Поняття криміналістичної версії, її логічна природа.

Методом організації розслідування виступає планування дій осіб, які провадять це

розслідування, а логічною основою планування слугує версія.

Версія – обгрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події або окремих

фактів, що мають значення для цього розслідування й які пояснюють походження, зміст та зв”язки

між цими обставинами і фактами.

За логічною природою версія або як її ще узагальнено називають криміналістична версія є

різновидом гіпотези, яка у свою чергу буває: а) науковою; б) окремою; в) робочою

(тимчасовою).Версія – різновид окремої гіпотези (припущення, що співвідноситься лише з певним

одним або декількома фактами, явищами і пояснює тільки їх).

Ознаки, що відрізняють версію від окремих гіпотез (припущено в інших сферах досліджень,

пізнання, не пов”язаних із розслідуванням чи судовим розглядом к/с у судах).

1. версія конструюється й використовується в специфічній сфері суспільної практики-

кримінальному судочинстві;

2. конструюється й перевіряється спец. уповноваженими на те законом суб”єктами;

3. пояснює факти та обставини, значущі для встановлення істини у кримінальній справі;

4. перевірка її відбувається за умов можливої активної протидії з боку осіб, заінтересованих

у прихованні істини.

Практичне значення версії полягає у тому, що ними забезпечується планування розслідування, а

перевірка версій забезпечує повноту та всебічність розслідування.

структура версії охоплює такі обов”язкові елементи: а) основу, базис, тобто достовірні відомості, якими володіє компетентна особа, що буде

констуювати версію;

б) логічне опрацювання інформації, обдумування (обміркування) її;

в) припущення, т.б. об”єктивне пояснення події, дії, явища, процесу, висунуті внаслідок

обмислення інформації- власне конструювання версії;

г) мисленне дослідження версій, що полягає в умовному передбаченні всіх можливих наслідків;

д) практичну перевірку та оцінку всіх сконструйованих версій.

103. Поняття і види планів розслідування злочинів.

Під плануванням розслідування розуміють визначення шляхів розкриття злочинів, окреслення

обставин, які підлягають з’ясуванню, а також встановлення найдоцільніших строків проведення

необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Значення планування розслідування визначається важливістю завдань, які можуть бути вирішені

з його допомогою. До завдань планування досудового слідства належать:

1) визначення правильних шляхів розкриття злочину;

2) забезпечення об’єктивності, повноти та всебічності розслідування;

3) своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з

урахуванням особливостей кожної справи;

4) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій

при розслідуванні;

5) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування.

Існує кілька рівнів планування (тобто видів планів за рівнем планування):

а) планування роботи слідчого (календарний план);

б) планування розслідування в кримінальній справі;

в) планування початкового, наступного, заключного етапів розслідування.

г) планування слідчої дії;

д) планування тактичної операції;

е) планування тактичного прийома;

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій:

- визначення загального напряму дій, формування цілей, побудова версій та виведення із них

логічних висновків, завдань, підзавдань;

- виділення обставин, які необхідно встановити: предмета і меж доказування, обставин,

з”ясування котрих є необхідним для встановлення істини.

- визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочину

(визначення кола слідчих та інших дій і міроприємств опер.-пошукового та орган.-техн.

характеру; визначення тактики намічених дій), та засобів прийняття тактичних рішень.

- визначення виконавців і термінів виконання, послідовності проведення намічених дій.

- оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків,

карток тощо.

За формою плани поділяються на: а) письмові, б) уявні (усні).

104. Стадії (етапи) планування розслідування злочинів.

Кожен рівень (вид планування за рівнем) складається з таких етапів або стадій:

- визначення загального напряму дій, формування цілей, побудова версій та виведення із них

логічних висновків, завдань, підзавдань;

- виділення обставин, які необхідно встановити: предмета і меж доказування, обставин,

з”ясування котрих є необхідним для встановлення істини.

- визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини вчиненого злочину

(визначення кола слідчих та інших дій і міроприємств опер.-пошукового та орган.-техн.

характеру; визначення тактики намічених дій), та засобів прийняття тактичних рішень.

- визначення виконавців і термінів виконання, послідовності проведення намічених дій.

- оформлення наміченої програми у вигляді письмових планів розслідування, схем, графіків,

карток тощо.

Планування окремої слідчої дії включає три стадії:

- визначення часу, місця проведення, кінцевої мети та змісту майбутньої слідчої дії, кола

питань, які треба з”ясувати та обставин, що потребують встановлення; - встановлення (вибір) конкретних ресурсів – інформаційних, психологічних, технічних, що

знаходяться у слідчого, та визначення їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно

досягти.

- безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої дії із визначенням

послідовності застосування тактичних прийомів та тактичних операцій.

105. Принципи планування розслідування злочинів.

Процес встановлення об”єктивної істини під час розслідування злочинів залежить від принципів

планування, які мають відповідати принципам кримінального процесу, визначатися ними.

До принципів планування належить:

1. Індивідуальність – обумовлюється неповторністю кожного із розслідуваних злочинів і

особливостями особистості слідчого, який реалізує планування.

План повинен будуватися тільки на даних, отриманих у ході конкретного слідства.

2. Принцип динамічності означає, що ця діяльність не є разовим актом, а відбувається постійно

протягом всього процесу розслідування.

3. Конкретність планування полягає у відсутності в розроблюваних планах загальних

формулювань.

4. Законність – тобто точне, неухильне дотримання закону у розслідуванні.

5. Обгрунтованість плану розслідування або його ще називають принципом реальності, тобто

потрібно намічати тільки реальне, конкретно виконуване тощо.

6. Оптимальність як принцип означає, що планування проводиться з тим, щоб завдання та мета

досягалися з якнайменшою затратою сил, засобів за найкоротший строк, досягти найбільш

можливу, переконливу реалізацію запланованого.

7. Принцип врахування взаємозв”язку намічених дій, тобто рішення кожного завдання й

запланованих для цього дій завжди зв”язаного з вирішенням інших завдань у справі й

проведенням інших слідчих дій, тому під час планування потрібно враховувати ці зв”язки, а отже

планувати дії з урахуванням результатів інших дій, їх можливого впливу на наступні дії,

отримувані результати.