тенденція до створення припартійних молодіжних організацій, таких об’єднань молоді, що прагнуть залучати її до активної політичної діяльності. Так, серед 40 зареєстрованих у 2001-2002 роках всеукраїнських молодіжних організацій політично спрямованих було 15 (37, 5 %), тоді як на кінець 1998 року об’єднання такого типу становили близько 15 %. Нині майже всі провідні політичні партії мають молодіжних партнерів. Головною рушійною силою їх є студентство.

Групою проблемних питань, які впливають на процес розвитку студентського руху, є ті, що пов’язані з його консолідацією. В українському студентському русі не викорінено таке негативне явище, як наявність певної гуртківщини, чвар. Саме це є однією з основних причин того, що Україна до цього часу не стала повноправним членом Європейської спілки студентів. Ця ж проблема мала місце у стосунках між лідерами ВСР та УАСС. Особливе місце в студентському русі посідають спілки, які ставлять за мету об’єднати більшість всеукраїнських та регіональних студентських організацій, стати координатором студентського руху, мають регіональні представництва, намагаються репрезентувати громадський студентський рух України на міжнародній арені. За останні п’ять років лідируючу роль у цьому напрямі відіграють ВСР та УАСС.

Особливість становлення та розвитку українського студентського руху пов’язана з проблемами фінансування його діяльності. Бюджет студентських громадських організацій формується переважно за рахунок членських внесків, добровільних пожертвувань, отриманих від юридичних чи фізичних осіб на статутну діяльність цих організацій. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування можуть також делегувати студентським організаціям повноваження щодо реалізації відповідних програм та заходів і в цьому випадку надавати їм фінансову та матеріальну допомогу, здійснюючи контроль за цільовим використанням виділених коштів. Це особливо важливо, якщо враховувати, з одного боку, злиденну матеріальну базу майже всіх студентських об’єднань, постійну їх фінансову скруту, нерозвиненість організаційних структур на місцях, нестачу підготовлених кадрів для роботи зі студентами. З другого ж боку, такий підхід відповідає практиці розвинених країн Заходу. Так, у США, незважаючи на величезну кількість фондів і корпоративних спеціалізованих програм, урядовий бюджет все ще залишається головним джерелом фінансування некомерційних організацій і вдвічі перевищує обсяги приватних пожертвувань.

Інший блок проблем розвитку студентського руху пов’язаний з тим, що, незважаючи на те, що в цілому студентські організації як соціальний інститут користуються досить високою довірою серед студентства, все ж таки про діяльність конкретних організацій студенти знають дуже мало. Більше того, за даними соціологічних досліджень, у 2002 році порівняно з 1993 роком навіть збільшилася кількість молоді, яка нічого не відає про їхню діяльність. Наприклад, якщо 1993 року про роботу Союзу українського студентства нічого не знали 38 % молоді, то 2002 року – 66 %. У першу чергу, це пояснюється недостатньою активністю, пропагандистською діяльністю самих студентських організацій. І, нарешті, необхідно сказати про вплив співпраці державних органів зі студентськими громадськими об’єднаннями на процес становлення та розвитку студентського руху. Важливим напрямом цієї співпраці, який позитивно і дуже дієво впливає на розвиток студентського руху, є розроблення та прийняття відповідної законодавчо-нормативної бази.

Сьогодні в нашій країні простежується процес об'єднання студентського самоврядування окремих ВНЗ у спільно координовану структуру всеукраїнського масштабу, тобто формування єдиного студентського руху за свої права. Підтвердженням цього є постання Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві освіти та науки України, установча конференція якої відбулася 29 квітня 2005 року. Це організація цілковито нового гатунку. Звичайно, в історії розвитку студентського самоврядування вже були спроби створити єдиний орган управління й координації. На регіональному рівні прикладом є студентська рада при Київській міській державній адміністрації, на загальнодержавному - студентська рада при Президенті України. Однак ефективність цих організацій зводилася нанівець через втручання вищих владних структур того чи іншого рівня в студентське самоврядування. Щодо Всеукраїнської студентської ради при Міносвіти України, то підхід до її організації та функціонування є принципово новим для сучасної України.

Головною метою ради є сприяння розвитку студентського самоврядування, більш повне врахування інтересів студентської молоді при виробленні та реалізації державної політики у сферах вищої освіти, соціального становлення та розвитку студентської молоді, налагодження конструктивної взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами студентського самоврядування вищих навчальних закладів України.