Генеральний секретар

Людина, якій довіряється роль Генерального Секретаря, повинна бути здатною виконувати роботу, пов’язану з широкою сферою повноважень та великою відповідальністю. Ця особа має не шкодувати сил і часу на доручену роботу, мати достатньо терпіння, просто сталеві нерви, величезний талант організатора, вміння керувати і знати Хартію ООН та статутні норми МООН напам’ять.

У чому ж полягає роль Генерального секретаря? Звичайно ж, основне завдання цього посадовця – бути головною особою виконавчої влади і особою, слово якої в суперечках між делегаціями та делегатами є остаточним. Генеральний секретар повинен бути непересічною особистістю, достатньо освіченою, тактовною і дипломатичною, аби працювати не лише з рівними собі, а й із запрошеними доповідачами та особами вищого рангу.

Отож, саме Генеральний секретар має дбати, щоб конференція відбувалася згідно з планом, порядком денним і нормами процедури. З огляду на масштабність конференції, призначаються заступники Генерального секретаря, на яких частково лягає тягар відповідальності.. Вони відповідають за певні напрямки роботи й у повному обсязі наділені відповідними повноваженнями.

Помічником Генерального секретаря є Президент Генеральної Асамблеї, який відкриває та закриває засідання Генеральної Асамблеї та, фактично, є його правою рукою.

Кворум

Кворум будь-якого зібрання має складати більшість від загальної кількості його учасників.

Доповнення і зміни до порядку денного

Пропозиції про внесення змін та доповнень до порядку денного будь-якого зібрання повинні подаватися на розгляд на початку роботи цього зібрання.

Прийнятними за процедурою є лише пропозиції про внесення до порядку денного тих чи інших питань. Якщо така зміна схвалена, то, як правило, ново внесене питання повинно обговорюватися після питань, що були оголошені раніше. Такі пропозиції повинні мати вигляд клопотання про обговорення питання, що пропонується, подаватися голові у письмовому вигляді та бути внесеними до Листка пропонованих змін та доповнень.

Повноваження голів щодо часових меж обговорень, їхнього розширення та відкладення

Голова пропонує часові межі, що мають бути встановлені для засідання, розгляду резолюцій та розгляду питання про доповнення.

Основні пропозиції: 20 хвилин відкритого обговорення або 10 хвилин для виступів за підтримку і 10 – проти.

Зміни та доповнення: 10 хвилин відкритого обговорення, або 5 хвилин – для виступів за, і 5 – проти.

Відкрите обговорення є нормою для спеціальних конференцій, засідань рад та комісій, де метою є досягнення глибокого консенсусу. Нормою ж для комітетів ГА є закрите обговорення.

Для всього обговорення резолюції відведено спеціальний час, згідно до регламенту.

Пропонувати зміни та доповнення до резолюції може лише промовець, якому надане слово.

Всі схвалені пропозиції та зміни вносяться до резолюції.

Виступи не повинні перериватися ніякими стихійними втручаннями, окрім виступів у порядку гарантування права особи на можливість краще чути виступаючих.

Виступ у порядку процедури має стосуватися лише процедурних питань.

Пропозиція може бути відкликана за рішенням усіх країн, що подавали її.

Резолюція чи запитання можуть бути передані іншим радам а комісіям на розгляд.

Голосувати можуть лише країни-члени ООН. 50% + 1 голос.

Остаточний проект резолюції має бути прочитаний у Комітеті або раді та проголосований більшістю.

По завершенні голосування дозволяється надати по одній хвилині одному промовцеві від кожної сторони для пояснення причин, з яких вони голосували.

Кількість делегацій, які проголосували “за”, “проти” або свідомо утрималися має офіційно реєструватися.