ОБОРОНА. 41. Оборона має на меті відбити наступ переважаю­чих сил противника, завдати йому максимальних втрат

1. Загальні положення

41. Оборона має на меті відбити наступ переважаю­чих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим са­мим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною та маневреного.

Позиційна оборона — основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ве­деться шляхом завдання максимальних втрат против­нику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона засто­совується на більшості напрямків, і передусім там, де втрата території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєд­нанні з короткими контратаками. Вона допускає зали­шення деякої частини території. У ході маневреної обо­рони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник затягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках він може брати участь в маневреній обороні бригади (полку), а при призначенні для оборо­ни смуги забезпечення вести її й самостійно. Особли­вості його дій під час ведення бригадою (полком) манев­реної оборони викладені в підрозділі 4 цього розділу.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли більш активні й рішучі дії недоцільні, або вимушено — внаслідок несприятливої обстановки, що склалася. Во­на може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися під час бою. Перехід до обо­рони батальйону (роти) може здійснюватися в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосередньо­го зіткнення з ним.

42. Оборона повинна бути стійкою й активною, здат­ною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці значних мас танків і піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та ди­версійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанковою, протиповітряною і протидесантною, глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектрон­ної боротьби.

Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають, навіть в умовах цілковитого оточення та від­сутності тактичного зв'язку з сусідами. Вони не мають права залишати позиції, які займають, і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість та активність оборони досягається: витрим­кою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороня­ються, їх високим моральним духом; безперервною роз­відкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку батальйону (роти) і введенням противника в оману відносно побудови оборони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місце­вості та її інженерного обладнання; створенням ста­ранно організованої системи вогню, особливо протитан­кового, в поєднанні із системами інженерних загоро­джень, опорних пунктів та вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загроз­ливих напрямках; негайним знищенням противника, який вклинився в оборону, та його десантів, які висади­лися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, постави­ти його у важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з про­веденням контратак.

Батальйон проводить контратаку, як правило, разом з контратакою бригади (полку). За сприятливих умов обстановки, якщо незначні сили противника вклини­лися, батальйон може за дозволом командира полку проводити контратаку самостійно з метою знищення противника, який вклинився в оборону, та відновлення втраченого положення.

43. Механізована бригада (полк) і танковий полк можуть займати оборону в першому або другому еше­лоні дивізії, знаходитися в загальновійськовому резерві, а також оборонятися на окремому напрямку.

Механізований (танковий) батальйон (рота) може оборонятися в першому або другому ешелоні полку (батальйону), в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий резерв або знахо­дитися в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відходу батальйон може бути призначений в ар'єргард, а рота — в тилову (бокову) похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.

Танковий батальйон механізованої бригади (полку), як правило, використовується для посилення механізо­ваних батальйонів, а частина сил — у загальновійсько­вому резерві. Він може також знаходитися в другому ешелоні.

Механізований батальйон танкового полку викори­стовується, як правило, для посилення танкових баталь­йонів. Він може діяти і самостійно, займаючи оборону на першій позиції або в смузі забезпечення (на пере­довій позиції).

44. Батальйон першого ешелону готує і займає обо­рону на першій позиції. Він призначається для відбиття наступу противника, знищення його перед переднім кра­єм і під час вклинення в оборону на першій позиції, а також для наполегливого утримання важливого райо­ну місцевості та створення сприятливих умов для роз­грому противника

Батальйон другого ешелону займає оборону на другій позиції, як правило, на важливому напрямку в готов­ності до тривалого утримання району, який займає, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону у ви­падку втрати ними боєздатності, проведення контратак, а також до знищення повітряних десантів та аеро-мобільних підрозділів противника. Танковий батальйон і механізований батальйон на бойових машинах піхоти, які знаходяться в другому ешелоні, підготовляють один — два вогневих рубежі для відбиття атак танків противника вогнем з місця.

Механізований (танковий) батальйон, призначений для оборони в смузі забезпечення, діє як передовий загін з метою затримати наступ переважаючих сил противника, примусити його передчасно розгорнутися й наступати в невигідному для нього напрямку, завдати йому втрат та виграти час для підготовки оборони.

При відсутності смуги забезпечення батальйон (ро­та) може оборонятися на передовій позиції, створеній на віддаленні 4—б км від переднього краю оборони, з метою ввести противника в оману відносно зображення переднього краю і побудови оборони, не допустити рап­тового нападу противника на підрозділи першого еше­лону, відбити його розвідку боєм і змусити передчасно розгорнути свої головні сили.

Управління підрозділами, які обороняються в смузі забезпечення (на передовій позиції), здійснюється командиром дивізії, бригади (полку).

Батальйон, який складає загальновійськовий резерв, займає вказаний йому район зосередження (район обо­рони) та знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань або для посилення (заміни) підроз­ділів першого ешелону у випадку втрати ними боєздат­ності.

Батальйон (рота), призначений у протидесантний резерв, займає вказаний йому район, веде розвідку по­вітряного противника, обладнує протидесантні загоро­дження, підготовляє вогневі засади і знаходиться в готовності до знищення повітряних десантів противника в районах можливої висадки(викидання) і на імовір­них напрямках їх дій.

45. Бригаді (полку) призначається ділянка, баталь­йону — район оборони, а роті і взводу — опорний пункт. Ширина батальйонного району оборони — 3—5 км, глибина — 2—2, 5 км. Рота займає опорний пункт 1 — 1, 3 км по фронту і до 1 км в глибину, а взвод — до 400 м по фронту І до 300 м в глибину.

46. Побудова оборони батальйону (роти) включав бойовий порядок батальйону (роти), систему опорних пунктів і вогневих позицій, систему вогню, систему інже­нерних загороджень.

Основні зусилля батальйону (роти) в обороні зосереджуються на очікувальному головному напрямку наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повин­на створювати наростаючу протидію, яка дозволяє не допустити прориву противником району оборони (опорного пункту) та створити умови для його зни­щення.

47. Бойовий порядок батальйону будується в два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше взводу.

Залежно від завдання, яке виконується, та характе­ру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі роз­ташовуватися уступом.

Рота першого ешелону батальйону підготов­ляє опорний пункт на першій і другій траншеях з метою завдати противнику ураження вогнем усіх засобів і не допустити прориву ним переднього краю.

Рота другого ешелону батальйону підготов­ляє опорний пункт на третій, а іноді і на четвертій траншеї з метою не допустити прориву противником першої позиції, а при сприятливих умовах і знищити контратакою його підрозділи, які прорвалися через пер­шу та другу траншеї. «

Танкова рота (механізована рота на бойових маши­нах піхоти), крім того, підготовляє один-два вогневих рубежі, які можуть співпадати з рубежами розгортання для контратак.

Рота (взвод), виділена в резерв баталь­йону, займає район зосередження, в якому підготовляє для оборони опорний пункт і знаходиться в готовності до виконання раптово виникаючих завдань.

Мінометна (артилерійська) батарея і гранатометний підрозділ, як правило, залиша­ються в підпорядкуванні командира батальйону і вико­ристовуються, як правило, в повному складі для під­тримки бою механізованих рот першого ешелону. Іноді гранатометний підрозділ в повному складі може прида­ватися механізованій роті, яка обороняється на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, або по від­діленнях — ротах першого ешелону.

Протитанковий підрозділ батальйону, як правило, залишається в підпорядкуванні командира батальйону, займає район зосередження і використовується, як правило, в повному складі на танко-небезпечному напрямку для відбиття атак танків та інших бро­ньованих машин противника, прикриття відкритого флангу і забезпечення контратаки. На закритій і пере­січеній місцевості підрозділ може придаватися ротам першого ешелону.

Зенітний підрозділ, як правило, залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира баталь­йону і розташовується в опорних пунктах рот і в райо­ні командно-спостережного пункту батальйону так, щоб забезпечувалось надійне прикриття підрозділів від уда­рів з повітря.

48. Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Залежно від характеру місцевості взводи в опорному пункті механізованої (танкової) роти можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечить найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Придані механізованому (танковому) батальйону танкові (механізовані) підрозділи, як правило, підпорядковуються ротам і займають оборону в опорних пунктах взводів. Танкові підрозділи та механізовані підрозділи на бойових машинах піхоти, крім того, можуть використовуватися для дій у вогневих засадах.

Автомобілі механізованих рот розташовуються за дру­гим ешелоном (резервом) батальйону разом з підрозді­лом забезпечення.

49. У бойовий порядок батальйону (роти), залежно від обстановки, можуть входити бронегрупа і вогневі засади.

Бронегрупа батальйону (роти) утворюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного по­силення її стійкості на найбільш загрозливих напрям­ках, закриття проломів, які з'явилися в результаті вог­невих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрених дій і ефективного вогневого ураження противника, а також більш повного використання бойових можливостей танків, бойових ма­шин піхоти і бронетранспортерів.

В її склад можуть входити декілька танків і бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без де­санту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль. Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони спочатку можуть розташовуватися і готуватися до бою в своїх взводних опорних пунктах. Потім в уста­новлений час вони зосереджуються в районі, який воло­діє надійними захисними і маскувальними властивостя­ми (в ярах, на зворотних схилах висот, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або заняття оборони в своїх взводних опорних пунктах.

Командиром бронегрупи може бути призначений: в батальйоні — один з командирів взводів роти другого ешелону, в роті — один із заступників командирів взводів.

Вогнева засада виставляється з метою завдати противнику максимального ураження несподіваним вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем і засто­суванням мінно-вибухових загороджень.

У вогневу засаду може виділятися взвод (відділен­ня, танк), посилений вогнеметниками і саперами.

Підрозділ, який виділили для вогневої засади, зав­часно займає призначену позицію і ретельно маскується. Позиції вогневої засади вибираються, як правило, на танко небезпечних напрямках у районах оборони (опор­них пунктах), в проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої за­сади є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.

50. Система опорних пунктів і вогневих позицій ба­тальйону (роти) включає: позицію бойової охорони (створюється в батальйоні); опорні пункти рот (взво­дів), об'єднані в батальйонний район оборони; вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспор­терів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів; траншеї і ходи сполучення. Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішен­ня, бойових можливостей батальйону (роти), наявності часу і характеру місцевості.

51. Позиція бойової охорони створюється з метою не допустити раптового нападу противника і ве­дення ним наземної розвідки. У бойову охорону висилається, як правило, посилений взвод від батальйону пер­шого ешелону на віддаленні до 2 км. Управління бойо­вою охороною здійснює командир батальйону. В умовах безпосереднього зіткнення з противником бойова охорона не висилається. У цьому випадку зав­дання бойової охорони покладаються на підрозділи, які займають першу траншею.

52. Основу кожної оборонної позиції складають ба­тальйонні райони оборони.

Батальйонний район оборони обладнуєть­ся трьома-чотирма траншеями і складається з опорних пунктів рот, позицій штатних і приданих вогневих засо­бів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах району обо­рони.

Опорний пункт механізованої роти об­ладнується двома траншеями і складається з опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і приданих підрозділів, пов'язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення в межах опорного пункту роти.

Опорний пункт танкової роти складається з опорних пунктів танкових взводів і позицій приданих підрозділів. Придані танковій роті механізовані підроз­діли займають позиції, як правило, попереду танків, а також у проміжках між танковими взводами і на флангах.

У батальйонному районі оборони ротні опорні пункти повинні розміщуватися так, щоб вони перехоплювали своїм розміщенням і вогнем найбільш імовірні напрямки наступу противника, виключався шаблон у побудові обо­рони і забезпечувалась стійкість підрозділів, які оборо­няються.

Для кругової оборони ротного опорного пункту ши­роко використовуються ходи сполучення, взводам при­значаються додаткові сектори обстрілу, для вогневих засобів підготовляються основні і запасні вогневі пози­ції з урахуванням ведення вогню в сторони флангів і в тил. Частина вогневих засобів розташовується в глиби­ні. На флангах, у проміжках між взводами, в тилу опорного пункту влаштовуються загородження.

Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів — до 300 м. Проміжки між опорними пунктами повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прострі­люватися фланговим і перехресним вогнем усіх засобів, особливо протитанкових, а також прикриватися вогне­вими засадами, вогнем артилерії і загородженнями. У проміжках між опорними пунктами рот (взводів) обладнуються траншеї та запасні позиції.

53. Траншеї і ходи сполучення повинні за­безпечити зручність ведення вогню, особливо флангового і перехресного, укрите розташування особового складу і вогневих засобів, швидкий і потайний маневр підрозді­лів по фронту і в глибину, а також утруднювати про­тивнику розкриття бойового порядку і системи вогню в обороні.

Перша траншея першої позиції є переднім краєм оборони. Перед нею створюються протитанкові і протипіхотні загородження. Передній край призначаєть­ся старшим командиром. Перша траншея вибирається по можливості за природними протитанковими перешко­дами і повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і з глибини оборони. Місцевість перед перед­нім краєм повинна утруднювати противнику спостере­ження, вибір укритих районів для зосередження танків і піхоти та прихованих підступів до переднього краю оборони.

Друга траншея обладнується на віддаленні 800—600 м від першої з таким розрахунком, щоб під­розділи, які обороняють її, змогли своїм вогнем підтри­мувати підрозділи, які займають першу траншею, а та­кож вести вогонь на підступах до переднього краю обо­рони і прикривати вогнем загородження перед ними.

Третя (четверта) траншея обладнується на віддаленні 600—1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб підрозділи, які її обороняють, могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (чет­вертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони, а також використовувати її як вихідне положення для маневру на загрозливі на­прямки.

Ходи сполучення використовуються для по­тайного маневру підрозділів, ведення бою з противни­ком, який вклинився в оборону, а також для евакуації поранених, подачі боєприпасів і продовольства. Ходи сполучення відриваються з окремими позиціями для вогневих засобів з таким розрахунком, щоб на кожний взвод було не менше одного ходу сполучення від пер­шої траншеї до другої і на кожну роту не менше одного ходу сполучення від другої траншеї до третьої (четвертої), що дозволить в короткі терміни організувати у випадку потреби кругову оборону.

З мстою зменшення втрат від впливу вогню артиле­рії, ударів авіації і ядерної зброї противника траншеї і ходи сполучення повинні відриватися повного профілю, а на окремих ділянках зміцнюватися одежею крутостей. У траншеях і ходах сполучення для особового складу влаштовуються перекриті ділянки, бліндажі і схови­ща, а для ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів відриваються ніші та ровики.

54. Система вогню батальйону (роти) в обороні включає: ділянки зосередженого і рубежі загороджу­вального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флан­гах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони; зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині обороги для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника; підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці. Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї батальйону (роти) і приданих вогневих за­собів, їх тісній взаємодії в поєднанні з інженерними загородженнями та природними перешкодами.

Основу системи вогню батальйону складає протитан­ковий вогонь рот, штатних і приданих протитанкових засобів, артилерії прямою наводкою з урахуванням за­стосування на танко-небезпечному напрямку протитан­кового резерву і рухомого загону загороджень бригади (полку).

Основу системи вогню роти складає вогонь танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Вогневі засоби в батальйонному районі оборони (опорному пункті роти) розташовуються потай, розосе­реджено і так, щоб можна було вести вогонь на гра­ничну дальність та уражати противника фланговим, перехресним і кинджальним вогнем високої щільності, мати вогневий зв'язок між собою і створювати вогневі мішки. Лінійне їх розташування недопустиме.

Бойові машини піхоти і танки розташовуються в опорному пункті роти (взводу) по фронту і в глибину на відстані до 200 м один від одного. Крім того, під час розміщення танків необхідно враховувати можливість ефективного використання ними протитанкових керова­них ракет, ведення дійсного вогню з гарматно-кулемет­ної зброї з урахуванням прикриття ділянки місцевості в призначених секторах обстрілу і виключення ураження механізованих підрозділів, які обороняються попереду. Бронетранспортери розташовуються на вогневих пози­ціях у глибині опорного пункту роти (взводу) в місцях, які забезпечують ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Для вогневих засобів крім основних підготовляються запасні вогневі позиції, а для чергових вогневих засо­бів, танків і бойових машин піхоти (бронетранспортерів) тимчасові вогневі позиції.

З метою введення противника в оману відносно сис­теми вогню і розташування вогневих засобів можуть призначатися керуючі гармати, танки 1 бойові машини піхоти.

Готовність системи вогню визначається заняттям вогневими засобами позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю ракет і боєприпасів.

55. Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші про­титанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміж­ках і на флангах батальйону (роти) на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в по­єднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів.

Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані іиженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети меха­нізовані підрозділи.

Порядок руйнування об'єктів у глибині оборони ви­значається старшим командиром.

У ході бою нарощування загороджень на виявлених напрямках наступу противника здійснюється приданим інженерно-саперним підрозділом.

56. Розвідка в обороні повинна своєчасно встановити підготовку противника до наступу, виявити його сили, можливі напрямки дій і час переходу в наступ, місця позицій артилерії та інших вогневих засобів, а з почат­ком наступу противника уточнити його склад, наявність резервів і напрямок їх висування.

Розвідка ведеться спостереженням з усіх командно-спостережних пунктів особисто командирами і призна­ченими спостережними постами (спостерігачами), а також постами радіолокаційної розвідки. Перед фрон­том своїх військ, на флангах і в проміжках бойових порядків противника розвідка ведеться розвідувальними дозорами, на шляхах імовірного підходу противника до оборони влаштовуються розвідувальні засади.

57. Захист від зброї масового ураження і запалю­вальної зброї противника досягається передусім вико­ристанням окопів, траншей, ходів сполучення, перекритих щілин, бліндажів, сховищ і укрити, засобів індивідуаль­ного захисту, а також захисних властивостей місцевості і техніки.

58. Основними заходами щодо захисту від високо­точної зброї противника в обороні є: використання під час фортифікаційного обладнання батальйонного району оборони (ротного опорного пункту) нерівностей рельєфу місцевості і місцевих предметів, які забезпечують як захист озброєння і техніки, в першу чергу танків, бойо­вих машин піхоти (бронетранспортерів), так і можли­вість ведення з них вогню; встановлення над приховани­ми об'єктами масок з радіо-розсіюючого покриття, тепло­відбивних екранів, а поблизу них (перед ними) фаль­шивих теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів про­тивника; суворе виконання вимог щодо маскування навіть при відсутності безпосереднього зіткнення з про­тивником.

59. Тактичне маскування в обороні проводиться з метою введення противника в оману відносно напрямку зосередження основних зусиль, побудови бойового по­рядку, зображення переднього краю, системи вогню, інженерного обладнання району оборони (опорного пункту), напрямку і часу здійснення маневру. Для вве­дення противника в оману і зниження ефективності його вогню не допускається прямолінійне та шаблонне зо­браження траншей, створюються фальшиві опорні пунк­ти, траншеї і позиції вогневих засобів, улаштовуються фальшиві мінні поля.

60. Основними завданнями інженерного забезпечення в обороні є: фортифікаційне обладнання району оборо­ни (опорного пункту), влаштування загороджень, об­ладнання командно-спостережних пунктів; виконання інженерних заходів щодо захисту від високоточної зброї, виконання інженерних заходів щодо маскування; підготовка шляхів маневру; добування, очищення води і об­ладнання пункту водопостачання.

61. Основними завданнями забезпечення радіаційно­го, хімічного, біологічного захисту в обороні є: радіа­ційна та хімічна, біологічна розвідка, спостереження в районі оборони (опорному пункті) і на вогневих рубе­жах; радіаційний та хімічний, біологічний контроль; своєчасне використання засобів Індивідуального та ко­лективного захисту; проведення спеціальної обробки (дезактивації, дегазації, дезинфекції) фортифікаційних споруджень і окремих ділянок місцевості; радіаційна безпека, використання запалювальної зброї, а також маскування підрозділів аерозолями (димами), застосу­вання вогнеметів.

62. Командно-спостережний пункт батальйону об­ладнується за ротами першого ешелону або в районі опорного пункту роти другого ешелону (резерву) ба­тальйону на віддаленні до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

Командно-спостережний пункт роти обладнується, як правило, в глибині опорного пункту на віддаленні до 800 м від свого переднього краю в такому місці, звідки забезпечується спостереження за місцевістю перед фрон­том і на флангах оборони роти, а також огляд, по мож­ливості, всього опорного пункту і зручність управління підрозділами. Командно-спостережний пункт роти, а іноді і батальйону, приданого іншому підрозділу, як правило, обладнується поблизу пункту управління того підрозділу, якому рота чи батальйон придані.

Пункт технічного спостереження батальйону (роти) розгортається поблизу командно-спостережного пункту батальйону (роти); ремонтно-евакуаційна (ремонтна) група — за першим ешелоном батальйону; медичний пункт і решта підрозділу забезпечення батальйону — за другим ешелоном (загальновійськовим резервом).

Пункт бойового постачання роти та медичний пост роти розгортаються в опорному пункті роти в укритому місці, доступному для потайного підходу транспортних засобів.

У підрозділах і на вогневих позиціях танків, бойових машин піхоти створюються додаткові запаси ракет і боєприпасів. Після відбиття атак противника ці запаси негайно поповнюються. Підвіз у підрозділи інших мате­ріальних засобів проводиться, як правило, вночі.