Загальні положення

295. Батальйон (рота) на місці може розташовуватися в районі зосередження, вихідному районі, районі очі­кування, районі відпочинку та інших районах Район і розташування призначається, як правило, на місцевості, яка має природні укриття і забезпечує захист підрозді­лів від зброї масового ураження та високоточної зброї. Він повинен забезпечувати розосередження та потайне їх розміщення, швидкий збір і проведення маневру в по­трібному напрямку, зручність розміщення та відпочинку особового складу, а також сприятливі умови в санітар­но-епідемічному відношенні. Потрібно уникати розта­шування підрозділів поблизу важливих об'єктів, насе­лених пунктів, по яких противник може нанести масо­вані вогневі, ядерні та хімічні удари.

Розташування підрозділів у населених пунктах, як правило, здійснюється в умовах суворої зими або три­валої негоди, якщо немає часу на влаштування укриття поза населеними пунктами, або при наявності населених пунктів, звільнених під місцевих жителів.

Бригаді (полку) призначаються основний та запасний райони розташування.

Батальйон у призначеному районі розташовується поротно з таким розрахунком, щоб з початком виходу із району не робити зайвих пересувань. Розмір району для розташування батальйону на місці може бути до 10 кв. км.

Рота в указаному їй районі розташовується, як пра­вило, вздовж маршруту висування, використовуючи захисні та маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, бойовими машина­ми піхоти (бронетранспортерами) повинна бути 100—150 м, а між взводами 300—400 м.

Мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується в повному складі або по-

взводно на загрозливих напрямках, знаходячись у по­стійній готовності до відкриття вогню.

Гранатомет ний та протитанковий підрозділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами.

Зенітний підрозділ займає стартові (вогневі) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах противника та інших по­вітряних цілях.

Розвідувальний взвод розташовується поб­лизу командно-спостережного пункту.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону розміщуються з урахуванням зруч­ності забезпечення підрозділів.

Розташування підрозділів під лініями електромережі, поблизу газо- та нафтопроводів не допускається.

296. До виходу батальйону (роти) в призначений район організовується його рекогносцировка. У склад рекогносцировочної групи, яка висилається старшим командиром, включаються, як правило, один із офіцерів батальйону і по одному офіцеру (прапорщику) або сер­жанту від кожної роти. Вони уточнюють місця розташу­вання рот, інших штатних і приданих підрозділів, командно-спостережних пунктів, стартові (вогневі) пози­ції зенітного підрозділу, місця розташування підрозділів технічного забезпечення та тилу, розвідують та позна­чають під'їзні* шляхи, зустрічають свої підрозділи та відводять у призначені місця.

Забороняється робити написи або виставляти покаж­чики з найменуванням та нумерацією підрозділів та прізвищами їхніх командирів.

Під час розташування батальйону (роти) в районі, звільненому від противника, командир батальйону (ро­ти) заздалегідь організовує ретельну розвідку й очи­щення району від дрібних груп противника та його розвідувально-сигналізаційних приладів, які залишилися. Виявлені мінні поля, заміновані об'єкти та заражені ді­лянки місцевості позначаються й охороняються. При необхідності на шляхах руху пророблюються проходи або позначаються об'їзди. При наявності часу проводиться суцільна очистка району від мін. Для позначення пунк­тів і місць, несприятливих в санітарно-епідемічному відношенні, виставляються відповідні знаки.

Зупинка колон підрозділів на дорогах в очікуванні розташування у відведеному районі не допускається.

297. Під час постановки завдань на розташувань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

механізованим, танковим та іншим штат ним і приданим підрозділам —основні та запасні райони (місця) розташування, порядок їхнього заняття та інже­нерного обладнання;

охороні — склад, позицію охорони (маршрут руху патрульних) та час її заняття (початок патрулювання), завдання, порядок відкриття та ведення вогню, підтри­мання зв'язку та доповіді про противника, порядок зміни, пропуск та відзив;

зенітному підрозділу — стартові (вогневі) позиції, завдання, час і ступені бойової готовності;

черговому підрозділу — склад, до яких дій бути готовим, район розташування та сигнали виклику.

298. Під час організації всебічного" забезпечення командир передбачає заходи на випадок відбиття напа­ду наземного противника. З цією метою механізованим (танковим) та протитанковому підрозділам він указує рубежі розгортання та завдання; мінометній (артиле­рійській) батареї, гранатометному та приданому артиле­рійському підрозділам — вогневі позиції, а також визна­чає порядок підготовки рубежів розгортання (вогневих позицій) та виходу на них, можливий маневр вогнем та підрозділами. Для відбиття нападу повітряного против­ника командир батальйону (роти) визначає, які мати чергові засоби в підрозділах, та вказує порядок ведення вогню.

Після постановки завдань та організації всебічного забезпечення командир батальйону (роти) здійснює контроль за інженерним обладнанням району розташу­вання, технічним обслуговуванням озброєння, техніки, поповненням підрозділів ракетами, боєприпасами та іншими матеріальними засобами і підтриманням висо­кої бойової готовності підрозділів.

299. Війська під час розташування на місці охороня­ються безпосередньо, а при загрозі нападу противника і сторожовою охороною, яка виставляється бригадами, полками (батальйонами) на вказаних їм рубежах і в смугах (на позиціях). Сторожова охорона повинна бути круговою і перехоплювати всі основні дороги і підступи до району розташування.

У батальйоні (роті) організовуються охорона, проводовий зв'язок між командно-спостережними пункта-

ми, попередження про безпосередню загрозу та " початок застосування противником зброї масового ураження та високоточної зброї, оповіщення про повітряного та на­земного противника, радіоактивне, хімічне, біологічне зараження, застосування запалювальної зброї, обмежу­ється пересування особового складу та техніки, а також проводяться заходи щодо маскування.

300. Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення (танка), які виставляються при необхідності на загрозливі напрямки на віддаленні до 1500 м, на прихованих підступах — секретами у складі 2—3 чоловік, які виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальйо­ну, а в межах району розташування — безпосередньою охороною, яка включає парні патрулі та постійне чергу­вання спостерігачів на командно-спостережному пункті батальйону. Крім того, в батальйоні призначається чер­говий підрозділ, як правило, у складі взводу. Він розта­шовується в указаному командиром батальйону місці і знаходиться в постійній готовності до знищення дивер­сійно-розвідувальних груп противника та виконання інших раптово виникаючих бойових завдань, а також для гасіння пожеж у районі розташування та поблизу нього.

301. У роті організовується безпосередня охорона, яка здійснюється патрульними, які несуть службу шляхом обходу розташування роти, і постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти. Крім того, для охорони особового складу, озброєння і техніки призначається добовий наряд.

У районі розташування батальйону (роти) поблизу машин особовий склад обладнує відкриті або перекриті щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі та сховища Для озброєння і техніки, зенітних та чергових вогневих засобів, підрозділів на позиціях охорони, а та­кож для ракет, боєприпасів, пального та інших матері­альних засобів обладнуються окопи та укриття. Місця розташування підрозділів, озброєння та техніки, позиції охорони та чергових вогневих засобів, сліди від машин ретельно маскуються.

У населених пунктах підрозділи розташовуються ближче до околиць. Як укриття використовуються під­вальні приміщення будівель, місцеві сховища та інші міцні спорудження. Радіо- і тепловипромінюючі об'єкти маскуються спе­ціальними покриттями (екранами), поблизу них облад­нуються фальшиві об'єкти (теплові пастки). У районі розташування та на підступах до нього розгортаються і підготовляються шляхи для виходу підрозділів з нього та маневру під час відбиття нападу противника.

Підрозділи в районі розташування повинні знаходи­тися в постійній готовності до відбиття нападу наземно­го та повітряного противника, знищення його повітряних десантів та диверсійно-розвідувальних груп.

Організовуючи боротьбу з повітряним десантом, командир батальйону (роти) повинен визначити місця, найбільш зручні для висадки десанту противника, вста­новити за ними постійне спостереження та підготувати маневр підрозділами

302. Зміна району розташування батальйону (роти) проводиться за вказівкою старшого командира У ви­падку рантового застосування противником зброї масо­вого ураження, високоточної, запалювальної зброї або систем дистанційного мінування і при відсутності мож­ливості своєчасно доповісти старшому командиру зміна району може проводитися за рішенням командира батальйону (роти).

Для виходу роти з району, який підлягав дистанцій­ному мінуванню, групою розмінування за допомогою комплекту розмінування, шляхом розстрілювання мін та іншими способами пророблюється прохід. Бойові маши­ни виходять до проходу самостійно, використовуючи свої комплекти розмінування, об'їжджаючи або розстрі­люючи виявлені міни.

303. У горах батальйон (рота) розташовується в міс­цях, які забезпечують швидкий вихід на дорогу або роз­гортання для відбиття нападу противника. Не допуска­ється розташування в районах, де можливі обвали, сні­гові лавини, повені та селеві потоки. Для укриття осо­бового складу, озброєння і техніки використовуються складки місцевості, тунелі, гірські виробки, печери.

304. У лісі батальйон (рота) розташовується вздовж доріг та просік. У випадку виникнення лісової пожежі підготовляються шляхи виходу в запасні райони. Ряту­вальні роботи та гасіння пожежі здійснюється черговим підрозділом, а при необхідності і додатково виділеним особовим складом.

305. Зимою для розташування батальйону (роги) ви­бираються райони, які захищені від зітру. Особливу

увагу приділяють підтримуванню у проїжджому стані доріг для виходу підрозділів із району розташування. Для обігріву особового складу обладнуються утеплені та опалювані укриття. Двигуни машин при необхідності періодично прогріваються. При цьому вживаються за­ходи для запобігання отруєння особового складу відпра­цьованими газами, переохолодження та обмороження.