Діагностика мінералів під бінокулярним мікроскопом.

Основний метод попереднього визначення мінералів – це визначення під бінокулярним мікроскопом.

Є звичайні мікроскопи МБС - це мікроскоп біологічний, і є спектроскопічний. Найбільш інформаційні мікроскопи для роботи зі шліхами це 0, 5, 0, 25 класів і 0, 1 мм.Для спостереження шліха беруть 9× 12=0, 3мм, висипають шліх у вигляді смужки, працюють голками.Перед роботою з шліхами, дослідник читає його дані: звідки він, яке родовище, глибина відбору, літологічний склад, походження, номер проби, та ін..

Мінерал діагностують за: 1).Зовнішнім виглядом

2.)Фіз. і хім. властивостями.

За характером поверхні розрізняють: штриховані, гладкі, матові.

За габітусом: прості, пластинчасті, ізометричні, асиметричні.

За ступенем обкатаності: слабо, середньо, дуже обкатані.

Для про толочних проб кристалографа більш порушена.Тут домішують неправильні зерна, к-сть уламків залежить від спаяності мінералу.

Для дослідження спаяності мінерал роздавлюють і вивчають характер уламків, колір порошку, якщо мінерал має спаяність, то розколювання проходить по них.

50. Сучасне розуміння природи забарвлення мінералів. Оптично активні центри.

Сучасне розуміння забарвлення мінералів(ідіохроматичне) пов’язане із вивченням типів оптичного поглинання(оптичних спектрів). Детальним розрахунком і інтерпретацією.

В основі інтерпретації і поглинання лежать положення теорії електронної будови твердого тіла:

1)теорії кристалічного поля;

2) молекулярних орбіталей;

3)зонної теорії;

Зонна теорія. Поява забарвлення викликається електронами відірваними від атомів і здатними вільно переміщуватися в структурах і утворюють певні енергетичні рівні.

Ширина забороненої зони визначається визначається в електрон вольтах. Заборонені зони або зв’язані з ними рівні енергії викликають забарвлення мінералів. Тип забарвлення визначається забороненими рівнями енергії, які впливають на форму забороненої зони. Послідова зміна кольорів мінералів, при зміні ширини забороненої зони наступна: -

- пр. розширенні забороненої зони від 1, 5 до3, 5 електроно вольт- чорний колір змінюється на червоний, оранжевий, жовтий; і коли мінерал має ширну забороненої зони більшу 5 електрн вольт- стає безбарвним(це кобальтин, галеніт, марказит, пірит- дуже вузька зона).Кіновар, реальгар, сірка- середня зона. Діамант- широка зона.

Одні і ті ж елементи можуть викликати різне забарвлення, в залежності від валентності і координаційного числа: Fe(II) викликає зелене забарвлення в серпентину, тальку, хлориту, Fe(III)- в мусковіті коричневе забарвлення, Cr(III+) в мусковіті яскраво-зелене забарвлення- назив. фоксит.

Під терміном оптично активні центри розміють:

1) різновалентні іони d I f елементи, які утворюють в кристалічній структурі мінералу різні координаційні комплекси.

2) Електронні і діркові центри забарвлення: f центри флюориту і апатиту.

3) Певні структурні комбінації f i d елементів і електронних і діркових центрів.

Більшість виявлених в мінералах оптично активних центрів поглинають випромінювання видимого діапазону, внаслідок чого вони в певній мірі обумовлюють забарвлення мінералу, їх ще називають хромофорами.

Ідинтифікаця оптично активних центрів дозволяє вирішувати:

1. досліджувати природу забарвлення мінералів, в тому числі для кожного індивіда в окремих ділянках у випадку зональної будови.

2. визначати характер розподілу за структурно нееквівалентними особливостями.

3. встановити валентний стан і структурне положення центрів.