Професіограма вчителя

І. Педагогічна спрямованість особистості

1. Любов до студентів.

2. Психологічна готовність до викладацької діяльності

3. Психологічно-педагогічна культура.

ІІ. Особливості пізнавальної сфери педагога

1. Педагогічна і психологічна спостережливість, здатність довільно концентрувати та розподіляти увагу.

2. Творча спрямованість уяви.

3. Логічність мислення, здатність доводити, чуття нового, гнучкість розуму.

4. Культура мовлення, багатство словникового запасу тощо.

ІІІ. Педагогічний вияв емоційно-вольової сфери

1. Виразність і світлість почуттів, " сердечність розуму".

2. Здатність свідомо керувати своїми емоціями, регулювати свої дії, поведінку, володіти собою.

3. Терпеливість, самостійність, рішучість, вимогливість, організованість і дисциплінованість.

ІV. Характерологічні і типологічні особливості педагога

1. Сила, врівноваженість та рухливість нервово-психічних процесів.

2. Комунікативність.

3. Педагогічний оптимізм, гуманність.

4. Об'єктивність в оцінці учнів і самооцінці.

5. Схильність до громадянської діяльності.

V. Протипоказання до педагогічної роботи.

1. Дефекти мови, органів слуху й зору.

2. Серцево-судинні захворювання.

3. Виражена неврівноваженість, піддатливість гнітючим настроям, підвищена дратівливість.

Викладач має бути достатньо розвинутою особистістю, повноцінним " Я".

Поки існує школа, непорушною істиною залишаються слова К.Д.Ушинського: " У вихованні все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила випливає тільки з живого джерела людської особистості. Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця, який проникає в характер навчання та виховання неможливе. Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна сформувати характер" [13, 18].

Експериментальне вивчення проблеми особистості викладача вищої школи

Яким бачать ідеального викладача студенти?

Опитування за методикою М.Рокича показали, що з 18 якостей особистості, запропонованих для оцінки ідеального викладача, студенти виділили такі (у порядку зниження значущості): на перших двох місцях з великим відривом від усіх решта якостей – професіоналізм і доброта, далі – справедливість, вихованість, чесність, освіченість (висока загальна культура), товарискість, життєрадісність. Відбувається ідентифікація образу ідеального викладача з образом „ідеалу – я". Вони вважають, що викладач повинен стати опорою в нових умовах, „він повинен згуртувати і спрямувати наші зусилля на корисні для нас справи", „повинен розуміти студента, підтримати його, вислухати, допомогти, йти на зустріч", „повинен допомогати у пізнанні світу, повинен допомагати в організації культурно-масових заходів".

Що від викладача очікують студенти (за думкою викладача).

Опитування за тією ж методикою показало, що студенти цінують такі їхні якості (в порядку зниження значущості): справедливість, чесність, приємна зовнішність, доброта, висока загальна культура, професіоналізм, вихованість, творчі здібності.

Зіставлення даних показує, що хоч вибір студентів і викладачів у цілому збігається (чесність, справедливість, доброта, професіоналізм), проте вони проранжовані по-різному. Причина тут криється у більш загальній проблемі зворотнього зв`язку у спілкуванні. Відсутність повноцінного зворотнього зв`язку у педагогічному спілкуванні може бути пов`язана з тими особливостями, які накладає професія педагога на його взаємини з іншими людьми. Як зазначають дослідники, багатьох викладачів вирізняє дедактична навчальна манера мовлення, авторитарність, звичка до спрощеного підходу до проблеми, наявність мовних штампів і штампів мислення. Люди, які багато років працюють у навчальних закладах, нерідко набувають навичок давати будь-якій людині, з якою вони спілкуються, більше пояснень, ніж треба. У викладачів природознавчого профілю, які звикли цінувати однозначність і точність формулювання, поступово формується схильність обмінюватися конкретною інформацією навіть в умовах, які не потребують такої однозначності. [13, 41]

Усі ці особливості, які є корисними в організації і проведенні різного роду навчальних занять у вищих закладах освіти, на жаль, негативно впливають на спілкування зі студентами у позанавчальний час і зовсім неприпустимі у роботі вихователів. За змістом робота викладача подібна до діяльності психологів-практиків. Розв`язок проблем, які виникають під час взаємодії, потребують поряд з педагогічним досвідом наявності знань з психології особистості, вікової та педагогічної психології, психології малих груп. Проте, багато викладачів визнають недостатній рівень психологічної підготовки, тому потрібна спеціальна психолого-педагогічна підготовка викладачів вищої школи.