Типи графічних файлів.

GIF
Формат GIF (Graphic Interchange Format - формат обміну графічними даними) застосовується для запису та збереження растрових графічних зображень. Цей формат підтримується у Web вже давно та використовується різноманітними графічними додатками. Зображення в GIF-форматі зберігаються в файлах з розширенням.gif.

У GIF-зображеннях використовується стиснення без втрати інформації. Програма підтримки GIF розпізнає фрагменти одного кольору та будує цифровий код для представлення цього кольру.

Окрім GIF, для представлення растрової графіки може також використовуватися формат JPEG (Joint Photographic Group – об’єднана група експертів по обробці фотознимків). Формат JPEG був створений для того, щоб позбавитися від обмежень, існуючих в GIF.

PNG (Portable Network Graphic – пересувні мережеві графічні дані) – це формат, призначений для зберігання графічних зображень у файлі та використовуючий стиснення даних. Передбачається, що з часом формат PNG замінить GIF. На відміну від GIF, формат PNG був розроблений спілкою Internet, та засоби підтримки цього формату розповсюджуються безкоштовно.

9. Прикладна програма, призначена для створення й опрацювання графічних зображень на комп'ютері, називається графічним редактором.

Комп'ютерна графіка використовується при конструюванні, в архітектурі, створенні рекламних роликів, у видавничій діяльності.

Основні функції графічного редактора:

- Забезпечення створення зображень;

- Редагування зображень;

- Збереження у зовнішній пам'яті;

- Отримання записів на папері, кіноплівці.

Інтерфейс більшості графічних редакторів організується таким чином. З лівого боку екрана розташовується набір піктограм (умовних малюнків) із зображенням інструментів, якими можна користуватися в процесі редагування зображень. У нижній частині екрана палітра, з якої користувач вибирає фарби необхідного кольору. Частина екрана, що лишилася, являє собою порожнє «полотно» (робоче поле). Над робочим полем знаходиться меню, що дає змогу змінювати режими роботи. На лівому краю палітри виводиться квадрат, забарвлений в фоновий колір. У ньому вміщуються ще два квадрати, з яких верхній забарвлено в перший робочий колір, а нижній — у другий робочий колір.

10. Текстовий редактор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати, форматувати та зберігати текст.
Текстовий процесор – це програма, що дозволяє вводити, редагувати й форматувати текст, вставляти малюнки й таблиці, перевіряти правопис, складати зміст, виконувати перенос слів та багато інших складних операцій.

Основне призначення текстових редакторів - створювати текстові файли, редагувати тексти, переглядати їх на екрані, змінювати формат текстового документа, роздруковувати його на принтері.

Функціональні можливості більшості сучасних текстових редакторів дозволяють користувачеві виконувати наступні операції:

• набирати текст із клавіатури;

• виправляти символи, вставляти новий символ на місце помилкового;

• вставляти й видаляти групи символів у межах рядків, не набираючи заново весь рядок, а зрушуючи частину її вліво/вправо в режимі вставки;

• копіювати фрагмент тексту, використовуючи певну частину пам'яті - так званий «буфер» (або «кишеня», як говорять програмісти) для тимчасового зберігання

• копируемих фрагментів тексту;

• видаляти одну або кілька рядків, копіювати й переміщати їх в інше місце тексту;

• розсовувати рядка набраного тексту, щоб вставити туди новий фрагмент;

• вставляти фрагменти з інших текстів, переглядати тексти й виявляти групи, що зустрічаються в цьому тексті слова або, слів, заздалегідь виділених користувачем;

• зберігати набраний текст (а при необхідності й всі проміжні варіанти цього тексту) у вигляді файлу на магнітному диску або іншому запам'ятовувальному пристрої;

• форматувати текст (тобто змінювати довжину рядка, межстрочние відстані, вирівнювати текст по краї або середині рядка й т.д.);

• змінювати шрифти, їхній розмір, робити виділення за допомогою підкреслення або застосування різного написання букв (курсивного, напівжирного й т.п.);

• роздруковувати підготовлений текст на принтері.

Можливості текстового процесора MS Word

 введення і редагування тексту;

 перевірка правопису;

 попередній перегляд і друк;

 робота з таблицями;

 форматування документів;

 робота з графікою;

 імпорт даних з інших додатків;

 робота з декількома документами;

 макроси.

11.Програми, які призначені для створення й опрацювання текстів, називаються системами опрацювання текстів.

Існує певний набір операцій над об’єктами опрацювання текстів:

Ведення тексту – з використанням клавіатури, мікрофона, сканера;

Редагування тексту – внесення змін у текст: виправлення помилок, видалення, переміщення, копіювання, вставка символів слів, абзаців, рядків та ін.;

Форматування тексту – внесення змін у зовнішній вигляд тексту: установлення значення значень властивостей символів, абзаців, сторінок тощо;

Вставка об’єктів – включення в документ графічних зображень, формул, діаграм, гіперпосилань та інші файли тощо;

Структурування документа – виділення в тексті певних змістових частин: розділів, параграфів, пунктів тощо;

Друкування документа – отримання копій документа на папері або спеціальні плівці;

Текстовий процесор Microsoft Word — програма, призначена для роботи в системі Windows, а тому її інтерфейс подібний до інтерфейсів інших Windows-програм. Це стосується структури вікна програми, назв деяких команд, вигляду діалогових вікон тощо. Проте є у ньому і специфічні елементи, призначені для виконання завдань, пов'язаних з обробкою тексту.

Він містить рядок заголовка, де зазначено ім'я активного документа (того, з яким у цей час працюють) і назву програми. Під рядком заголовка розташовані головне меню програми - вкладки із панелями інструментів. Більшу частину вікна займає робоча область, у якій користувач вводить і редагує текст.

Зліва та зверху робочої області розміщено лінійки, за допомогою яких можна визначати і встановлювати розміри об'єктів документа, а справа та знизу - смуги прокручування, що дають змогу відображати частини документа, яких не видно на екрані. Нижче робочої області розташовано рядок стану у якому подається корисна інформація та містяться кнопки для переключення режимів роботи з програмою.

Суть форматування

Операції форматування включають у себе розбивку тексту на рядки (у рамках абзацу) і сторінки, вибір розташування абзаців, відступів між абзацами, обтікання окремих абзаців, а також видів і написання шрифтів. Ці операції виконуються різними текстовими процесорами з різним ступенем автоматизації. Наприклад, розбивку на рядки й сторінки Microsoft Word виконує автоматично (ця властивість — характерна риса потужних текстових процесорів). Лексикон автоматично розбиває тільки на рядки, а розбивку на сторінки виконує лише за спеціальною командою. MultiEdit і те й інше виконує за командою. Таким чином, після введення з клавіатури вихідних установок (команд) форматування, обумовлених конкретним видом документа, текстовий процесор автоматично переформатує документ.

Суть форматування полягає в здатності текстового процесора змінювати оформлення документа на сторінці, а саме:

— змінювати границі робочого поля, визначаючи поля зверху, знизу, зліва, справа;

— встановлювати міжрядковий інтервал (розрідженість рядків на сторінці) і міжбуквений інтервал у слові;

— вирівнювати текст — центрувати, притискати до лівої або правої границі;

— рівномірно розподіляти слова в рядку;

— використовувати різні шрифти і т. ін.

При редагуванні документа змінюється його вміст, а при форматуванні — його зовнішній вигляд. У текстових редакторах розрізняють форматування символів і форматування абзаців.

Відкриття документа

Для того щоб відредагувати вже існуючий документ, якого поки що немає на 1 екрані, треба спочатку відкрити його, тобто викликати з диска. При цьому документ, який відкривається, не зникає з диска, просто його копія переноситься в пам'ять комп'ютера. Як тільки документ відкритий, його можна редагувати, роздруковувати або просто читати.

Бу́ фер обміну (англ. clipboard) — проміжне сховище даних, що надається програмним забезпеченням і призначається для переносу або копіювання між застосунками або частинами одного застосунка.

Буфер обміну деяких середовищ дозволяє вставку скопійованих даних у різних форматах залежно від застосунку-отримувача, елемента інтерфейсу й інших обставин. Наприклад, текст, скопійований з текстового процесора, може бути вставлений з розміткою в застосунки, що її підтримують, і у вигляді простого тексту в інші.