Захист від зброї масового ураження

333. Захист від зброї масового ураження організо­вується і здійснюється з метою максимального послаб­лення впливу ядерної, хімічної та біологічної зброї про­тивника, а також результатів зруйнування підприємств атомної енергетики та хімічної промисловості, збере­ження боєздатності підрозділів та забезпечення успіш­ного виконання ними бойових завдань. Він організову­ється у повному обсязі під час ведення бою як із засто­суванням, так і без застосування зброї масового уражен­ня і включає: розосередження підрозділів та періодичну зміну районів їхнього розташування; фортифікаційне обладнання районів (позицій), які займають підрозділ

з урахуванням захисних властивостей місцевості та під­готовку шляхів маневру; попередження підрозділів про безпосередню небезпеку та початок застосування про­тивником зброї масового ураження, зруйнування під­приємств атомної енергетики та хімічної промисловості, а також оповіщення особового складу про радіоактивні, хімічне та біологічне зараження; здійснення протиепіде­мічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілак­тичних медичних заходів; виявлення та ліквідація на­слідків застосування противником зброї масового ураження; забезпечення безпеки і захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйну­вань, пожеж, затоплень.

334. Під час організації захисту від зброї масового ураження командир, як правило, вказує: порядок розо­середження підрозділів та зміни районів розташування, а також порядок використання захисних властивостей місцевості та техніки; порядок попередження про безпо­середню загрозу та початок застосування противником зброї масового ураження, а також порядок та сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне за­раження та дій за ними; терміни проведення протиепіде­мічних, санітарно-гігієнічних та спеціальних профілак­тичних медичних заходів; порядок ліквідації наслідки. застосування противником зброї масового ураження; заходи безпеки під час дій в зонах зараження, район. < зруйнувань, пожеж та затоплень

335. Розосередження підрозділів здійснюється з урахуванням завдань, які виконуються, захисних і мас­куючих властивостей місцевості, техніки, фортифікацій­ного обладнання району (позицій) та інших умов обстановки. Воно повинно максимально зменшити втрати підрозділів, не утруднювати управління, взаємодію та успішне ведення бою.

Зміна районів (позицій) проводиться, як правило, за вказівкою або за дозволом старшого командира потай та в короткі терміни.

Для забезпечення зміни районів (позицій) підготов­ляються запасні райони (позиції) та маршрути руху до них.

336. Фортифікаційне обладнання районів (позицій), які займають підрозділи, та підготовка шляхів маневру здійснюється відповідно до вказівок командира баталь­йону (роти) з інженерного забезпечення. Залежно від завдання, яке виконується, захисних властивостей місцевості обладнуються відкриті та перекриті щілини, окопи, траншеї, ходи сполучення, бліндажі та сховища для особового складу, окопи та укриття для озброєння і техніки. Сховища зі спеціальним обладнанням повинні забезпечувати безпечне перебування в них особового складу без засобів індивідуального захисту. Фортифіка­ційне обладнання повинно починатися негайно з при­буттям підрозділів у призначений район (на позицію).

Використання захисних властивостей місцевості по­слаблює дію вражаючих факторів зброї масового ура­ження противника на особовий склад, озброєння, техніку та матеріальні засоби. Підрозділи в бою, на марші та під час розташування на місці повинні уміло використо­вувати лісові масиви, яри, лощини, балки, зворотні схи­ли висот, підземні виробки, печери та інші природні укриття. Для маневру максимально використовуються наявні дороги, а при їх відсутності прокладаються ко­лонні шляхи.

337. Попередження підрозділів про безпосередню за­грозу та початок застосування противником зброї масо­вого ураження, зруйнування підприємств атомної енер­гетики та хімічної промисловості здійснюється коман­диром батальйону (роти) за вказівкою (сигналом) штабу бригади, полку (батальйону) або даними розвід­ки. З одержанням цього попередження підрозділи продовжують виконувати поставлені завдання та вжива­ють заходів, які забезпечують їхній захист та перехід до дій в умовах застосування зброї масового ураження.

Оповіщення підрозділів здійснюється негайно по всіх засобах зв'язку єдиними і постійно діючими сигналами: про радіоактивне зараження — радіаційна небезпека»,

про хімічне і біологічне зараження — «Хімічна триво­га». Сигнали оповіщення передаються за вказівкою командира батальйону (роти), а при виявленні хімічного зараження сигнал оповіщення пости радіаційного, хіміч­ного, біологічного спостереження (спостерігачі за радіа­ційною, хімічною, біологічною обстановкою) подають самостійно.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження особовий склад під час дій у пі­шому порядку або під час прямування на відкритих ма­шинах одягає засоби індивідуального захисту, під час знаходження у закритих бронетранспортерах — респіра­тори (протигази), під час знаходження в бойових маши­нах піхоти і танках зачиняє люки, двері, бійниці і вклю­чає систему захисту від зброї масового ураження. Особовий склад, який знаходиться у сховищах, включає систему колективного захисту.

338. Протиепідемічні заходи включають вивчення санітарно-епідемічного стану району дій (розташування) підрозділів, проведення запобіжних щеплень особовому складу, застосування засобів нагальної профілактики та проведення дезинфекційних заходів.

Санітарно-гігієнічні заходи полягають у суворому виконанні встановлених гігієнічних вимог під час розта­шування, харчування та водопостачання підрозділів, у дотриманні всіма військовослужбовцями правил осо­бистої та громадської гігієни.

До спеціальних профілактичних медичних заходів відноситься застосування антидотів, антибіотиків, про­тирадіаційних та інших захисних препаратів, які здійс­нюються за вказівкою старшого командира, а в умовах безпосередньої небезпеки — самостійно.

339. Виявлення наслідків застосування противником зброї масового ураження включає визначення втрат особового складу, озброєння та техніки, морального ста­ну військовослужбовців, а також масштабів і харак­теру зараження, зруйнувань, пожеж та затоплень. Воно здійснюється особистим спостереженням командира, за доповідями із підрозділів та за даними різних видів розвідки, радіаційного та хімічного контролю.

На основі одержаних даних приймається рішення на виведення підрозділів із небезпечного району, віднов­лення їхньої боєздатності, ліквідацію наслідків застосу­вання противником зброї масового ураження і на по­дальше ведення бою. Ліквідація наслідків застосування противником зброї масового ураження включає: розвідку осередку зара­ження, проведення рятівних робіт, надання першої ме­дичної допомоги ураженим, вивезення (винесення) їх із зони ураження (зараження) й евакуацію на медичні пункти, проведення нагальної профілактики, радіаційно­го та хімічного контролю; спеціальну обробку підроз­ділів; санітарну обробку особового складу; розчищення завалів 1 гасіння пожеж, а також ізоляційно-обмежу­вальні заходи.

Часткова спеціальна обробка підрозділів та частко­ва санітарна обробка особового складу проводяться особовим складом за наказом командира без припинен­ня виконання бойового завдання. Повна спеціальна обробка проводиться за розпорядженням старшого командира. Повна санітарна обробка проводиться, як правило, в районах спеціальної обробки засобами тилу старшого командира.

При виявленні заражених комах, кліщів та інших переносників захворювань проводиться дезинсекція фортифікаційних споруджень, приміщень, білизни, об­мундирування та спорядження.

340. Забезпечення безпеки та захисту особового скла­ду під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж та затоплень досягається: знанням командирами радіаційної, хімічної, біологічної обстановки в районі дій, змін на місцевості, які відбулися в результаті ядер­них ударів, та ступеня опромінення особового складу; своєчасним та вмілим використанням засобів індивіду­ального та колективного захисту, фортифікаційних спо­руджень, захисних властивостей техніки та місцевості; вибором найбільш доцільних способів дій у зонах зара­ження, районах зруйнувань, пожеж, затоплень та їх подолання; суворим дотриманням правил поведінки осо­бового складу на зараженій місцевості.

У зонах радіоактивного зараження особовий склад діє так само, як за сигналами оповіщення про радіоак­тивне зараження.

Засоби індивідуального захисту знімаються за нака­зом командира на основі показань приладів радіаційної та хімічної розвідки.

Зони з високим рівнем радіації, хімічного та біоло­гічного зараження, райони зруйнувань, пожеж і затоп­лень, як правило, обходяться. При неможливості обходу зони з високими рівнями радіації долаються з макси-

мальною швидкістю по напрямках, які забезпечують найменше ураження та зараження особового складу і техніки. Для визначення шляхів обходу і напрямків по­долання зон з високим рівнем радіації можуть висилатися спеціально підготовлені дозорні відділення (танки). У батальйоні облік доз радіоактивного опромінення рот, окремих взводів, офіцерів та прапорщиків веде началь­ник штабу батальйону, в роті облік доз радіоактивного опромінення сержантів та солдатів — командир роти. До­несення про опромінення особового складу подаються щодобово, а про застосування противником зброї масо­вого ураження та про одноразове опромінення вище 100 рад (рентген) — негайно.