Заняття 2. Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із сусідами завдати противнику значних втрат у живій силі і

Тема 7

Заняття 1

Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із сусідами завдати противнику значних втрат у живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати опорний пункт, що займає.

Взвод другого ешелону роти має завдання, що полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні опорного пункту, який займає, і створення тим самим необхідних умов для його знищення.

Взвод, що обороняється в складі роти в другому ешелоні батальйону, отримує завдання знаходитися в готовності до знищення противника, що вклинився в оборону, і міцно утримувати займаний опорний пункт, а також бути в готовності до заміни підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Механізований взвод, який складає резерв батальйону, займає опорний пункт у глибині його оборони в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення повітряних і аеромобільних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, що висадилися у глибині району оборони батальйону, підсилення (заміни) підрозділів першого ешелону, які втратили боєздатність, і до вирішення інших завдань, що раптово виникають.

Взвод у складі роти може знаходитися в протидесантному резерві. У цьому випадку він займає район, веде розвідку повітряного противника, влаштовує інженерні загородження і підготовляє засідки в районах можливого висадження повітряних десантів противника і на ймовірних напрямках їхніх дій.

Взвод призначений в бойову охорону має завдання не допустити несподіваного нападу противника на батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдати ураження, а також ввести його в оману щодо накреслення переднього краю.

Взвод призначений в бойовий розвідувальний дозор має завдання виявлення вогневих засобів, засідок, загороджень противника і розвідки місцевості.

Взвод, призначений у вогневу засідку завчасно і приховано розміщує підрозділ (групи бойових машин) на вірогідних напрямках руху (наступу) противника з завданням завдати йому максимального ураження з близької відстані раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Тема 7

Заняття 2

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання:

qусвідомлює його,

qдає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання,

qоцінює обстановку,

qприймає рішення по карті,

qоголошує його командирам відділень і доданих підрозділів,

qвиводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону,

qпісля цього він спільно з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку,

qвіддає бойовий наказ (бойове розпорядження),

qорганізовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління.

Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному рубежі КВ повинен:

vусвідомити завдання,

vоцінити обстановку і прийняти рішення,

vпоставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті,

vорганізувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі він:

vвивчає місцевість,

vуточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії,

vскладає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші питання.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу:

qдодатково вивчає місцевість,

qвказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює:

ü положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів;

ü накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів;

ü позиції відділень і доданих вогневих засобів;

ü траншею і хід сполучення взводу;

ü смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу;

ü основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків;

ü рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику;

ü порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем;

ü місце командно-спостережного пункту

Під час організації взаємодії і управління командир взводу повинен:

rпогодити зусилля штатних і доданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у разі виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу;

rвизначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок), танків, озброєння БМП; знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання;

rвказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів;

rвизначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також щодо маскування;

rпризначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

rдовести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Тема 4/1: “Основи оборони взводу”

Навчальне питання

Умови переходу до оборони та вимоги, які пред’являються до неї.

Оборона - основний вид бойових дій. Вона здійснюється з метою відбиття наступу сил противника, які переважають, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих районів (об’єктів) місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ.

Оборона повинна бути:

ü стійкою й активною,

ü здатною відбити удари всіх видів зброї, наступ (атаку) противника, вести активну боротьбу з його повітряними (аеромобільними) десантами і диверсійно-розвідувальними групами.

Вона повинна бути:

ü протитанковою,

ü протиповітряною і протидесантною,

ü глибоко ешелонованою,

ü і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником звичайної зброї, високоточної зброї, ЗМУ, засобів радіоелектронної боротьби і психологічного впливу.

Підрозділи можуть переходити до оборони навмисно або вимушено, завчасно або під час бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або у безпосередньому зіткненні з ним.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником підрозділи можуть переходити до оборони:

vз метою відбиття контратак сил противника, які переважають, в ході наступу;

vдля закріплення й утримання захоплених рубежів;

vдля прикриття флангу на загрозливому напрямку;

vу результаті невдалого зустрічного бою з силами противника, які переважають.

Перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником є найбільш складним. Він буде здійснюватися, як правило, під впливом вогню противника, при постійній загрозі його нападу, при наявності відкритих флангів і стиків, часто на невигідній для тих, хто наступає місцевості. Крім того, підрозділи спочатку будуть змушені оборонятися в тому угрупованні сил і засобів, у якому вели наступ.

В умовах відсутності зіткнення з противником підрозділи можуть переходити до оборони:

vпри обороні у другому ешелоні;

vпри переході до оборони під прикриттям підрозділів, що обороняються в смузі забезпечення;

vпри обороні морського узбережжя, де очікується висадження морського десанту;

vдля прикриття державного кордону.

Навчальне питання

Місце, завдання та засоби посилення механізованого взводу в обороні; його бойовий порядок, опорний пункт, система вогню та інженерних загороджень.

Механізований взвод обороняється, як правило, у складі роти, в першому або другому ешелоні,

Ø може бути в резерві батальйону,

Ø призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку,

Ø частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи батальйону (роти).

Крім цього, при виході з бою (оточення) він може призначатися до складу підрозділів прикриття (в заслоні).

Механізований взвод, крім того, може придаватися танковій роті для її посилення.

Механізованому взводу можуть додаватися гранатометне, протитанкове, вогнеметне, зенітне, а іноді інженерно-саперне відділення і танк.

Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і доданих засобів самостійно й у взаємодії із сусідами завдати противнику значних втрат у живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати опорний пункт, що займає.

Взвод другого ешелону роти має завдання, що полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні опорного пункту, який займає, і створення тим самим необхідних умов для його знищення.

Взвод, що обороняється в складі роти в другому ешелоні батальйону, отримує завдання знаходитися в готовності до знищення противника, що вклинився в оборону, і міцно утримувати займаний опорний пункт, а також бути в готовності до заміни підрозділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздатності.

Механізований взвод, який складає резерв батальйону, займає опорний пункт у глибині його оборони в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення повітряних і аеромобільних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, що висадилися у глибині району оборони батальйону, підсилення (заміни) підрозділів першого ешелону, які втратили боєздатність, і до вирішення інших завдань, що раптово виникають.

Взвод у складі роти може знаходитися в протидесантному резерві. У цьому випадку він займає район, веде розвідку повітряного противника, влаштовує інженерні загородження і підготовляє засідки в районах можливого висадження повітряних десантів противника і на ймовірних напрямках їхніх дій.

Взвод призначений в бойову охорону має завдання не допустити несподіваного нападу противника на батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдати ураження, а також ввести його в оману щодо накреслення переднього краю.

Взвод призначений в бойовий розвідувальний дозор має завдання виявлення вогневих засобів, засідок, загороджень противника і розвідки місцевості.

Взвод, призначений у вогневу засідку завчасно і приховано розміщує підрозділ (групи бойових машин) на вірогідних напрямках руху (наступу) противника з завданням завдати йому максимального ураження з близької відстані раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним і перехресним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Побудова оборонного бою механізованого взводу включає:

qбойовий порядок взводу,

qбойові тактичні групи,

qопорний пункт взводу,

qсистему вогню.

Бойовий порядок механізованого взводу залежно від поставленого завдання та умов місцевості будується в одну або дві лінії і, як правило, складається з бойових порядків механізованих відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин (Гр.БМ).

Г р у п а у п р а в л і н н я і в о г н е в о ї п і д т р и м к и призначена для управління підрозділами і вогнем у ході бою, завдання ураження живійсилі і броньованим машинам противника, а також для вирішення вогневих завдань, які раптово виникають.

До її складу можуть включатися розрахунок кулемета, гранатометне відділення, пара вогнеметників, мінометна обслуга, а в деяких випадках – БМП (БТР) взводу.

Г р у п а б о й о в и х м а ш и н призначена для підтримки бою механізованих відділень, підвищення стійкості й активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах, закриття проривів, що утворилися внаслідок вогневих ударів противника, дій як кочуючих вогневих засобів і інших завдань. Їй призначається район розташування, кілька вогневих рубежів (позицій) і маршрути виходу до них. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

При побудові взводу в одну лінію бойові позиції відділення розміщують в одній траншеї з інтервалом 50 м між ними.

У разі побудови бойового порядку взводу у дві лінії в опорних пунктах взводів, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного з відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони, може облаштовуватися у глибині опорного пункту (на другій лінії) на відстані 100-200 м за траншеєю. У разі загрози нападу противника з флангу бойовий порядок може будуватися уступом уперед або назад.

Взвод обороняє опорний пункт.

Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання.

Він складається:

rз позицій відділень,

rвогневих позицій БМП (БТР),

rпозиції групи управління і вогневої підтримки і вогневих позицій доданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних), які не увійшли до складу цієї групи,

rКСП взводу і ходів сполучення до нього і в тил,

rмісця розміщення групи бойових машин, а в глибині опорного пункту – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і доданих вогневих засобів. Командно-спостережний пункт командира механізованого взводу розташовується в ході сполучення (на позиції відділення у другій лінії, що обладнана в глибині опорного пункту) або БМП (БТР).

Взвод обороняє опорний пунктфронтом до 400 м і до 300 м углибину.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м.

БМП (БТР) і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м і в глибину не менше 100 м від першої траншеї.

Додане механізованому взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення – у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

Місце розміщення запасу боєприпасів взводу обладнується на відстані до 50 м від командно-спостережного пункту взводу.

Місце збору поранених у ході сполучення в глибині опорного пункту (на позиції відділення, другій лінії, в ході сполучення) або в бліндажі.

Система вогню механізованого взводу в обороні включає:

vділянки зосередженого вогню взводу,

vзони протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони;

vпідготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовлюється зона суцільного багатошарового вогню.

Сутність його полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна бути під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій.

Дальність ведення ефективного вогню механізованого взводу

Смуга вогню механізованого взводу призначається на дальність дійсного вогню танків. Ділянки зосередженого вогню, як правило, призначаються для ураження противника в період його розгортання. Зосереджений вогонь БМП взводу ведеться по виявленій цілі або групі цілей на дальності 2-3 км від переднього краю, для танків – 3500 м. Для механізованого взводу ділянка зосередженого вогню по ширині призначається до 75 м (по 25 м на одну гармату), по глибині – до 50 м.

Зосереджений вогонь із стрілецької зброї по наземним цілям ведеться із автоматів і ручних кулеметів на дальність 400 - 600 м. із кулеметів ПК і ПКТ – до 1000 м, КПВТ кстановлених на БТР - до 2000 м. Зосереджений вогонь готується завчасно на шляху вірогідного руху противника. Щільність вогню на цій ділянці повинна бути в 1, 5 – 2 рази вищою, ніж звичайна щільність перед опорним пунктом. З шільністю вогню 10-12 куль за хвилину на 1 погонний метр фронту. Виходячи із цих вимог ділянка зосередженого вогню механізованого взводу по фронту може бути до 150 м, а танкового взводу – по фронту може складати до 120 м (по 40 м на гармату). Механізованому взводу вказується 1-2 ділянки зосередженого вогню.

Для організованого ураження противника призначаються рубежі відкриття вогню ПТКР, із танків, із гармат БМП, із стрілецької зброї.

Дальність ефективного вогню складає:

- з ПТКР - 4000 м;

- з танків - 1800 – 2500 м.;

- з БМП - 1000 – 1300 м.;

- з стрілецької зброї - 400 – 600 м.

Перекриття основних і призначення додаткових секторів обстрілу забезпечує створення зон суцільного багатошарового вогню перед переднім краєм і на флангах позиції відділення.

Під час організації системи вогню механізованому взводу указуються:

ü смуга вогню,

ü додатковий сектор обстрілу,

ü одна-дві ділянки зосередженого вогню.

БМП (БТР), танкам, протитанковим ракетним комплексам, ручним протитанковим гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються:

Ø основні та одна-дві запасні вогневі позиції,

Ø основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню.

Готовність системи вогню визначається:

rзайняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій,

rпідготовкою даних для стрільби,

rа також наявністю боєприпасів.

Навчальне питання

Ведення оборонного бою

Навчальне питання

Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації оборонного бою

Робота командира взводу з організації оборони проводиться на місцевості після одержання завдання від командира роти.

В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання:

qусвідомлює його,

qдає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання,

qоцінює обстановку,

qприймає рішення по карті,

qоголошує його командирам відділень і доданих підрозділів,

qвиводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону,

qпісля цього він спільно з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку,

qвіддає бойовий наказ (бойове розпорядження),

qорганізовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління.

Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен:

vусвідомити завдання,

vоцінити обстановку і прийняти рішення,

vпоставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті,

vорганізувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту.

Надалі він:

vвивчає місцевість,

vуточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії,

vскладає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші питання.

Під час з’ясування отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти:

ü завдання роти і взводу (опорний пункт роти та місце опорного пункту взводу в ньому, засоби підсилення, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, ділянку зосередженого вогню);

ü які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються засобами старших командирів,

ü завдання сусідів і порядок взаємодії з ними,

ü а також час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного пункту.

Оцінка обстановки включає:

Ø оцінку противника,

Ø своїх підрозділів,

Ø сусідів,

Ø місцевості,

Ø врахування стану погоди, пори року і доби та їх вплив на підготовку оборони.

Під час оцінки обстановки командир взводу вивчає:

противника – склад, положення, можливий характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його вогневих засобів;

свої підрозділи – стан, забезпеченість, можливості взводу, доданих підрозділів і вогневих засобів;

сусідів – склад, положення, завдання та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого командира, розташованими в опорномупункті взводу;

місцевість – характер, захисні і маскувальні властивості місцевості, її прохідність перед переднім краєм, умови спостереження іведення вогню;

- місце встановлення мінно-вибухових і невибухових загороджень перед фронтом і на флангах опорного пункту противника;

стан погоди, пори року, доби і їх вплив на підготовку оборони.

На основі з’ясування завдання і висновків з оцінки обстановки командир взводу приймає рішення.

У рішенні командир взводу визначає:

qпорядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил противника перед переднім краєм; відбиття його атаки; знищення противника, який уклинився (у тому числі знищення противника в траншеях і ходах сполучення) і при відновленні оборони;

qвизначає завдання підлеглим, доданим підрозділам і вогневим засобам (місця позицій, якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити).

qорганізація управління

Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.

Після цього він проводить рекогносцировку.

З прибуттям на місце рекогносцировки командир взводу орієнтує підлеглих на місцевості, визначає місцеві предмети та їх умовне позначення перед фронтом оборони взводу та на його флангах, призначає орієнтири та приступає до рекогносцировки.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу:

qдодатково вивчає місцевість,

qвказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює:

ü положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів;

ü накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів;

ü позиції відділень і доданих вогневих засобів;

ü траншею і хід сполучення взводу;

ü смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу;

ü основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків;

ü рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику;

ü порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем;

ü місце командно-спостережного пункту.

У бойовому наказі на оборону командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання відділенням (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам;

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

завдання відділенням:

vїх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

vосновні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції,

vділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями;

у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системивогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу повинен:

rпогодити зусилля штатних і доданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у разі виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах;

rвизначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок), танків, озброєння БМП; знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання;

rвказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП і інших вогневих засобів;

rвизначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також щодо маскування;

rпризначити чергові засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

rдовести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

На схемі опорного пункту механізованого взводу, як правило, вказуються:

rорієнтири, їх номери, найменування і відстані до них;

rположення противника;

rсмуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу;

rбойові позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

rосновні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, кулеметів і РПГ, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

rділянка зосередженого вогню взводу і місце в ній відділень, що ведуть вогонь, ділянка зосередженого вогню роти і місце в ній взводу, що веде вогонь;

rрубежі відкриття вогню із танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів;

rпозиції вогневих засобів командира роти (батальйону), які розташовані в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу;

rзагородження і фортифікаційні споруди;

rпозиції сусідніх підрозділів і межі їхніх смуг вогню на флангах взводу;

rмісце командно-спостережного пункту взводу, місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.