Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Сучасні наукові школи цивільного права в Україні.






Напрями наукового юридичного пошуку прийнято виділяти залежно від того, в чому полягає і яким чином обґрунтовується сутність права. Напрями вивчення цивілістики за цим критерієм прийнято називати школами цивільного (приватного) права.

Термін " наукова школа" нерідко використовують з прив'язкою до певного регіону. У цьому розумінні зазвичай виділяють київську, харківську, львівську та інші цивілістичні школи. В такому випадку швидше йдеться про сукупність наукових шкіл певного регіону, а не про певну, конкретну юридичну школу. Поділ наукових шкіл за регіональною ознакою не відповідає вимогам вирізняльного критерію наукової школи. Школа не може бути " харківською", чи " київською", оскільки "... школи створюють вчені, а не регіони чи вузи. У науці школа - це коли є сукупність ідей, автор і провайдер цих ідей і люди, які їх поділяють і прагнуть розвивати".

До основних юридичних шкіл цивільного права може бути віднесено концепції юридичного позитивізму (нормативізму), історичну школу, природного права, психологічну, соціологічну і цивілізаційну (культурологічну) школи права

Теорія природного права становить особливу юридичну філософію цінностей, яка зосереджується на природних правах людини, виходить з визнання індивідуалістичних тенденцій, заснованих на ідеях природного права, розробники яких (Г. Гроцій, Ш. Монтеск'є, Ж-Ж Руссо) розвинули грецьку філософію стоїків і позитивне право римських юристів. Суть теорії природного права зводиться до того, що людина із самого початку наділена свободою волі і ця свободна воля є джерелом формування права, моралі і моральності, політичної влади, але сам процес розвитку свободи і забезпечення права людини пов'язаний з розвитком держави.

Головна теза історичної школи права полягає в тому, що вона пояснює природу права присутністю в ньому " народного духу", (на відміну від психологічної школи, яка вбачає її в правосвідомості). Основним джерелом права визнавалось звичаєве право, яке виступало самостійним і єдино нормальним джерелом права.

Концептуально психологічна школа права зводиться до того, що мислення людини зумовлене її емоційним переживанням, а існування людини - безперервна зміна почуттів, емоцій, бажань. Цей потік емоцій та хвилювань є єдиною реальністю, в якій саме і народжується право. Звідси право це породження людської психіки. При цьому право має місце тоді, коли в психіці суб'єкта є імперативно-атрибутивне переживання, пов'язане із присвоєнням собі певних прав, а іншим - юридичних та інших обов'язків перед собою.

В період радянського права (тобто, з 20-х років XX ст.) і до самого останнього часу в українській науці цивільного права значного поширення набув позитивістський (практичний або догматичний) напрям. Представники нормативістської теорії (К. Остін, І. Бентам, та ін.) виходять з ідеї про те, що індивід не має жодних прав, а має лише обов'язки, верховним регулятором людських колективів є об'єктивна норма, яка видається державою. У зв'язку з цим обґрунтовується похідний від волі держави характер суб'єктивного права і заперечується його первинне, дане від природи походження.

Прихильники юридичного позитивізму розглядали право як «вираз волі держави», як продукт її діяльності. У той самий час держава, яка творить право, зв’язана ним, обмежує себе, виходячи з розумного розрахунку. Норми права набувають двосторонньої обов’язковості і для підвладних, і для володаря.

Останнім часом активно розвивається соціологічна школа права (Є. Ерліх, Ф. Жені), прихильники якої відштовхуються в своїх міркуваннях від розуміння права як суспільного явища, суспільної природи права. Представники соціологічної школи права обґрунтовують природне походження найістотніших прав особи та громадянина, які держава лише формалізує але не може скасувати чи істотно обмежити через їх божественного походження.

Із соціологічної школи права поступово виділилася так звана цивілізаційна (культурологічна) школа права, яка розглядає право, насамперед цивільне, як елемент цивілізації (культури), що становить собою самостійну цінність. В даному випадку право за своєю суттю визнається феноменом культури, оскільки право виростає з культури і формує культуру.

Стан науки цивільного права будь-якої країни визначається рівнем існуючих в країні основних наукових центрів, напрямів цивілістичних досліджень (цивілістичних шкіл) і тенденціями їх розвитку.

На сьогодні потужні цивілістичні школи в Україні існують в основних наукових центрах країни - Києві, Харкові, Одесі, Львові, деяких інших містах.

В Києві цивілістичні школи існують на базі кількох вищих юридичних закладів і науково-дослідних установ. В Київському національному університеті імені Тараса Шевченка активно розвивається цивілістична школа цивільно-правового регулювання особистих (немайнових) і майнових відносин у суспільстві (в Україні). Науковий керівник школи - Наталія Семенівна Кузнецова, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України. Школу заснували в 1952 р. професори С.Н. Ландкоф та Г.К. Матвєєв.

Сьогодні на юридичному факультеті цього університету плідно працює нове покоління вчених-цивілістів: професор Н.С. Кузнецова; професор О. В. Дзера; професор I.A. Без-клубий; професор T.B. Боднар; професор О. В. Кохановська; професор P.A. Майданик; професор Ю.Д. Притика; доцент B.C. Макода; доцент А. О. Кодинець; доцент О. В. Михальнюк; доцент Ю.В. Носік; доцент В. В. Цюра.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.