Участь консультанта у процесі внесення змін у роботу організації.

Стратегія організації відображає, перш за все, загальну концепцію внесення змін у систему клієнта, що формується, виходячи з масштабу та складності проблеми.

Концепція внесення змін, у свою чергу, включає частку роботи консультанта у ході внесення змін та ступінь його задіяння у процес реорганізації клієнтської системи. Нижче наведені стратегії внесення змін до організації та їх характеристика.

Стратегія спеціаліста - шлях розвитку, згідно з яким керів­ництво клієнтської організації запрошує зовнішнього консулкган-та-спеціаліста, який отримує завдання спланувати зміни: При плануванні змін консультант виходить з того, що пррблему вже продіагностовано клієнтом. Консультанту-спеціалісту лишається довіряти результатам дослідження та будуватипропозиції згідно з замовленням.

Розроблені консультантом пропозиції подаються до розгляду керівництву клієнта, оцінюються та ухвалюються. У випадку по­зитивної оцінки запропонований план змін впроваджується клієнтом самостійно у тому вигляді, у якому його було подано консультантом.

У разі негативного сприйняття керівництвом консультаційних пропозицій їх буде просто відхилено без будь-яких спроб випра­вити. Тобто можна спостерігати процес купівлі-продажу конкрет­ного інтелектуального товару.

Робота консультанта у межах стратегії спеціаліста орієнтова­на власне на зміст проблеми клієнта, а не на процес консульту­вання як такий.

Діяльність консультанта-спеціаліста обмежується лише однією фазою процесу консультування — розробкою рекомендацій, ли­шаючи без уваги як підготовчий, так і процес впровадження змін та подолання опору.

Вибір стратегії спеціаліста можливий лише за таких умов:

• клієнт вірно визначив діагноз проблеми;

• клієнт визнав, що консультант спроможний вирішити проблему;

• клієнт надав достовірну інформацію про проблему;

клієнт усвідомив та схвалив можливі наслідки допомоги спец­іаліста.

Консультація спеціаліста придатна лише для вирішення локаль­них питань, які не потребують процесної інноваційної допомоги. Увагу консультанта у цьому випадку буде сконцентровано на змісті завдання, що підлягає вирішенню. Процес та спосіб впроваджен­ня такого вирішення є роботою клієнта.

Прикладом консультації спеціаліста можуть бути інженерно-технічні послуги, бухгалтерські, тематичні питання юриспруденції та інші.

Однак сучасне підприємство є досить складною соціальною системою, процес реорганізації якої стосується принципових пи­тань функціонування (стратегії розвитку, управління, ринкової поведінки).

Будь-яке завдання у цих галузях не може вирішуватися окре­мо від його впровадження, тому що зміст таких питань містить і процес, і спосіб його втілення у життя. Тому найчастіше консуль­тант і клієнт виступають у ролі співробітників, а консультування охоплює увесь інноваційний процес.

Стратегія співробітництва полягає у синхронізації зусиль консультанта і клієнта та спрямованості їх на інноваційний про­цес. Цій стратегії притаманне процесне консультування, яке спря­моване на визначення способів вирішення проблеми та заходів з їх впровадженням.

Специфіка процесного консультування полягає у тому, що ро­бота консультанта охоплює не тільки розробку рекомендацій, але й створення цілої системи заходів соціально-організаційного спри­яння впровадженню інновації, забезпечення її довгострокової підтримки та ефективності.

Консультант не відповідає за вибір варіанта вирішення про­блеми, але спільно з клієнтом діагностує її та розробляє альтер­нативи вирішення.

Завданням процесного консультанта є активізація інновацій­ного потенціалу персоналу клієнтської організації та сприяння використанню її власних ресурсів у впровадженні змін. Процес-на консультація передбачає, що консультант схвалює систему цілей та корпоративну філософію клієнта і ні в якій мірі не нав'язує тане диктує клієнтові власних позицій.

Консультант-співробітник здійснює процес змін узгоджено зі специфікою клієнтської системи, її внутрішніми зв'язками та еле­ментним складом.

Процесне консультування може бути використано, якщо вико­нуються такі умови:

• характер проблеми вимагає участі консультанта у її діагностуванні та вирішенні;

• клієнт володіє певними навичками вирішення управлінських проблем;

• клієнт має власний орієнтовний перелік способів вирішення даної проблеми;

• клієнт діє конструктивно;

• процесна консультація розвиває вміння клієнта самостійно орієнтуватися у проблемній ситуації.

Стратегія навчання заснована на консультації спеціаліста, що виступає у ролі викладача-інструктора. Навчання обирають, якщо метою змін є підвищення рівня управлінської кваліфікації керівників, фаховий тренінг менеджерів середньої та нижчої лан/ ки, проведення спеціальних навчально-ігрових заходів, спрямб- ваних на створення необхідної готовності персоналу до змін та усунення очікуваного опору інноваціям. Стратегія навчання, влас­не, нагадує стратегію спеціаліста, що обмежується окремим ви­дом послуг — освітніми.