Лютий 1574 року

Надруковано у Львові “Апостол” Івана Федорова. Перша в Україні книга, друкована типографським способом. Він дуже схожий до московського попередника. Загальна кількість сторінок 264.

1574 рік. Видання Іваном Федоровим “Букваря” у Львові. Складається з 2 частин: азбуки й матеріалу для читання. У післямові зазначалося, що він призначався як шкільний підручник для навчання – “ради скорого младенческого научения”. Про існування “Букваря” вперше дізналися в 1954 р., а в 1955 р. цей єдиний, унікальний примірник став доступним в фотокопії, опублікований у Бюлетені бібліотеки Гарвардського університету. Спочатку він зберігався в Римі в бібліотеці колекціонера-бібліофіла графа Г.С. Страганова. Після його смерті в 1910 р. колекція була продана. У 1929 р. він був придбаний колекціонером С. Дягілєвим у одного з римських букіністів. Цей безцінний раритет у 1953 р. подарований Гарвардському університетові, де й знаходиться.

1578 рік. Видання Іваном Федоровим “Букваря” в Острозі. В основі його лежить львівський “Буквар”. В острозький “Буквар” вміщено “Сказанія” Чорноризця Храбра. У 50-60 рр. ХХ ст. його примірники було знайдено в Копенгагенській королівській бібліотеці та Краєвій бібліотеці в м. Гота (Німеччина).

1577 рік

У замку князя Костянтина Острозького в місті Острог закладено школу, яка проіснувала 47 років. Школа ділилася на дві частини: молодшу й старшу. Вивчали граматику, риторику, діалектику, а далі аритметику, геометрію, музику, астрономію. Викладали слов’янську, грецьку та латинську мови. Ректором був Герасим Смотрицький. У гурт учених входили Доміян Наливайко, Василій, Клирик Острізький, професор Краківської академії Ян Лятос. Працювали й учені з Греції Діонисій Палеолог, Мосхопул, Кирило Лукарис, Никифор. Остання спадкоємиця роду князів Острозьких Анна-Алоїза, уже католичка, у 1624 р. академію закрила, а на її місці заснувала єзуїтську колегію.

12 серпня 1581 рік

В Острозькій друкарні великим тиражем видано повну “Острозьку Біблію” за сприяння князя Костянтина Острозького. Це І кирилична друкована Біблія. За основу було взято грецький текст 72 перекладачів. Використано було й московську Геннадієву Біблію 1449 р., укладену новгородським архієпископом Геннадієм і передану з дозволу Івана Грозного князю Костянтину. Робота над нею почалася ще у 1577 р. У книзі 628 аркушів, поділених на 2 стовпці. Використано 6 шрифтів, з них – 2 грецькі. У “Біблії” майстерно виконані заставки й заголовні букви. Наприкінці додано місяцеслов.

1586 рік

Відкрито православну братську школу у Львові – один із найважливіших культурних закладів свого часу. Першим ректором був грек Арсеній Еласонський. У ній навчалися Іов Борецький – митрополит київський, відомі вчені й письменники – Лаврентій Зизаній, Захарія Копистенський, Памва Беринда.

1586 рік

Видана “Кграматика словенська язика”, підготовлена вчителями Острозької школи. Це перша в східних слов’ян друкована граматична праця, яка відіграла певну роль у популяризації елементарних граматичних знань і започаткувала формування граматичної термінології.

1587 рік

Опубліковано в Острозі “Ключ царства небесного” Герасима Смотрицького – перша друкована пам'ятка української полемічної літератури, яка збереглася до наших часів. Складається з присвяти князю Олександрові Острозькому, статті “До народов Руских короткая а пилная предмовка”, трактату “Ключ царства небесного и нашее християнское духовное власти нерешимый узел” і статті “Каленъдар римский новый”. Спрямований твір проти католицької пропаганди. Багатий на прислів’я, дотепи, іронічні вислови.

У передмові та однойменному першому розділі автор картає тих, хто виступає за єдність церкви і віри. У статті –“Календар римський новий” – проти календарної реформи, що є посяганням на прадавні звичаї українців, додатковим засобом експлуатації польськими панами українських селян (селянин робив, коли пан святкував, бо це його не стосувалося, і мусів робити у свій святковий день, бо це не стосувалося його пана), для родинних взаємин.

1587 рік

Надруковано найдавніший словник українських виразів “Чесько-український глосар” в книжці Матеуша Бенешовського (Фільомана). У ньому міститься близько 40 українських виразів. Унікальний примірник цієї книжечки зберігається в бібліотеці

Чеського національного музею в Празі.

1588-1596

Написані твори найвидатнішого письменника-полеміста Івана Вишенського (1550-1633) із Судової Вишні в Галичині, потім жив у Луцьку та Острозі; у 70-80-х рр. 16 ст. переселився на Афон (Греція), у монастирях Афона був послушником, ченцем, а під кінець життя досягнув найвищого ідеалу аскетизму – став пустельником в одній з келій (печер) над Егейським морем. Всього до нас дійшло 16 творів полеміста в різних рукописних списках. Творчість прийнято розподіляти на три періоди

ü 1588-1596 рр. “Ізвєщєниє краткоє о латинських прєлєстях”, “Облічєніє діавола миродержця”, “Посланіє до всіх в Лядській землі живущих”;

ü 1597-1600 рр. “Посланіє до кн.Острозького”, “Посланіє до єпископів”, “О єретиках”, “Порада”, ”Загадка філософам латинським”, “Краткословний отвіт Феодула” та ін. твори, що розвінчують Берестейську унію;

ü 1600-1617 рр. “Зачапка мудрого латинника”, “Позорище мислєнноє”, “Посланіє к стариці Домникії” та ін.

Письменник удавався до жанру послання, памфлету, трактату, діалогу, що їх часто поєднував в одному творі.

Сенс існування людини Вишенський вбачає у служінні Богу для вічного життя. Розглядаючи творчість цього автора, слід пам’ятати, що основою його життя була віра. Так, у “Посланні до єпископів” Вишенський висуває 5 ступенів, через які повинні пройти духовні (і не лише вони) особи, щоб освятитися Святим Духом: хрещення вірою во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа; у вірі виконати 10 заповідей; відректися у цьому світі від своєї душі; залишити мирське життя в ім’я любові до Христа; жити бідно. Ідеал, мрія письменника – впровадження настанов справжнього християнства в суспільному житті. Правдивий християнин для нього – містик і аскет. З погляду теологічної аргументації його твори не становлять нічого нового. Він – письменник, який твердо й непохитно вірить у правду євангельських слів, безоглядно будує на них свій світогляд і не має потреби ні з ким полемізувати з цього приводу. Повної збірки творів І. Вишенського в рукописі не маємо.