Криміналістичне дослідження холодної зброї

Холодною зброєю називають предмети, спеціально виготовлені для безпосереднього нанесення тілесних ушкоджень за допомогою мускульної сили людини при нападі або активному захисті і не мають прямого виробничого або господарсько-побутового призначення.

Для рішення питання про видносіння предмета до холодної зброї співробітникам органів внутрішніх справ необхідно знати не тільки поняття холодної зброї, але й існуючі системи його класифікації і пристрій.

З урахуванням цільового призначення зброю поділяють на: бойове (військове, цивільне) і мисливське. Бойова холодна зброя є штатним і призначено для нанесення ушкоджень людині, у тому числі в рукопашному бої (багнети, шаблі, шашки і т.п.).

Цивільна холодна зброя служить для використання окремими особами з метою нападу або самозахисту (національні ножі, кинджали й ін.). Мисливське призначено для добивання звіра, оброблення туш.

По способі виготовлення холодну зброю підрозділяють: а) заводського виготовлення (фабричне, фірмове, стандартне), б) кустарне, виготовлене майстрами-зброярами з обліком професійних (промислових, національних) традицій, в) саморобне, що виготовляється окремими особами, що не є майстрами-зброярами.

За принципом дії холодна зброя поділяється на: що рубає (мечі, шаблі); що колючо-рубає (ятагани, палаші, шаблі); колюче (кортики, стилети, грановані багнети, шпаги, рапіри); що колючо-ріже (кинджали, ножові багнети, ножі фінські, десантні, мисливські, національні, тесаки); що ударно-роздрібнює (кистені, бойові батоги, кастети, ударні персні, наладонники); комбіноване (комбінація що роздрібнює і коле). Зброя, що ударно-роздрібнює – неклинкове, все інше є клинковим.

Тема: Криміналістичне дослідження документів

Зміст

1. Предмет, система і завдання криміналістичного дослідження документів.

2. Криміналістичне дослідження рукописних текстів.

3. Техніко-криміналістичне дослідження документів

Криміналістичне дослідження документів - це галузь криміналістичної техніки, у якій вивчається природа письма і почерку, способи виготовлення документів, печаток і штампів, а також способи їхньої підробки, розробляються наукові основи використання інформації, що міститься в документах, з метою розкриття і розслідування злочинів.

Предмет криміналістичного дослідження документів складають факти й обставини, пов'язані з виконанням документу, способами внесення в нього змін, виявленням невидимих записів, ототожненням матеріалів і пізнань, що можуть мати доказове значення по цивільних і кримінальних справах.

Задачі, розв'язувані криміналістичним дослідженням документів, можна розділити на три групи: перша група - встановлення ознак і властивостей виконавця й автора документа: статі, віку, психічного і фізичного станів, професійних і інших навичок; друга - визначення природи, якісного складу, групової приналежності матеріалів документа (папір, барвники, сургуч, клей і т. ін.), установлення засобів, умов і способів виготовлення (підробки) документа або його окремих реквізитів (підписів, відбитків печаток і штампів), виявлення невидимих і слабке видимих записів, текстів спалених документів і т. ін.; третя - вирішення ідентифікаційних задач: ототожнення виконавця документа по письмовій мові і почерку; друкарської машинки - по машинописному тексті; множної техніки - по текстах отриманим з її використанням, і т. ін.

Ці задачі конкретизуються і вирішуються при проведенні двох видів досліджень документів - криміналістичного дослідження письма і техніко-криміналістичного дослідження документів.

З точки зору кримінального права документ – це матеріальний об'єкт, що містить відомості про події і факти, що мають юридичне значення. Такі відомості викладаються в ньому за допомогою письмових або інших знаків, що однозначно передають людську думку, або закріплюються і відтворюються за допомогою технічних засобів.

У залежності від способів фіксації інформації розрізняють письмові і графічні документи, фото, кіно або відеодокументи, електронні документи.

Поняття підробка документів охоплює ряд злочинів, до числа яких відносяться підробки і використання підроблених документів, печаток, штампів (посадова підробка, приписки і т.д.).

За формою розрізняють два види підробки: інтелектуальна і матеріальна.

За кримінально-процесуальною значимістю виділяють документи: - письмові докази і документи - речові докази (ст.83 КПК України).

За обсягом внесених змін, підробка може бути повною (виготовлення повністю підробленого документа) або частковою (внесення в справжній документ змін).

Огляд документа найбільше доцільно здійснювати в наступному порядку: візуальний огляд зовнішнього стану без зміни умов сприйняття; фіксація за допомогою фотозйомки; фіксація в протоколі відповідної слідчої дії (фіксуються всі дії посадових осіб, стан і сліди, виявлені на документі); виявлення слідів рук; виявлення слідів зміни первісного змісту; підготовка упакування; упакування.

Види криміналістичного дослідження письма: письмової мови; почерку; підписів; змінених почерків і підписів; стилізованого (письма друкованими літерами) і цифрового письма.

Письмова мова – властивій конкретній особі особливості викладу своїх думок. Ознаки письмової мови виражають значеннєву сторону письма.

Почерк – зафіксована в рукописі, характерна для кожного пишучого і заснована на його письмово–руховій навичці система рухів і інших прийомів, за допомогою яких виконується рукопис.

Ознаки почерку мають такі властивості, як стійкість і індивідуальність, що і дозволяє використовувати ї для установлення виконавців рукописних текстів. У залежності від виду і характеру вони складають загальні і окремі ознаки почерку.

Загальні ознаки почерку мають групове значення і характеризують почерк у цілому, як систему звичних рухів. Установлення групової приналежності засновано на відповідності загальних ознак, сукупність яких характерна для визначеної групи виконавців.

Окремі ознаки почерку відбивають особливості рухів при написанні окремих букв, їхніх частин і з'єднань. Вони виявляються в окремих письмових знаках рукопису і з'єднаннях і характеризують їхнє виконання.

По своєму походженню зразки письма можуть бути вільними, умовно вільними і експериментальними.

Весь процес ідентифікаційної почеркознавчої експертизи підрозділяється на 4 стадії: 1. Попереднє дослідження; 2. Детальне дослідження; 3. Оцінка результатів дослідження і формування висновків; 4. Оформлення результатів проведеного дослідження. Ця послідовність принципова.

Види висновків у почеркознавчій експертизі: 1. Категоричний позитивний; 2. Категоричний негативний; 3. Ймовірно позитивний; 4. Ймовірно негативний; 5. Висновок про неможливість вирішення питання по суті.

Види техніко-криміналістичного дослідження документів прийнято розрізняти за безпосередніми об'єктами дослідження: папера, підписів, машинописних текстів, відбитків печаток тощо.

У сучасному поліграфічному виробництві застосовуються три основних види друку: високий, плоский і глибокий.

Практиці відомі наступні способи підробки бланків документів: 1. Фотографічний; 2. Малюванням; 3. Використання копіювально-множної техніки; 4. Використання комп'ютерів і принтерів; 5. Поліграфічний: з набору типографського шрифту; з форм високого друку, виконаних вручну (гравіювання і вирізання на гумі); з форм, виконаних фотоцинкографським способом; з форм плоского друку, отриманих фотохімічним способом.

Підробки виконані першими двома способами в даний час зустрічаються дуже рідко, і як правило легке виявляються при огляді навіть неозброєним оком.

Питання, поставлені на вирішення техніко-криміналістичної експертизи документа можуть бути сформульовані в такий спосіб:

1.Яким способом виготовлений даний бланк?

2.Чи не одним способом виготовлено кілька бланків документів?

3.Чи не з однієї друкарської форми виготовлені представлені бланки документів?

4.Яким способом виготовлена форма для друкування даного бланка?

5.Чи не виготовлений бланк документа конкретною людиною? (вирішується у відношенні мальованих бланків).

6.Які матеріали (папір, клей, барвники) застосовувалися при виготовленні бланків?

7. Чи не використовувалися при виготовленні бланків вилучені матеріали?

Слід зазначити, що термін " підробка" є юридичним, і в техніко-криміналістичній експертизі не використовується.

За принципом одержання відбитків принтери поділяються на матричні струминні і фототермографічні. Останні у свою чергу, у залежності від фізичної природи і принципу передачі сигналу, поділяються на лазерні і світлодіодні.

Способи внесення змін у первісний зміст документа: підчищення, травлення, змивання, дописка, домальовування, заміна фотографій, заміна аркушів документа.

Печатки і штампи - це спеціальні кліше, призначені для нанесення відбитків на папері, сургучі, і інших матеріалах. Відбитки печаток і штампів служать для посвідчення викладених у документах фактів і є засобом захисту документа від підробки або мають на меті утруднення розкриття сховищ.

У залежності від призначення, змісту і суб'єкта користування печатки поділяються на прості і гербові, від матеріалу, з якого вони виготовлені на каучукові і металеві. За формою можуть бути круглими, прямокутними або трикутними.

Основними способами підробки відбитків печаток і штампів є: малювання печатки безпосередньо на самому документі; одержання відбитка за допомогою саморобного кліше; перекопіювання справжнього відбитка на підроблений документ.