Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методологія мовознавства. Значно більшу вагу для характеристики авторського стилю має встановлення середньої частоти вживання слів
|
|
Значно більшу вагу для характеристики авторського стилю має встановлення середньої частоти вживання слів, яку вираховують за формулою
- £ ґ*1+*2-*/ь> х =< =■ ----------------------------,
Щ
де ~х — середня частота, х\9 х2 — вибіркова частота, щ — число вибірок. Так, наприклад, якщо досліджувана одиниця в десяти вибірках траплялася відповідно 12, 14, 10, 8, 16, 18, 12, 17, 13, 20 разів, то
_ 12 + 14 + 10 + 8 + 16 + 18 + 12 + 17 + 13 + 20 лл
Для кожного письменника, як і будь-якого мовця, характерна своя специфічна частотність мовних елементів, іншими словами, кожному авторові притаманні свої улюблені, а тому й частотні слова, словосполучення, фрази, синтаксичні конструкції тощо. Так, скажімо, 56 найчастотніших слів у творах О. Пушкіна покривають 40 відсотків тексту, 1000 слів — 70 відсотків, 8000 — 95 відсотків, інші 13280 слів — усього лише 5 відсотків тексту. Саме тому середня частотність використовується також для встановлення справжнього авторства виявлених без зазначення автора творів, а також для датування окремих творів того самого автора на основі попередньо проведеного підрахунку середньої частоти вживання ним слів у різні періоди його творчості. Специфічними для кожного автора є й рідковживані слова.
Як засіб стильової характеристики використовують критерій стабільності середньої частоти найуживаніших слів. Доведено, що, незважаючи на різні перипетії сюжету в усіх частинах твору, середня частота вживання слів є стабільною. Звідси випливає такий висновок: стиль автора можна охарактеризувати певним співвідношенням змінності середньої частоти вживання слова до загальної для певної мови частоти його вживання.
Якщо ж у творі письменника чи його якійсь частині є суттєві відхилення вибіркових частот від характерної для нього середньої частоти, то це свідчить про зумисне, цілеспрямоване, зумовлене фабулою використання чи невикористання певних мовних засобів. Як інструмент для визначення випадковості чи суттєвості
Методи дослідження мови
відхилення вибіркової частоти від середньої використовують так званий «хі-квадрат критерій» (%2).
ха. £ (*«_-*)2
X
«Хі-квадрат» дорівнює сумі квадратів відхилень від середньої частоти, поділеної на середню частоту. Отриманий результат зіставляють з даними таблиці числових значень «хі-квадрата» і таким чином встановлюють, випадковим чи суттєвим є відхилення вибіркових частот від середньої. Наприклад, у творі зроблено дві вибірки, які відповідно становлять 270 і 220. їх середнє дорівнює 245. Підставляємо ці цифри у формулу і обчислюємо:
9_ (270-245)2 [ (220-245)2 245 245
У таблиці числових значень «хі-квадрата» вказано, що ступінь свободи 1 при 5% дорівнює 3, 84. Результат у цьому разі значно перевищує цю цифру, звідки випливає висновок, що відхилення від середньої частоти є суттєвими.
У вивченні мовних функціональних стилів застосовують два різновиди статистики: ймовірнісний і симптоматичний. Ймовірнісна статистика допомагає встановити ступінь достовірності одержаних результатів, величину й кількість вибірок для аналізу із заданою точністю, вибрати об'єктивні критерії для диференціації різних стилів, визначити відстань між стилями. Симптоматичну статистику застосовують у статистичному описі функціональних стилів, оскільки за її допомогою можна виявити процентне співвідношення між різними типами мовних явищ.
Статистичну методику використали вчені відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України під керівництвом В. С. Перебийніс (див.: Статистичні параметри стилів. — К., 1967, де різні функціональні стилі охарактеризовані за частотними параметрами фонем, типів складів, кінцевих афіксів, дієслівних форм, дієслівного оточення, сполучників, префіксів і префіксальних словоформ, розділових знаків, а також за розподілом довжини речення).
Крім статистичних методів, у мовознавстві застосовують методи теорії інформації, математичної логіки, теорії ймовірностей і теорії множин.
|
|