Лікування ревматизму.

В лікуванні гострої ревматичної лихоманки дотримується етапність:

o стаціонар;

o місцевий ревматологічний санаторій;

o поліклініка – диспансерне спостереження ревматологом;

Рекомендації ВООЗ щодо вторинної профілактики ревматизму виділяються два види такої профілактики: м¢ язову і пероральну. Перша проводить біциліном по 1, 2 млн. ОД дорослим і дітям з масою тіла більше 30 кг, а дітям з масою тіла менше 30 кг – по 600000 ОД один раз в 3 тижні. Пероральна профілактика ревматизму проводиться феноксиметилпеніциліном по 250 мг 2 рази на добу. При непереносимості пеніциліну рекомендується прифілактичний прийом еритроміцину по 250 мг двічі на добу.

Тривалість вторинної профілактики залежить від клінічних особливостей перебігу гострої ревматичної лихоманки і віку пацієнта. Якщо гостра ревматична лихоманка перебігала без кардиту, то вторинна профілактика повинна проводитися не менше 5 років, але припинитися не раніше, ніж пацієнт досягне 18-річного віку, іноді триваліше. Хворим, що перенесли гостру ревматичну лихоманку з кардитом, проводити профілактику потрібно до 25-річного віку. Хворим із клапанною вадою серця і тим, кому проведена хірургічна корекція вади серця, експерти ВООЗ рекомендують проводити вторинну профілактику ревматизму впродовж всього життя.

В умовах вторинної профілактики обов¢ язковим є проведення поточної профілактики ревматизму. Поточна профілактика полягає у призначенні антибактеріальних препаратів, до яких чутливий стрептокок, усім хворим, що перенесли гостру ревматичну лихоманку, при інтеркурентних інфекційних захворюваннях і малих операціях (наприклад, екстракція зуба, аборт тощо) у терапевтичних дозах упродовж 10 днів.

Матеріали для самоконтролю:

А. Тести для самоконтроля:

1. В початковому періоді гострої ревматичної лихоманки показане призначення:
1. біциліну;
2. пеніциліну;
3. левоміцетину;
4. цефалоспорину;
5. фортуму (цефтазидиму)

1. Основне значення в етіології гострої ревматичної лихоманки має:
1. β -гемолітичний стрептокок групи А;
2. β -гемолітичний стрептокок групи Б;
3. стафілокок;
4. вірусна інфекція

1. До групи нестероїдних протизапальних препаратів не відноситься:
1. ацетилсаліцилова кислота;
2. німесулід;
3. дексаметазон;
4. диклофенак;
5. індометацин;

1. Дітям до 10 років пеніцилін призначають в дозі:
1. 100 000 ОД на добу;
2. 200 000 ОД на добу;
3. 400 000 ОД на добу;
4. 600 000 ОД на добу;
5. 1200 000 ОД на добу;

1. До великих критеріїв гострої ревматичної лихоманки належать:
1. кардит;
2. підвищена ШОЕ;
3. менінгіт;
4. артралгії;
5. зміни на ЕКГ

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Дівчинка 14 р., звернулась до дільничного педіатра зі скаргами на підйом температури тіла до 37, 5-38˚ С, болі в області серця, відчуття перебоїв, болі в колінних, ліктьових, променезапястних, гомілковостопних суглобах, які зникали після прийому ацетилсаліцилової кислоти, емоційну лабільність, нестійкість при ході, зміну почерку. 2 тижня тому перенесла лакунарну ангіну. Зам даними об’єктивного обстеження: загальний стан середньої важкості, пульс зниженого наповнення, частота – 96/хв, при перкусії зміщення меж серця ліворуч на 1см. від норми, при аускультації серця – ритм неправильний, вислуховуються екстрасистоли (8-10/хв), ЧСС – 94/хв, тони ослаблені, на верхівці, в точці Боткіна-Ерба вислуховується систолічний шум. При обстеженні нервової системи: порушена стійкість в позі Ромберга, позитивний симптом «млявих плечей», Гордона.

Завдання:

1. Поставте попередній діагноз.

2. Запропонуйте схему обстеження з метою верифікації діагнозу.

3. Проведіть диференційну діагностику.

4. Вкажіть основні принципи лікування та профілактики захворювання.