Митими—і—— § 3. Права та обов'язки експерта і умови дослідження матеріалів

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має такі права:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, і порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для давання висновку;

2) указувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її прове­дення факти, які мають значення для справи і щодо яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушень;

3) з дозволу особи чи органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих, судових, виконавчих дій і ставити запитання щодо предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої знаходиться справа, якщо ці дії порушують права судового експерта або порядок проведення експертизи;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи;

6) на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.

Якщо питання, поставлені на розгляд експерту, виходять за межі

його компетенції або якщо наданих йому матеріалів недостатньо для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані, експерт у письмовій формі повідомляє орган, який призначив експертизу, про неможливість складання висновку (ст. 77 КПК, ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»).

Судовий експерт зобов'язаний:

- провести повне дослідження і надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок;

- за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо свого висновку;

- заявляти самовідвід у разі наявності передбачених законодав­ством підстав, що виключають його участь у справі;

- обов'язково з'явитися на виклик і дати правильний висновок на поставлені питання.

Експерту забороняється:

- проводити експертизу без письмової вказівки керівника (його заступника) експертної установи, за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим після огляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;

- самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню;

- вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

- розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка про­водить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (орга­ну), яка призначила експертизу;

- зберігати матеріали справ та об'єкти експертних досліджень по­за службовим приміщенням;

- вступати у непередбачені порядком проведення експертизи кон­такти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в ре­зультатах експертизи (п. 2. З Інструкції про призначення та проведен­ня судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5).

Судового експерта на підставі та в порядку, передбаченому законо­давством, може бути притягнено до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

За злісне ухилення від з'явлення до органів дізнання та досудово- го слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність.

За надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК), відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ст. 385 КК), розголошення даних, що стали йому відомі під час проведен­ня експертизи (ст. 387 КК), експерт несе кримінальну відповідальність.

Експертиза проводиться після надання особою чи органом, яка її призначила, матеріалів, оформлених належним чином.

До експертної установи надаються: постанова (ухвала) про при­значення експертизи; об'єкти, зразки для порівняльного дослідження;

у разі потреби — матеріали справи (протоколи оглядів, обшуків, ви­їмки та ін.).

Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи екс­перту слід надати: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні і зведені документи бухгал­терського та податкового обліку і звітності.

Якщо бухгалтерський облік здійснювався в електронно- обчислювальному вигляді, експерту надаються документи на машин­них носіях (роздруківки реєстрів бухгалтерського обліку), обов'язково завірені у встановленому порядку.

Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків до­кументальної ревізії, у постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються зацікав­леними особами, непереконливо обґрунтовані ревізорами та ін.).

Якщо слідчий або суд зазнають труднощів у визначенні документів, необхідних для надання експертного висновку, їм слід звернутися за консультацією до спеціаліста.

Документи мають бути систематизовані в хронологічному порядку (за епізодами діяння, періодами тощо), підшиті, прошнуровані та про­нумеровані.

При проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів що­до збереження наданих на експертизу об'єктів, аби не допустити їх знищення чи пошкодження.

Якщо за характером дослідження зберегти об'єкт неможливо, а в постанові (ухвалі) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об'єкта, то на його пошкодження (знищення) має бути одержана пись­мова згода особи (органу), яка призначила експертизу.

У разі пошкодження чи знищення об'єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об'єкти або їх залишки повертаються особі (органу), яка призначила експертизу.

Документальні матеріали, які були об'єктом дослідження, а також надані на порівняльне дослідження зразки позначають відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертають особі (органу), яка призначила експертизу.