Рекомендації гранатометникам.

1. Досвід ведення бойових дій в Афганістані, Таджикистані та Чечні показує, що ручні протитанкові гранатомети можуть ефективно використовуватися як для боротьби із броньованими цілями так і для знищення живої сили в укриттях та на відкритій місцевості.

В умовах недостатньої кількості артилерії на РПГ покладається додаткове завдання щодо «артилерійської» підтримки бойових дій механізованих підрозділів, яка іноді здійснюється більш ефективно, ніж вогнем артилерії.

2. Навіть при використанні кумулятивних боєприпасів, особовий склад уражається осколками і вибуховою хвилею в радіусі до 4-х метрів, крім того, такий вогонь суттєво деморалізує особовий склад.

При стрільбі з РПГ-7 по живій силі, можна використовувати саморобні осколкові гранати: головна частина кумулятивної гранати обмотується дротом або обкладається осколками (металевими кульками, тощо), які закріплюються ізоляційною стрічкою (скотчем), що збільшує радіус ураження людей.

3. Слід пам'ятати, що вогнева позиція гранатометника в момент постріл;, демаскується характерним спалахом і біпо-синім димом. Добре помітний і політ гранати по сліду від працюючого двигуна. Тому, якщо ви на полі бою помітили такий спалах і трасу гранати, то, необхідно подати команду, наприклад: «ЛЯГАЙ!», по якій підлеглі повинні лягти на землю (за укриття) і закрити вуха руками.

При виконанні вказаних вимог, навіть при близькому розриві кумулятивної гранати на відкритій місцевості, висока ймовірність залишитися живим і непошкодженим.

4. Для маскування вогневої позиції гранатометника, при наявності часу, з метою зменшення пилоутворення на відстані до 2-4 м від казенної частини гранатомета грунт варто добре полити водою.

Гарно маскують вогневу позицію гранатомета зарослі високого (до 2-х метрів) чагарнику, очерету, посівів кукурудзи та інших трав'янистих рослин. Але треба пам'ятати, що у напрямку стрільби не повинно бути рослинності, яка перешкоджає польоту гранати, а щоб виключити її вибух при задіванні гілок і трави - захисний ковпачок із підривачане знімають.

5. Для придушення вогневих точок на схилах гір і верхніх поверхах будинків, вогонь із РПГ треба вести дещо вище укриття, щоб противник уражався не тільки осколками і вибуховою хвилею гранати, але і шматками каменю та бетону, що відкололися під час вибуху.

6. У бою, для прикриття гранатометника, обов'язково слід призначити одного-двох бійців, які повинні знищувати стрільців противника, давати цілевказівки, стежити за тим щоб гранатометник якнайчастіше змінював позицію (найкраще - після кожного пострілу), оскільки, як правило, після 2-3-х пострілів він перестає чути звуки бою і команди. А, якщо постріли влучні, гранатометники входять у нездоровий азарт, забуваючи про запобіжні заходи. Тому, за ними обов'язково повинні спостерігати солдати прикриття.

7. У бойових умовах гранатомет варто переносити із вставленою в ствол гранатою. Якщо стоїть дощова, сира погода, то на гранату і ствольну частину гранатомету потрібно надіти поліетиленовий пакет, оскільки паперова ізоляція порохового заряду легко зволожується, і це призводить до виведення його із ладу. Щоб пакет не злетів, він прикріплюється до ствола шнуром (мотузкою); перед пострілом пакет бажано зняти, але коли на це немає часу - його можна й не знімати - стрільбі він не заважатиме.

8. Додаткові гранати з приєднаними пороховими зарядами зручно переносити на плечі за допомогою швидкозйомного пристосування із мотузкового ременя. Для захисту гранат від вологості, їх потрібно загортати у водонепроникну тканину або поліетилен.

9. Іноді (наприклад, у засаді), доцільно створювати зведені групи гранатометників для ведення масованого вогню. Бронетехніка може знищуватися послідовним зосередженням вогню 2-3-х і більше РПГ по одному бронеоб'єкту з відстані від 20-ти до 50-ти метрів. Від такого вогню не рятує навіть динамічний захист і додатково встановлені екрани. Засоби захисту збиваються першими пострілами, після чого техніка легко знищується.