Організація спостереження і контролювання забруднення ґрунтового покриву басейну річки.

Забруднення ґрунтового покриву у басейні річки відбувається внаслідок внесення хімічних речовин безпосередньо в ґрунт (зрошувальні стічні води, мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин тощо) або осадження з опадами чи під дією гравітаційних сил речовин, що містяться у викидах підприємств, транспорту та інших джерел забруднення. Забруднюючі речовини, потрапивши до ґрунту, мають здатність до накопичення в ньому, міграції до глибших шарів ґрунту, переходу до рослин, що на ньому вирощуються. Для контролювання змін у хімічному і гранулометричному складі ґрунтів необхідно здійснювати моніторинг роботи з метою вчасного реагування на ці зміни.

За величиною зон та рівнем забруднення ґрунтів поділяється на

· Фонове

· Локальне

· Регіональне

· Глобальне

Фоновим вважається такий вміст забруднюючих речовин в ґрунті, котрий відповідає або близький до його природного складу.

Локальним вважається забруднення ґрунту поблизу одного або сукупності декількох джерел забруднення.

Регіональним є таке забруднення ґрунту, котре виникає внаслідок переносу забруднюючих речовин на віддаль не більше 40 км від техногенних та більше 10 км від сільськогосподарських джерел забруднення.

Глобальними називають забруднення ґрунту, котрі виникають внаслідок дальнього переносу забруднюючої речовини на віддаль більше 1000 км від будь-яких джерел забруднення.

Найбільш небезпечними для ґрунтів є хімічні забруднення, ерозія, засолення. За ступенем небезпеки хімічні речовини поділяються за ГОСТ 17.4.1.02 – 83 на три класи:

1 клас - високонебезпечні речовини;

2 клас - помірно небезпечні речовини;

3 клас - мало небезпечні речовини.

За ступенем забруднення ґрунти поділяються на сильно забруднені, середньо забруднені і слабко забруднені.

Для визначення ступеня забрудненості використовують наступні характеристики:

1. Коефіцієнт концентрації забруднення ґрунту:

або (19)

Де С – загальний вміст забруднюючих речовин;

С_ср – середній фоновий вміст забруднюючих речовин;

С_ГДК – гранично допустима кількість забруднюючих речовин.

=1, 12

2. Інтегральний показник поелементного забруднення ґрунту:

(20)

Де С_j- сума контрольованих забруднюючих речовин;

С_фj – сума фонового вмісту забруднюючих речовин.

3. Коефіцієнт зворотної реакції ґрунтів на динаміку забруднення:

(21)

Де А, А_ф – параметри, які контролюються в забрудненій і фоновій пробах.

В результаті розрахунків отримали, що маємо середньо забруднений ґрунт, оскільки кількість забруднюючих речовин перевищує ГДК в незначній мірі, що не призводить до помітних змін властивостей ґрунту.

В результаті роботи ДП «Калійний завод» ґрунти зазнають великої шкоди внаслідок їх засолення, що погіршує важливі властивості ґрунту, особливо родючість. Ґрунти втрачають свою початкову цінність і є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище. З ґрунту хімічні речовини частково переходять в рослини, а з рослин з їжею потрапляють в організм тварин та людей. Це викликає ендемічні захворювання. Таким чином, ґрунти можуть бути джерелами порушення здоров’я тварин та людини.

В басейні р. Сівка розташовані чисельні дачні ділянки та ділянки, призначені для випасу худоби. Також забруднення ґрунту відбувається внаслідок зрошення водами р. Сівка прилеглих територій. Часто вібуваються аварійні ситуації, наприклад в р.Сівку поблизу Домбровського кар’єру ДП „Калійний завод” скинув бетонні плити і сміття. В результаті — ріка залила прилеглу територію, в тому числі, і близько 30 городніх ділянок калушан. За тиждень, коли велика вода частково зійшла, городи все ще залишалися залитими. Отож, можна стверджувати, що знищено всю городину, а близько 30 родин залишаються без вирощеного врожаю. Проблема виникла там, де обвідний канал р.Сівки розгалужується на основну (йде в обхід міста) та малу гілку (протікає через центральну частину міста). Влітку, як повідомили на калійному заводі, практикується часткове перекриття основної гілки бетонними плитами. Це робиться для того, аби річкова вода протікала через місто, прочищаючи русло. Дивно, але в місці розгалуження мала гілка річки є зовсім сухою, тут немає ні краплі води, а русло повністю перекрите пластиковими пляшками та іншим непотребом, який очевидно, викидають в річку мешканці сіл вище по течії. Та вода, яка тече в Сівці в межах міста, частково є джерельною, але головним чином, вона утворена нечистотами та побутовими стоками. Тож, калуська Сівка виявилася перекритою, а основне русло — заблокованим плитами. Внаслідок інтенсивних опадів вода піднялася і залила прилеглу низину (в тому числі і частину городів). Взагалі ж, коли створювали обвідний (навколо Домбровського кар’єру) канал Сівки, то мали спорудити і гідротехнічну споруду в місці розгалуження. Але відразу цю споруду не передбачили. Згодом були два проекти, але через відсутність коштів до їхньої реалізації справа не дійшла.

З’ясовано, що техногеннi чинники розвитку карсту в межах сірчаної і калійно-соляної провінцій Передкарпаття дiють у трьох основних напрямах: 1) прискорюють водообмiн;

2) посилюють агресивнiсть води;

3) зменшують стiйкiсть покривних порiд i порiд, що карстуються.

Розробка сірчаних руд і будівельних матеріалів у межах сірконосної провінції кар’єрним способом та калійних руд в межах калієносної – відкритим і шахтним способами закономірно активiзує гіпсовий карст i спричинює появу й активiзацiю калійно-соляного. Калійно-соляний карст розвивається там, де раніше в природних умовах не проявлявся, але де для нього існують геологічні та гідрогеологічні передумови.

Виконані прогнозні оцінки стану ГС (геологічне середовище) ПТС калійно-соляних і сірчаних родовищ однозначно підтверджують безперервну в часі подальшу активізацію карсту в умовах техногенезу. Припинення експлуатації гірничих виробок відновить порушений гідрогеологічний режим і стабілізує процеси розчинення порід.

Для ПТС (природно-техногенні системи) стадiї постлiквiдацiї (рудник “Калуш”, ділянка “Димiвка” тощо), де вiдновлено природно-iсторичнi умови в результаті застосування затоплення виробок як заходу з інженерного захисту, потрібна остаточна лiквiдацiя старих поверхневих карстових форм та рекультивацiя територiй. Для Калуша, де процеси провалоутворення повністю не стабілізувалися, необхiдний комплексний монiторинг.

Для ПТС стадiї лiквiдацiї (Язiвське, Подорожненське та інші родовища сірки, ділянка “Хотинь” Калуш-Голинської групи калійних родовищ) інженерним захистом є вiдновлення гiдродинамiчного i гiдрохiмiчного режимiв ГС шляхом затоплення кар’єрiв прісними та заповнення шахт високомінералізованими розчинами. Лiквiдацiю відкритих виробок треба здійснювати поетапно, що одночасно розв’яже питання з досягнення iнженерної та екологiчної безпеки прилеглих територій і практичного використання рекультивованих земель. Заповнення вiдробленого простору високомінерализованими розсолами як метод iнженерного захисту (з метою досягнення стiйкостi територiї та наближення умов ПТС до природно-iсторичних) пропонуємо на дiлянці “Хотинь” (з урахуванням досвiду провалоутворень під час лiквiдацiї шахт Центрального й Пiвнiчного каїнiтового полiв рудника “Калуш”).

Для ПТС стадiї оптимального функцiонування (експлуатації) у разі шахтного способу розробки (Стебник, дiлянка “Пiйло” Калуш-Голинської групи родовищ) калійних родовищ інженерним захистом повинна стати оптимальна система вiдробки руд, яка виключає попадання прісних і слабомінералізованих вод у підземні гiрничi виробки, що призводить до розвитку карстових процесiв (розробка родовища знизу догори із закладкою виробленого простору); у разі відкритого способу видобутку солей (Домбровський кар’єр) – створення протифiльтрацiйної завiси для перехоплення агресивних дренажних вод.