Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Документальна ревізія як форма фінансово-економічного контролю






Контроль - функція управління соціально-економічною системою будь-якої держави. Він історично обумовлений, тому його зміст, цілі та завдання визначаються економічними і політичними закономірностями розвитку певної суспільно-економічної формації.

Контроль пронизує весь процес управління економікою від формування управлінської інформації, реалізації конкретних господарських завдань до оцінки результатів господарської діяльності.

В умовах ринкової трансформації усіх сфер економічних відносин в Україні контроль набуває надзвичайно важливого значення. При цьому він повинен постійно розвиватися і удосконалюватися, щоб відповідати вимогам ринкових перетворень, що відбуваються в економіці. Функції контролю у державі з ринковою економікою полягають, насамперед, у сприянні діяльності підприємств різних. форм власності за допомогою економічних важелів та стимулів (кредитування, оподаткування тощо).

За допомогою фінансово-економічного контролю держава здійснює безперервне спостереження та перевіряє господарювання об'єкта управління, встановлює причини порушення законодавства господарської діяльності організацій підприємств, за розподілом і споживанням суспільного продукту, використанням трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

За суб'єктами фінансово-економічний контроль в Україні поділяється на державний, незалежний контроль і контроль власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління, а саме: Фонд державного майна України, міністерства фінансів, економіки, статистики, Національний банк України.

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна. Він розробляє проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за виконанням підприємствами та організаціями незалежно від форм власності зобов'язань перед бюджетом по внесках платежів, за економним і правильним витрачанням бюджетних коштів, а також додержанням фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на державному бюджеті. Функції фінансово-економічного контролю Міністерство фінансів України здійснює через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну державну податкову інспекцію.

Міністерство економіки України контролює виконання планів економічного та соціального розвитку держави, окремих галузей народного господарства, вживає заходи щодо запобігання відхиленням від визначених планами показників.

Національний банк України забезпечує контроль за використанням кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємствами касової дисципліни та правил розрахунків, за наявністю грошей в обігу, здійснює емісію грошей та регулює грошові відносини в державі. Крім того, перевіряє діяльність комерційних банків, у межах своїх повноважень видає інструкції, положення та інші нормативні акти з кредитних, валютних, розрахункових, касових операцій.

Міністерство статистики України контролює за даними звітності збалансованість товарного ринку, реалізацію економічних і соціальних програм розвитку держави в цілому та окремих регіонів, міністерствами, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями, а також підпорядкованими їм підприємствами і об'єднаннями законодавства і нормативних актів з питань статистики, обліку і звітності, забезпечення достовірності державної звітності.

У межах своєї компетенції державний контроль здійснюють Антимонопольний комітет України, Державна інспекція України по контролю за цінами, Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Крім того, відповідно до Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування» фінансово-економічний контроль з питань планування та виконання бюджету, програм економічного та соціального розвитку здійснюється місцевими Радами народних депутатів. До компетенції виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів віднесено контроль за станом обліку та звітності на підприємствах, в установах, які є комунальною власністю, за додержанням зобов'язань підприємств щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування.

Місцеві Ради народних депутатів забезпечують контроль за додержанням проектів будівництва об'єктів житло-во-комунального господарства та виробничого призначення, мають право призначати державні приймальні комісії для приймання в експлуатацію об'єктів будівництва житлово-цивільного призначення, припиняти експлуатацію об'єктів, що перебувають у комунальній власності, у разі порушення екологічних, санітарних правил та інших вимог законодавства.

Незалежний контроль здійснюється відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторськими організаціями (фірмами) на госпрозрахункових засадах (за договорами з державними, акціонерними та спільними підприємствами, кооперативами тощо).

Основною передумовою функціонування незалежного контролю є взаємна зацікавленість держави, підприємства та аудитора у забезпеченні достовірності обліку та звітності. Так, аудитор у своїй діяльності захищає інтереси держави і реалізує власні госпрозрахункові інтереси. Підприємство зацікавлене у кваліфікованому, незалежному від будь-яких відомств ревізорі, а держава одержує можливість забезпечити контроль за достовірністю облікової та фінансової звітності і, як наслідок цього, правильне сплачення податків підприємствами, не витрачаючи при цьому коштів із державного бюджету. При проведенні аудиторської перевірки перевіряється стан обліку господарської діяльності підприємства, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку та своєчасність розрахунків з державним бюджетом, а також розподілення прибутку за акціями або розміром статутного капіталу.

Детальніше особливості аудиторського контролю будуть розглянуті в § 3.3 цього розділу.

Згідно із Законом України «Про підприємства в Україні» основна відповідальність за організацію фінансово-економічного контролю на кожному підприємстві покладена на його безпосереднього власника (державу, колектив акціонерів, орендаря тощо), який несе певну відповідальність за ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Фінансово-економічний контроль власника поділяється на відомчий та внутрішньогосподарський.

Відомчий контроль за діяльністю підпорядкованих підприємств здійснюється вищими органами управління (міністерствами, відомствами, концернами, асоціаціями, акціонерними виробничими об'єднаннями) шляхом проведення комплексних ревізій або контрольних перевірок. Основними завданнями відомчого контролю с забезпечення:

· виконання планових завдань виробничо-господарської діяльності, державних замовлень, договірних зобов'язань;

· ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

· додержання підприємствами діючого законодавства щодо виробничої та фінансово-господарської діяльності;

· правильної організації бухгалтерського обліку, звітності та ревізійної роботи на підвідомчих підприємствах;

· збереження товарно-матеріальних цінностей та коштів.

Об'єктом внутрішньогосподарського контролю є економічна та господарська діяльність структурних підрозділів підприємства. Організація внутрішньогосподарського контролю відповідно до чинного законодавства покладена на керівника підприємства. Позначенням цього виду контролю є:

· перевірка відповідності господарських операцій певним показникам з метою недопущення перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів;

· забезпечення виконання планових завдань виробництва продукції, збереження товарно-матеріальних цінностей та коштів;

· перевірка витрачання сировини, паливно-енергетичних ресурсів з метою недопущення їх перевитрат;

· забезпечення випуску доброякісної продукції тощо.

В умовах ринкової економіки звужуються функції зовнішніх (по відношенню до підприємства) суб'єктів фінансового контролю, у зв'язку з чим підвищується роль внутрішньогосподарського контролю, який здійснюється власником підприємства, а також бухгалтерською та планово-економічною службою підприємства. Відповідно до нормативних положень, що регулюють питання організації бухгалтерського обліку та контролю, на головного бухгалтера та керівників структурних підрозділів служб підприємства покладені функції контролю за оформленням, прийманням та відпуском матеріальних цінностей та грошових коштів, додержанням касової, розрахункової та фінансової дисципліни, за правильним списанням з бухгалтерського балансу основних і оборотних засобів, нестач, списанням кредиторської та стягненням дебіторської заборгованості.

За джерелами даних (інформаційним забезпеченням) фінансово-економічний контроль поділяється на документальний і фактичний.

Документальний контроль полягає в дослідженні суті і достовірності господарської діяльності підприємства за первинними даними планової та обліково-статистичної документації, за записами в облікових регістрах бухгалтерського обліку та даними статистичної звітності.

Фактичний контроль полягає у встановленні дійсного кількісного і якісного стану об'єкта перевірки (основні засоби, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти) шляхом застосування методів фактичної перевірки - інвентаризації, контрольного обміру тощо.

Документальний та фактичний контроль тісно пов'язані між собою, тому комплексне їх застосування дозволяє дати повну характеристику стану об'єкта та розробити заходи щодо усунення викритих недоліків.

За часом проведення фінансово-економічний контроль поділяють на попередній, поточний і заключили.

Попередній контроль застосовують до проведення (виконання) господарської операції з метою запобігання незаконним або неправильним діям з боку певних працівників підприємства. Він здійснюється шляхом попередньої перевірки планів, договорів, кошторисів, завдань та документів. Попередній контроль наложить до компетенції всіх органів державної влади та управління, а також власників. Наприклад, Міністерство фінансів України при плануванні видатків з бюджету на фінансування капітальних вкладень за будь-яким проектом попередньо визначає економічну ефективність проекту та доцільність витрачання коштів. Власники підприємств застосовують попередній контроль для перевірки витрачання коштів на стадії випуску та реалізації продукції, визначення та зниження її собівартості тощо. Перед складанням документів по тій чи іншій господарській операції, яка потребує витрат коштів, бухгалтерія підприємства перевіряє доцільність цих витрат, відповідність їх нормам та розцінкам.

Поточний контроль використовується в процесі здійснення господарських операцій як працівниками облікових апаратів, так і іншими робітниками підприємства. Відповідно до Закону України «Про підприємства в України» поточний контроль за господарською діяльністю здійснюється в умовах широкої гласності із залученням всього трудового колективу. Прикладом застосування поточного контролю може бути перевірка товарознавцем відповідності фактичної кількості та якості одержаних товарів записам у супроводжувальних товарних документах.

Заключний контроль здійснюється всіма суб'єктами фінансово-економічного контролю після завершення господарських операцій шляхом проведення перевірок, економічного аналізу, а також документальних ревізій. Основне завдання заключного контролю полягає в перевірці правильності і законності здійснених господарських операцій, виявленні порушень і корисливих зловживань, розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків та запобігання їм у майбутньому.

Документальна ревізія виробничо-господарської діяльності є основною формою заключного контролю, за допомогою якої всебічно оцінюється робота підприємств та інших суб’єктів господарювання.

Фінансово-економічний контроль у всіх галузях народного господарства, і насамперед в його основній ланці -підприємстві, здійснюється в основному шляхом проведення економічного аналізу, тематичних перевірок та ревізій.

Економічний аналіз проводиться з метою контролю за виконанням планових завдань, держзамовлення, договірних зобов'язань за кількісними і якісними показниками, виявлення відхилень від плану та установлення причин їх виникнення. На підставі даних економічного аналізу приймаються рішення, спрямовані на усунення причин негативних явищ, виявляються шляхи підвищення ефективності виробництва, мобілізації внутрішніх резервів.

Тематичні перевірки ставлять своїм завданням фінансово-економічний стан окремої дільниці підприємства, їх результати оформлюються довідкою або доповідною запискою. За результатами перевірки розробляються заходи щодо усунення недоліків у господарській діяльності структурного підрозділу підприємства, які затверджуються керівником контролюючого органу.

Ревізія - це система контрольних дій, за допомогою яких за певний період часу, відповідно до програми ревізії, встановлюються законність, цілеспрямованість та економічна ефективність проведених господарських операцій, а також правильність дій посадових осіб при їх здійсненні. У процесі ревізії викриваються нестачі, розтрати матеріальних цінностей і коштів, факти інших корисливих зловживань. Ефективність ревізії полягає в тому, що за її результатами розробляються конкретні заходи щодо усунення викритих недоліків та попередження їх виникнення у майбутньому, щодо забезпечення збереження державного та суспільного майна, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та притягнення до відповідальності посадових та матеріально відповідальних осіб, з вини яких підприємству завдано шкоди.

Залежно від відомчої підпорядкованості, ревізії виробничої та фінансово-господарської діяльності поділяються на:

· відомчі, які здійснюються вищими органами управління у підвідомчих підприємствах одного власника;

· внутрішньогосподарські, які проводяться працівниками підприємства (об'єднання) з метою перевірки діяльності структурних підрозділів (цехів, дільниць тощо);

· позавідомчі, які здійснюються органами державного, громадського і незалежного контролю.

За принципом організації ревізії поділяються на планові ревізії, які проводяться за планом контрольно-ревізійної роботи на поточний рік і позапланові, що не передбачені цим планом.

Залежно від повноти охоплення перевіркою діяльності підприємства розрізняють тематичні, вибіркові і комплексні ревізії.

Тематичними називаються ревізії, які призначаються для перевірки стану окремих напрямів господарської діяльності підприємства (об'єднання). Такі ревізії проводяться з метою оперативного реагування на негативні відхилення при виконанні планів виробництва, держзамовлення, договірних зобов'язань і такс інше. Від тематичних перевірок вони відрізняються документальною обґрунтованістю висновків і оформленням результатів актом, а не довідкою.

Вибіркові ревізії проводяться аналогічно тематичним, але при цьому конкретизуються періоди і об'єкти контролю, які підлягають перевірці. До них належить, наприклад, ревізія використання фонду заробітної плати та розрахунків з робітниками та службовцями або ревізія стану збереження та використання товарно-матеріальних цінностей. Вибіркові ревізії можуть дати необхідну інформацію для призначення і проведення комплексної ревізії.

Комплексною називається ревізія, яка проводиться групою спеціалістів вищого органу управління та представників зацікавлених органів влади і має метою всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період часу. Комплексні ревізії дають можливість об'єктивно и повно оцінити діяльність суб'єкта господарювання, розробити обґрунтовані заходи щодо вдосконалення та підвищення ефективності подальшої його діяльності.

Сукупність трудових матеріальних елементів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійного процесу, а також створення умов для його здійснення становлять поняття контрольно-ревізійної роботи.

Контрольно-ревізійну роботу здійснюють відповідні державні контрольно-ревізійні органи та власники підприємств. Контрольно-ревізійні підрозділи міністерств, відомств, акціонерних виробничих об'єднань, відділів Рад народних депутатів підпорядковані безпосередньо керівникам цих органів.

Державні контрольно-ревізійні управлення (відділи) та підрозділи відповідно до Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» здійснюють такі основні функції:

а) проводять ревізії та перевірки фінансово-господарської діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, бюджетних установах, а також підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних фондів;

б) проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

в) проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

г) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

д) розробляють інструктивні на інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок, здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю контрольно-ревізійних підрозділів тощо.

Для роботи у Державній контрольно-ревізійній службі та контрольно-ревізійних установах міністерств, відомств, акціонерних виробничих об'єднань та в аудиторських фірмах залучаються висококваліфіковані спеціалісти, які мають спеціальну економічну освіту, практичний досвід ревізійної або облікової роботи, високі морально-вольові якості. Створення суб'єктів господарювання з різною формою власності, у тому числі и за участю іноземного капіталу, ставить підвищені вимоги до професійної компетентності ревізорів.

Ревізор - це службова особа, яка уповноважена власником (органом управління) виконувати контрольні функції з перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства незалежно від форми власності. Виконання ревізором службових функцій пов'язане з використанням ним відповідних прав, виконанням певних зобов'язань.

Права, обов'язки і відповідальність ревізорів регламентовані Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Ревізору надані такі права:

а) ревізувати і перевіряти в міністерствах, відомствах та інших органах державної виконавчої влади, підприємствах, установах та організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси и інші документа, що підтверджують надходження і витрачання грошових коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, готової продукції, устаткування тощо);

б) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі и інші приміщення для їх обстеження та з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках та інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію чи перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

в) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств та відомств, підприємств і організацій для проведення контрольних обмірів будівельно-монтажних робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на цю мету коштів;

г) вимагати від керівників об’єктів, що ревізуються та перевіряються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а при виявленні підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

д) одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції и залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

є) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб суб'єктів господарювання, що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій і перевірок;

ж) пред'являти керівникам и іншим службовим особам об'єктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані валютні та інші платежі тощо;

з) стягувати у дохід держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, об'єднаннями, підприємствами за незаконними угодами та з порушенням чинного законодавства;

і) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення;

к) застосовувати до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені п. 7 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» (накладати адміністративні штрафи на службових осіб підприємств, установ і організацій, винних у приховуванні (заниженні) прибутків (доходу), а також у відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і перекрученні бухгалтерських звітів, у несвоєчасному складанні і поданні бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів — у розмірі середньомісячної заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року, у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Слід мати на увазі, що при проведенні комплексних ревізій і тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства права, надані штатному працівникові контрольно-ревізійної служби - ревізору, поширюються також і на інших працівників, які входять до складу ревізійної групи.

При проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ревізор зобов’язаний:

а) суворо додержуватися Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом;

б) неухильно охороняти інтереси держави, рішуче боротися з порушенням державної дисципліни при здійсненні підприємствами, незалежно від форм власності, господарської діяльності;

в) об'єктивно, правдиво і точно висвітлювати виявлені ревізією факти порушень та зловживань з вказанням осіб, які спричинили певне порушення, розміру заподіяної матеріальної шкоди та причин викритих порушень і зловживань;

г) у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державні органи і органи, уповноважені управляти державним майном;

д) забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниці;

є) надавати всебічну допомогу підприємствам в усуненні виявлених недоліків та порушень;

ж) здійснювати заходи щодо відшкодування заподіяної державі матеріальної шкоди відповідно до чинного законодавства.

Ревізор за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, за навмисне перекручення результатів ревізії, приховування фактів нестачі, розтрат і крадіжок матеріальних цінностей і грошових коштів, приписок невиконаних робіт, злочинну халатність у виконанні службових обов'язків, за порушення службової етики може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Своєчасність і ефективність проведення комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства забезпечуються суворим додержанням відповідної методики, виробленої наукою і практикою. Відповідно до цієї методики проведення комплексної ревізії поділяється на такі етапи: організація і підготовка до проведення ревізії, проведення комплексної ревізії (дослідна робота), оформлення результатів ревізії, прийняття рішення за результатами ревізії, організація контролю за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Підготовка до проведення ревізії починається із встановлення об'єкта ревізії, тобто підприємства, зазначеного в плані ревізій, з урахуванням тривалості міжревізійного періоду. Виходячи з характеру господарської діяльності підприємства, а також змісту контролю, визначається потреба в спеціалістах, які можуть бути залучені до виконання контрольно-ревізійних дій, тобто формується ревізійна трупа. Відповідно до строку керівник організації, яка проводить ревізію, видає наказ (або розпорядження). У ньому вказується повне найменування та місцезнаходження підприємства, що підлягає ревізії, період, за який перевіряється діяльність, строк проведення ревізії, склад ревізійної групи (прізвище, ім'я та по батькові, посада) і визначається керівник ревізійної групи. Керівником ревізійної групи, як правило, призначається працівник контрольно-ревізійної служби, який має спеціальну освіту і практичний досвід ревізійної роботи. На підготовчому етапі ревізійна трупа вивчає стан економіки підприємства, яке підлягає ревізії, шляхом аналізу виконання виробничо-фінансового плану економічного і соціального розвитку, бухгалтерської та статистичної звітності, матеріалів попередньої ревізії та виконання рішень за нею. Вивчається також інша інформація про діяльність підприємства за ревізійний період.

На підставі попереднього аналізу економіки підприємства керівник ревізійної групи розробляє програму ревізії, яку затверджує керівник організації чи установи, що призначив ревізію. У програмі ревізії вказується об'єкт контролю, період, зміст ревізій і послідовність її проведення, методи та прийоми контрольно-ревізійної перевірки. Організаційно-підготовчий етап завершується складанням робочого плану ревізора (керівника групи), в якому визначається конкретний виконавець (з числа спеціалістів ревізійної групи) щодо перевірки певного об'єкта, а також строки подання ревізору проміжних актів перевірки.

Етап безпосереднього проведення комплексної ревізії починається з прибуття ревізійної групи на підприємство. Насамперед, ревізійна трупа пред’являє керівнику підприємства наказ (розпорядження) на проведення комплексної ревізії, що підтверджує особи членів групи, їх повноваження та право на проведення ревізії.

Ознайомившись із пред'явленими документами, керівник підприємства представляв членів ревізійної групи керівникам структурних підрозділів чи служб підприємства, з якими вони повинні співпрацювати при проведенні ревізії. Одночасно керівник підприємства віддає розпорядження щодо виділення окремого приміщення та створення необхідних умов для роботи ревізійної групи.

У своїй діяльності ревізійна трупа повинна додержуватися принципу раптовості, особливо при проведенні у ході ревізії вибіркових інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, контрольних запусків сировини у виробництво тощо. Під час ревізії члени ревізійної групи встановлюють ділові контакти з трудовим колективом, а у разі потреби - з місцевими фінансовими органами, установами банку, органами статистики.

Ревізія підприємства полягає у вивченні структури підприємства, розподілу функціональних обов'язків між керівництвом підприємства та його службами, організаційно-розпорядчих документів, виданих за ревізійний період тощо. Головним у ході комплексної ревізії є дослідження за допомогою відповідних методів достовірності, правомірності здійснення господарських операцій, правильності і повноти їх документального оформлення, додержання при здійсненні господарських операцій діючого законодавства та нормативних актів. У процесі ревізії всебічно використовуються різні методи документальної та фактичної перевірки господарської діяльності, економічного та економіко-математичного аналізу.

Підсумки проведеної ревізійною групою перевірки стану або результатів роботи підприємства, організації засвідчуються в акті. Цей документ відображає зміст господарської діяльності, законність господарських операцій, правильність бухгалтерського обліку, фіксує виявлені недоліки в роботі, допущені конкретними службовими особами помилки і порушення законодавства, розмір заподіяної шкоди.

Розрізняють проміжні та основні акта ревізії.

Проміжні акти складаються для оформлення результатів ревізії господарської діяльності структурного підрозділу підприємства або діяльності певних матеріально відповідальних осіб. Проміжний акт складається, наприклад, за результатами ревізії коштів у касі, інвентаризації матеріальних цінностей на складі, контрольного обміру та контрольного запуску сировини у виробництво продукції та ін. Вони підписуються членами ревізійної групи, представниками адміністрації підприємства і матеріально відповідальною особою. Зведені дані проміжних актів відображаються в основному акті комплексної ревізії. Проміжні акти та матеріали до них нумеруються і додаються до основного акта, що висвітлює результати комплексної ревізії.

Основний акт комплексно) ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства призначений для узагальнення результатів ревізії. Він є підставою для прийняття рішення керівником підприємства щодо розробки заходів до усунення недоліків та покарання винних осіб.

Основний акт комплексної ревізії складається із вступної і основної частики та додатків.

У вступній частині акта відображається найменування, місцезнаходження підприємства, яке ревізується, дату і підстави проведення ревізії, дані про повноту перевірки окремих господарських операцій та ін.

Основна частина акта комплексної ревізії складається за розділами відповідно до програми, затвердженої керівником організації, який призначив ревізію. Розділи основної частини акта містять систематизований виклад недоліків відповідно до послідовності перевірки господарських операцій.

В основному акті відображаються всебічно перевірені и документально обґрунтовані факти господарської діяльності. По кожному факту викритих недоліків вказується зміст порушення з посиланням на відповідний або нормативний акт, документи, розрахунки або записи в облікових регістрах, які підтверджують ці факти, а також прізвища та посада винних осіб.

При викладенні фактів в акті комплексної ревізії ревізор не повинен використовувати щодо дій відповідних осіб формулювання юридично кваліфікаційного характеру, наприклад: «злочинна діяльність», «корисливе зловживання», «зловживання службовим становищем», «привласнення коштів» тощо. Оцінюючи господарську діяльність, ревізор повинен обмежуватися економічною термінологією - «матеріальний збиток», «нестача», «лишки». Крім того, в акті обов'язково вказуються особи підприємства, відповідальні за ту чи іншу ділянку роботи і з чиєї вини підприємству було завдано матеріальної шкоди. Ревізор повинен обмежуватися не лише фіксуванням недоліків, але и викладати причини відхилень і порушень.

Основний акт ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства підписують ревізор, керівник і головний бухгалтер підприємства, що ревізується. Якщо керівник чи головний бухгалтер мають зауваження до акта, вони викладають свої пояснення в письмовій формі, які додаються до акта.

Підписаний акт комплексної ревізії надсилається ревізором керівнику контрольно-ревізійної служби органу, що призначив ревізію. У тижневий строк ревізор разом з керівником контрольно-ревізійної служби, керівниками відповідних відділів органу, що призначив ревізію, за підсумками перевірки складає проект рішення. Це рішення оформлюється у вигляді наказу або листа і відображає порушення та недоліки в роботі підприємства, які вимагають притягнення винних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Прийняття цього управлінського рішення спрямоване на розробку і здійснення відповідних профілактичних заходів щодо забезпечення збереження грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, ефективного їх використання, відшкодування матеріальної шкоди, усунення причин, що сприяли тим чи іншим порушенням.

При встановленні фактів розкрадань грошових коштів та матеріальних цінностей, приписок у звітності та необґрунтованих записів в обліку, інших корисливих зловживань, які вимагають притягнення окремих осіб до кримінальної відповідальності, матеріали ревізії в тижневий термін повинні бути надіслані в слідчі апарати органів внутрішніх справ або прокуратуру.

Ці матеріали повинні містити:

· лист (заяву), в якому викладається суть порушень або зловживань з посиланням на відповідні нормативні документа, вимоги яких порушені, розмір заподіяної матеріальної шкоди, а також прізвища і посади осіб, що вчинили порушення і завдали підприємству матеріальної шкоди;

· акт ревізії, підписаний відповідними особами;

· оригінали або копії документів, що підтверджують факти викритих зловживань;

· пояснення осіб, чия діяльність перевірялась, а також інших осіб, свідчення яких мають значення для перевірки обставин зловживань;

· висновки ревізора щодо цих пояснень.

Фінансово-економічний контроль і така його форма, як ревізія, у діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження та виявлення корисливих злочинів в економіці має надзвичайно велике значення. По-перше, відомчими і позавідомчими ревізіями фінансово-господарської діяльності щорічно охоплюється значна кількість підприємств тієї чи іншої галузі народного господарства. По-друге, за допомогою комплексних ревізій виявляються злочинні посягання, які спрямовані проти майна підприємств незалежно від форм власності. Крім того, матеріали документальних ревізій підрозділами органів внутрішніх справ використовуються для оцінки стану зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах, для визначення об'єктів першочергового оперативного обслуговування, на підставі цих матеріалів порушуються кримінальні справи про розкрадання майна підприємств.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.