Лікування гострої ревматичної лихоманки

Наявність 2 великих критеріїв і ознак перенесеної стрептококової інфекції або 1 великого, 2 малих і ознак перенесеної стрептококової інфекції дозволяє поставити діагноз ревматичної лихоманки.

Кардит:

Розширення меж серця;

Ослаблення тонів серця;

Ознаки серцевої недостатності: тахікардія, задишка;

Симптоми ревматичного вальвуліту (частіше мітрального, рідше аортального клапану) – органічний систолічний шум на верхівці.

Артрит:

Мігруючий поліартрит;

Ураження великих та середніх суглобів;

Доброякісний перебіг;

Добра відповідь на протизапальну терапію;

Швидка повна регресія запальних змін під впливом терапії.

Ревматична хорея:

Хореїчні гіперкінези;

М‘язова гіпотонія (аж до дряблості м м’язів з імітацією паралічів);

Розлади статики і координації;

Судинна дистонія;

Психоемоційні порушення (нестійкість настрою, подразливість, плаксивість.

Кільцеподібна еритема:

Блідо-рожеві кільцеподібні висипання діаметром до 5-10 см;

Локалізація – тулуб, проксимальні відділи кінцівок (але не обличчя!);

Транзиторний мігруючий характер;

Не підвищуються над рівнем шкіри, не супроводжуються свербежем чи індурацією

Бліднуть при натисканні;

Швидко регресують без залишкових проявів.

Підшкірні ревматичні вузлики:

Круглі, щільні, малорухомі, неболючі;

Локалізація – розгинальна поверхня суглобів, остисті відростки хребців, потилична ділянка;

Цикл зворотного розвитку – до 1 міс.

Приклади формулювання діагнозів:

· Гостра ревматична лихоманка: кардит (мітральний вальвуліт), поліартрит, НК І (ФК І).

· Повторна ревматична лихоманка: кардит, поєднана мітральна вада серця, НК ІІА (ФК ІІ).

Диференційна діагностика:

Неревматичні кардити;

Вторинні кардіоміопатії;

Ідіопатичний пролапс МК, інші прояви синдрому дисплазії сполучної тканини.

Реактивний артрит

Ревматоїдний артрит;

Ураження суглобів при інших системних захворюваннях сполучної тканини.

Лікування гострої ревматичної лихоманки

1 -ий етап – стаціонар: - госпіталізація всіх дітей;

- ліжковий режим протягом перших 2-3-х тижнів захворювання;

- дієта з обмеженням солі та рідини, збагачена продуктами, що містять калій, магній, вітаміни.

Етіотропна терапія:

· Бензилпеніцилін у добовій дозі 100000 ОД/кг (1500000- 4000000 ОД у дітей старшого віку і підлітків та 600000 – 1000000 ОД у дітей молодшого віку) протягом 10-14 діб з переходом на пролонговані форми.

· Біцилін-5 750000 ОД дітям до 12років (30кг), 1 500 000 ОД для підлітків 1 раз на 3-4 тижні;

· Бензатин бензилпеніцилін (ретарпен, екстенцилін) – 600 000 ОД дітям до 7років, 1200000 ОД дітям 7-14 років, та 2 400 000 ОД підліткам в/м кожні 3-4 тижні.

· При алергічних реакціях на препарати пеніциліну показано призначення макролідів(кларитроміцин, мідекаміцин), цефалоспоринів 2-3 покоління.

Патогенетична терапія:

Нестероїдні протизапальні засоби (курс лікування 1—1, 5 міс, за необхідності 3—5 міс):

Ацетилсаліцилова кислота 0, 1 г/кг/добу, не більше 1-2 г для дітей до 12 р. в 3-4 прийоми, підліткам – 3-4 г на добу;

Індометацин, диклофенак натрію – 2-3 мг/кг/ добу, не більше 125 мг/добу

Німесулід – 5 мг/кг/добу (після 12 років).

· При тяжкому кардиті – стероїди (преднізолон 1-2 мг/кг/добу в 3 прийоми – 2-3 тижні з поступовою відміною та послідуючим переходом на аспірин).

Лікування хореї:

Спокій, тиша;

Фенобарбітал за показами;

Препарати брому, інші засоби за призначенням невролога.

2-ий етап – направлення в спеціалізований ревматологічний санаторій або в поліклініку для продовження лікування, яке розпочато в поліклініці.

3-тій етап – диспансерне спостереження та профілактичні заходи.

Вторинна профілактика:

• Регулярне введення пролонгованих пеніцилінів – біциліну-5 або бензатин-бензилпеніциліну.
• При алергії на пеніцилін– макроліди по 10 днів кожного місяця.
• Діти, що перенесли ГРЛ без кардиту - безперервна біцилінопрофілактика здійснюється до 18 років;

При наявності кардиту – до 25 років;

При сформованій ваді серця – пожиттєво.

Первинна профілактика:

· Антимікробна терапія гострої та хронічно-рецидивуючої інфекції верхніх дихальних шляхів (тонзиліт, фарингіт), викликаної b-гемолітичним стрептококом А;

· Комплекс санітарно-гігієнічних заходів, які знижують можливість стрептококового інфікування дітей, загартовування, повноцінне харчування.