Заняття 1. Основи управління підрозділами

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення занять зі студентами при вивченні

Тема 3. Основи управління підрозділами

Заняття 1. Основи управління підрозділами

РОЗГЛЯНУТО

на засіданні кафедри військової

підготовки протокол від 31.01.2014 р. № 1

м. Запоріжжя, 2014 рік

Заняття 1. Основи управління підрозділами

Мета заняття:

- ознайомити студентів з вимогами Бойових статутів Сухопутних військ щодо питань організації управління підрозділами в бою, а також з послідовністю роботи командира з організації бою;

- виховувати у студентів високе почуття відповідальності по оволодінню теорією та практикою організації управління підрозділом в бою.

Інформаційно-методичне забезпечення:

- Тактика загальновійськових підрозділів. Навчальний посібник.. АЗСУ. 1998.

- Бойовий статут Сухопутних військ ч.2, 3. К. Варта. 1995

1-е питання. Зміст, основні принципи і вимоги до управління підрозділами в бою.

Управління військами повинне забезпечувати ефективне використання бойових можливостей частин (підрозділів) й успішне виконання ними завдань у встановлені терміни і за будь-яких умов обстановки.

Сутність управління артилерійськими підрозділами полягає у цілеспрямованій діяльності командирів і штабів щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою та управління ними під час виконання бойових завдань.

Досвід війн показує, що вміле управління артилерійськими підрозділами дозволяло виконувати поставлені перед ними завдання в короткі строки, з найбільшою ефективністю і з найменшими втратами.

Управління підрозділами в сучасних умовах – складний процес, у якому беруть участь командири і штаби.

Основним змістом управління є:

- організація системи управління;

- організація і здійснення заходів щодо підтримання бойової готовності підрозділів і забезпечення їх боєздатності;

- безперервне здобування, збір, вивчення, відображення, узагальнення, аналіз та оцінка даних обстановки;

- прийняття рішення;

- доведення завдань підлеглим;

- планування бойових дій;

- організація і підтримання взаємодії;

- організація і виконання заходів щодо всебічного забезпечення;

- безпосереднє керівництво підготовкою підрозділів до бойових дій;

- практична робота в підлеглих підрозділах щодо організації виконання поставлених завдань, підготовки підрозділів до бойових дій і надання необхідної допомоги;

- безпосереднє управління підрозділами і їх вогнем у ході бойових дій.

До основних принципів управління належать:

- суворе дотримання законності (Конституції, законів, указів, наказів);

- єдиноначальність;

- особиста відповідальність командирів за прийняття рішення і результати виконання поставлених завдань;

- централізація управління з наданням підлеглим ініціативи у визначенні способів виконання поставлених їм завдань;

- знання і глибокий аналіз обстановки;

- передбачення ходу подій;

- твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя;

- висока організованість, оперативність і творчість у роботі командира і штабу.

Розглянемо ці принципи більш детально.

Єдиноначальність – найважливіший принцип управління військами. Він означає, що тільки командир наділений владою стосовно підлеглих. Єдиноначальність полягає в тому, що командир особисто приймає рішення розпочати бій, віддає підлеглим необхідні накази й розпорядження, організовує їх виконання. Реалізація цього принципу забезпечує єдність дій військ під час виконання поставлених завдань.

У тісному зв’язку з єдиноначальністю знаходиться принцип особистої відповідальності командирів за прийняття рішення й результати виконання поставлених завдань.

Командири-єдиноначальники усіх рівнів несуть повну відповідальність за різні сторони життя й діяльності підпорядкованих їм військ. І хоч кожний командир під час виконання завдань щодо управління військами спирається на колектив, необхідною мірою використовує допомогу інших посадових осіб органів управління, однак тільки він несе персональну відповідальність за доцільність прийнятого рішення розпочати бій, правильність і обґрунтованість рішень, які приймаються під час бою, найбільш ефективне використання в бою наявних сил і засобів та остаточні результати виконання поставлених бойових завдань.

Якщо командир приймає недоцільні рішення, невміло застосовує підлеглі підрозділи в бою, а поставлені завдання виконує неповністю, з порушенням встановлених термінів або зовсім не виконує, тоді він несе відповідальність за законами воєнного часу.

Необхідність дотримання принципу централізації управління зумовлена тим, що сучасний загальновійськовий бій, як і раніше, ведуть відповідно до замислу старшого командира і для досягнення загальної мети потрібні узгоджені зусилля усіх сил і засобів, що беруть участь у бою.

Централізація управління проявляється в тому, що старший командир усі дії підлеглих і доданих підрозділів організовує за єдиним планом, спрямовує їхні зусилля на швидке досягнення загальної мети бою. Централізація не зменшує, а передбачає широку ініціативу підлеглих. У сучасних умовах, коли обстановка на полі бою змінюється часто і швидко, ініціативні дії всіх посадових осіб, які беруть участь в управлінні військами, мають велике значення.

Кожен командир повинен проявляти розумну ініціативу у визначенні способів виконання отриманих завдань.

Повну ініціативу у визначенні способів виконання поставлених завдань необхідно надавати підлеглим на всіх рівнях управління військами. Офіцер не повинен боятися відповідальності за використання у критичний момент бою усіх можливостей для досягнення успіху.

Знання і глибокий аналіз обстановки належать до основних принципів, тому що без них організувати управління неможливо. Вони дозволяють виділити в обстановці, що склалася, істотне, виявити моменти, що заважають виконанню отриманого завдання у визначений термін, своєчасно намітити заходи щодо усунення їхнього негативного впливу на дії підлеглих, прийняти найбільш доцільне рішення на бій. Знання і глибокий аналіз обстановки, в якій ведуться бойові дії, дають можливість командиру, штабу та іншим органам управління спрямувати зусилля підлеглих на подолання труднощів, що трапляються під час бою, своєчасно реагувати на зміни в обстановці.

Тепер, як ніколи, зростає роль передбачення ходу подій на полі бою.

Передбачення перспектив розвитку подій дозволяє успішно подолати такі труднощі сучасного бою, як недостатня кількість даних про обстановку і нестача часу; завчасно та обґрунтовано намітити шляхи й засоби досягнення поставленої мети.

Досвід свідчить, що твердість і наполегливість у втіленні прийнятих рішень і планів у життя завжди сприяли досягненню успіху в бою. Особливо зростає значення цього принципу під час ведення бою в умовах застосування противником ЗМУ і ВТЗ, що нерідко може викликати багато непередбачуваних труднощів, порушувати сплановані дії частин (підрозділів) та призвести до великих втрат, сильного зараження місцевості, великих руйнувань, затоплень, пожеж. У частини особового складу можуть з’явитися розгубленість, панічний страх, а в командира, який організовує бій, – невпевненість, сумніви щодо правильності своїх дій. Усе це ускладнить подальший розвиток подій.

На успіх можна розраховувати тільки за умов, якщо високу вимогливість командира, штабу та інших органів управління рішуче об’єднати й спрямувати на подолання труднощів, які виникли, на повне і точне виконання прийнятих рішень і планів.

Історичний досвід свідчить, що управління військами може бути успішним тільки за умови досягнення високої організованості, оперативності й творчості в роботі командира та штабу. Командири та штаби повинні діяти як єдиний згуртований колектив. Кожен із них має добре знати і вміло виконувати свої функціональні обов’язки, а дії всього управлінського організму в цілому повинні відзначатися чітким розподілом завдань та функцій між виконавцями. Усе це має супроводжуватися злагодженістю в їхній роботі, дисциплінованістю, суворим порядком, які забезпечують точне і своєчасне виконання завдань щодо управління військами в складних умовах сучасного загальновійськового бою.

Своєчасне і добре організоване управління артилерійськими підрозділами дає змогу приховано підготувати їх до бойових дій, ефективно уражати об’єкти (цілі) противника, успішно виконувати поставлені завдання, своєчасно здійснювати заходи щодо захисту підрозділів від ЗМУ і ВТЗ та відновлення боєздатності підрозділів у найкоротші терміни. Крім того, воно дозволяє ефективно використовувати бойові можливості артилерійських підрозділів у бою.

Великий обсяг заходів щодо управління артилерійськими підрозділами, складні умови обстановки, в яких вони проводяться, ставлять до нього високі вимоги.

Управління артилерійськими підрозділами повинне бути: стійким; безперервним; оперативним і прихованим.

Стійкість управління полягає в здатності системи управління зберігати і швидко відновлювати боєздатність в умовах протидії противника.

Це досягається:

- знанням командирами, штабами реальної обстановки;

- швидким відновленням порушеного управління і засобів зв’язку;

- своєчасним збором даних обстановки;

- правильним з’ясуванням отриманого завдання й оцінкою обстановки;

- своєчасним прийняттям рішення і доповіддю його старшому командиру;

- підтриманням стійкого зв’язку з підлеглими, взаємодіючими підрозділами, старшим командиром, його штабом і загальновійськовими підрозділами;

- надійним захистом пунктів і машин управління від ЗМУ, ВТЗ, ударів авіації та інших вогневих засобів, а також радіоелектронних перешкод противника.

Безперервність управління – це здатність командирів і штабів реагувати на всі зміни обстановки і постійно впливати на підлеглі підрозділи з метою спрямування їхніх дій для успішного виконання поставлених завдань у визначені терміни.

Під час ведення бойових дій артилерійські командири зобов’язані уважно стежити за полем бою, за діями загальновійськових підрозділів, безперервно вести розвідку противника. Важливою умовою досягнення безперервності управління є постійна бойова готовність командирів і штабів, підрозділів, які забезпечують їхню роботу. В умовах радіоелектронного подавлення противника артилерійський командир розташовує свій КСП поблизу КСП командира загальновійськового підрозділу, якому артилерійський підрозділ доданий або якого підтримує.

У разі порушення управління під час бою командир і штаб артилерійського підрозділу негайно вживають заходи щодо його відновлення.

Оперативність управління полягає у своєчасному й швидкому здійсненні всіх заходів, пов’язаних з керівництвом артилерійськими підрозділами, під час підготовки і в ході ведення бойових дій.

Прихованість управління полягає в збереженні від противника у таємниці всіх заходів, які проводять командири під час підготовці і в ході бойових дій.

Прихованість управління досягається:

- дотриманням визначеного режиму переговорів з технічних засобів зв’язку;

- застосуванням різних шифрів і кодів;

- використанням таблиць, позивних і сигналів, переговорних таблиць і кодованих карт;

- забороною відкритих переговорів;

- надійним маскуванням КСП (СП);

- обмеженням кола осіб, які беруть участь у розробленні документів та їх зберіганні;

- збереження у таємниці всіх переговорів, які стосуються підготовки і ведення бойових дій.

Виходячи із цього, можна зробити висновок, що виконання вимог, які ставляться до управління, залежить від підготовленості й організаторських здібностей командирів та від чіткого розподілення обов’язків у підрозділі між посадовими особами, які беруть участь в управлінні.

2-е питання. Система управління. Порядок роботи командира з організації бою.

Для здійснення управління підрозділами як під час підготовки, так і в ході бою створюється система управління, яка містить у собі органи управління, пункти управління, засоби управління (зв’язок та автоматизовані системи управління), а також інші спеціальні системи.

Органи управління – це організаційно-штатні або тимчасово створені колективи, окремі посадові особи, які наділені певними правами та обов’язками щодо управління військами в мирний і воєнний час.

В основу побудови органів управління всіх ланок покладено функціональний принцип, суть якого полягає в тому, що кожна посадова особа (штаб, відділення) відповідає за виконання конкретних обов’язків щодо того чи іншого виду робіт. Разом із тим структура органів управління в різних ланках є однотипною.

У загальному вигляді структура органів управління у кожній ланці містить: командування, штаб, начальників родів військ, спеціальних військ, начальників із видів технічного і тилового забезпечення.

До органів управління артилерійських підрозділів входить командування. Це командири дивізіонів, батарей, заступники командира дивізіону.

Особливу роль в управлінні військами відіграють командири та штаби.

Командир є центральною фігурою в управлінні військами. На нього покладають усю відповідальність за дисципліну, морально-психологічний стан, виховання і навчання особового складу, постійну бойову готовність і боєздатність підрозділів, за якість управління військами, правильне застосування їх у бою та успішне виконання ними поставлених завдань.

Командир-єдиноначальник у процесі управління військами повинен спиратися на колектив, тому що самостійно не в змозі вирішити всі питання. Він управляє військами не тільки особисто, а також через штаб, своїх заступників.

Штаб є першим помічником командира в управлінні військами, основним органом, що забезпечує управління ними в період підготовки й під час бою.

Штаб дивізіону – основний орган, який забезпечує управління підрозділами дивізіону. Свою роботу він організовує на підставі рішення і вказівок командира дивізіону, а також розпоряджень і вказівок старшого артилерійського штабу. Крім того, штаб дивізіону виконує вказівки штабу загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон доданий. Головне у роботі штабу – повні знання про положення, стан, забезпеченість і можливості підрозділів, а також хід виконання ними поставлених завдань.

Штаб дивізіону відповідає за організацію і підтримання безперервного управління підрозділами, своєчасну підготовку і точність вогню.

Управління бойовими діями підрозділів дивізіону (батареї) зазвичай здійснюється з пунктів управління.

Пункти управління – це район (ділянка місцевості) з розташованими на ньому силами і засобами зв’язку, які забезпечують управління підрозділами під час підготовки і в ході бойових дій.

Пункт управління командира дивізіону (батареї) називається командно-спостережним пунктом, оскільки з нього він не тільки управляє (керує) підрозділами, а ще й спостерігає за полем бою, противником і своїми підрозділами.

У дивізіоні створюються КСП і ПУВД, а за необхідності – передовий і боковий СП.

У батареї розгортають – КСП, а за необхідності – передовий (боковий) СП.

КСП артилерійського дивізіону (батареї) може розташовуватися в КМУ або розгортатися (розміщуватися) на місцевості. У разі коли КСП розташовується в КМУ, то його склад визначається обслугою машини.

Склад КСП залежить від обстановки, головним чином від характеру завдання, наявності особового складу і засобів управління.

До складу КСП дивізіону, як правило, входять: командир дивізіону; начальник розвідки; начальник зв’язку; командир взводу управління; командир відділення управління–старший радіотелеграфіст; старший радіотелефоніст; р/телефоніст; старший розвідник; розвідник; командир машини – старший топогеодезист; старший розвідник-далекомірник.

КСП командира дивізіону в обороні розгортається на відстані до 2 км від переднього краю нашої оборони. В наступі КСП командира дивізіону переміщується за ротами першого ешелону на відстані до 300 м.

Технічні засоби: ПРП-3(4), КМУ 1В15 (1В19).

До складу КСП батареї входять: командир батареї; командир взводу управління; командир відділення управління; старший розвідник; старший радіотелефоніст; телефоніст; розвідник; командир машини – старший топогеодезист; старший розвідник-далекомірник.

КСП командира батареї в обороні розгортається на відстані до 800 м від переднього краю нашої оборони. В наступі КСП командира батареї переміщується на відстані до 200 м за бойовою лінією (ланцюгом).

Технічні засоби: КМУ 1В14 (1В18).

ПУВД розгортають у районі вогневих позицій, як правило, у районі центральної батареї, на відстані 300–500 м від її гармат.

До складу ПУВД, який розташовується в КМУ 1В16 (1В111), входять: начальник штабу дивізіону; обслуга машини 1В16 (1В111).

На ПУВД також розташовуються:

- заступник командира дивізіону з виховної роботи;

- заступник командира дивізіону з озброєння.

ПУВбатр розгортають у районі своєї ВП. До складу ПУВбатр, який розташовується в КМУ 1В13 (1В110), входять: старший офіцер батареї; обслуга машини 1В13 (1В110).

Система зв ’ язку – це сукупність станцій і ліній зв’язку, розгорнутих для забезпечення управління підлеглими, доданими і взаємодіючими підрозділами та підтримання зв’язку зі старшим командиром.

Засоби автоматизованого управлінняпідрозділами розміщуються в командирських машинах управління і командно-штабних машинах та призначені для підвищення стійкості, безперервності, оперативності управління підрозділами і вогнем.

Підготовка бойових дій починається з отриманням завдання від старшого командира і передбачає:

- організацію бойових дій (прийняття рішення, планування бойових дій, постановку завдань, організацію взаємодії, всебічне забезпечення бойових дій і управління);

- підготовку підрозділів до виконання поставлених завдань;

- вибір, підготовку районів вогневих позицій;

- організацію і проведення виховної роботи;

- практичну роботу командира, його заступників і штабу в підлеглих підрозділах;

- інші заходи.

Зміст і порядок роботи командира артилерійського підрозділу з організації бойових дій залежать від конкретних умов обстановки, в яких вона проводиться, отриманого завдання, порядку роботи командира загальновійськового підрозділу, наявності часу.

Роботу з організації бойових дій командир підрозділу проводить, як правило, на місцевості, а коли обстановка не дозволяє виїхати на місцевість, ця робота проводиться по карті. Однак і в цьому разі командир повинен знайти можливість для уточнення завдань підрозділам і організації взаємодії на місцевості.

З отриманням завдання командир підрозділу роботу з організації бойових дій зазвичай проводить у такій послідовності:

- з’ясовує його;

- визначає заходи, які необхідно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів для виконання отриманого завдання;

- розраховує час;

- організовує підготовку підрозділів до бойових дій, розвідку противника і районів ВП;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення і доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів;

- організовує всебічне забезпечення бойових дій і управління;

- бере участь у рекогносцируванні й організовує взаємодію;

- доводить бойовий наказ;

- проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій;

- у призначений час доповідає командиру про готовність до виконання завдань.

Розглянемо більш детально зміст, основні заходи роботи командира підрозділу після отримання завдання.

3-є питання. Основи з’ясування завдань, оцінка обстановки, замисел та рішення на бій.

З ’ ясування завдання – це процес, у якому командир із загального завдання старшого командира вибирає необхідну інформацію для себе відповідно до свого бойового призначення.

При з ’ ясуванні отриманого завдання командир повинен зрозуміти:

- бойове завдання і замисел командира загальновійськового підрозділу;

- об’єкти (цілі), які уражуються засобами старшого командира на напрямі дій загальновійськового підрозділу;

- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;

- завдання підрозділів з вогневого ураження противника;

- район ВП (вогневу позицію), рубіж (місце) КСП (ПСП, БСП);

- основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження;

- порядок забезпечення боєприпасами;

- час і порядок висування підрозділів у призначений район (рубіж), порядок маневру;

- час готовності до виконання завдань;

- сигнали управління та сповіщення.

Після з’ясування завдання командир визначає заходи, які необхідно провести негайно. Це заходи з підготовки техніки, озброєння, особового складу, поповнення матеріальних запасів, евакуації поранених і хворих, захисту від ЗМУ, поповнення підрозділів, ремонту техніки, озброєння.

Розрахунок часу – це, по суті, план роботи командира після з’ясування завдання. Вхідними даними для розрахунку є: час отримання завдання і готовність підрозділу до його виконання, час доповіді, час роботи на місцевості, час сходу і заходу Сонця.

Після розрахунку часу командир підрозділу організовує підготовку підрозділів до бойових дій, розвідку противника і району вогневих позицій.

Оцінка обстановки. Основна мета оцінки обстановки – прийняття обґрунтованого рішення. Досвід Другої світової війни і практика бойової підготовки військ доводять, що оцінку обстановки необхідно проводити з кожного елемента окремо: оцінку противника; оцінку своїх підрозділів; оцінку місцевості; оцінку радіаційної, хімічної і біологічної обстановки; оцінку стану погоди, часу доби і пори року.

У висновках командир підрозділу визначає можливість і повноту виконання заходів з підготовки підрозділів до бойових дій у світлий час.

Прийняття рішення. Основу управління підрозділами становить рішення командира. Під рішенням розуміють остаточно складений командиром порядок дій підрозділів щодо виконання поставленого завдання і використання сил і засобів під час ведення бойових дій. Рішення дає відповідь на питання, що, коли, кому і як зробити, щоб із найменшою затратою сил і засобів виконати поставлене завдання.

Рішення командир доводить до підлеглих.

4-е питання. Загальні принципи формування бойового наказу командира, його пункти.

Доведення бойових завдань підлеглим залежно від конкретних умов обстановки здійснюється різними способами. За наявності часу командир доводить завдання підлеглим у формі бойового наказу. Під час організації бойових дій у короткі терміни бойові завдання доводяться, як правило, бойовими розпорядженнями і командами.

Розглянемо зміст бойового наказу командира дивізіону (батареї).

Бойовий наказ командир дивізіону (батареї), як правило, віддає на КСП. Перед віддачею бойового наказу він дає умовні найменування місцевим предметам і призначає орієнтири.

У бойовому наказі він зазначає:

- у першому пункті – короткі висновки з оцінки противника;

- у другому пункті – бойове завдання загальновійськового підрозділу, якого підтримує дивізіон (батарея) або якому доданий, фронт і глибину зони відповідальності; завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними; об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів на напрямі дій загальновійськового підрозділу, і рубіж безпечної відстані;

- у третьому пункті – склад, завдання дивізіону (батареї), місце в угрупованні артилерії та кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення в ході бою;

- у четвертому пункті – після слова „ Наказую ” завдання батареям (взводам) за періодами вогневого ураження противника, порядок перепідпорядкування у ході бою, райони вогневих позицій, порядок здійснення маневру;

- у п’ятому пункті – витрату боєприпасів, у тому числі і високоточних на день бою та за періодами вогневого ураження і порядок їх поповнення;

- у шостому пункті – час готовності до відкриття вогню (виконання завдання);

- у сьомому пункті – місце КСП дивізіону (батареї), та ПУВД (батареї), на кого покладається управління дивізіоном (батареєю) на випадок виходу з ладу КСП;

- у восьмому пункті – об’єкти, позначені знаком Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки; об’єкти, руйнування яких може призвести до тяжких наслідків; порядок супроводження військовополонених на пункти їхнього збору, визначені старшим командиром.

Усний бойовий наказ командира дивізіону записує начальник штабу дивізіону або один з офіцерів штабу.

У бойовому розпорядженні командир дивізіону (батареї) визначає: короткі висновки з оцінки противника; об’єкти, що уражаються в інтересах загальновійськового підрозділу засобами старшого командира; бойове завдання загальновійськового підрозділу; завдання батарей (взводів) та час готовності до їх виконання, а за необхідності й інші дані.

Після доведення бойового завдання командири підрозділів організовують практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій.

У призначений час доповідають про готовність підрозділів до ведення бойових дій (виконання завдань).

5-е питання. Завдання та основи організації рекогносцировки взаємодії та управління.

Рекогносцировка проводиться командиром дивізіону (батареї) з метою вивчення місцевості та противника, а також для уточнення на місцевості прийнятого по карті рішення та доведення уточнених бойових завдань підрозділам. До участі в рекогносцировці залучаються командири взводів, батарей. Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них та питання, що відпрацьовуються, засоби та порядок руху, а також заходи щодо охорони і досягнення скритності роботи. Рекогносцировка проводиться під прикриттям спеціально виділеного підрозділу (групи), або підрозділу, який обороняється на даному напрямку. Для проведення рекогносцировки вибирається місце, яке одночасно забезпечує скритність роботи і зручне спостереження за противником. Робота командира батареї (дивізіону) під час проведення рекогносцировки починається з орієнтування, потім вивчається місцевість, призначаються (указуються) орієнтири і уточняється: положення, можливі шляхи висування (вихідні райони, рубежі) розгортання противника; накреслення переднього краю та опорні пункти в районі оборони; напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; черговість і строки інженерного обладнання бойового порядку батареї (дивізіону); місце командно-спостережного пункту.

Взаємодію командир батареї (дивізіону) організує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника та варіантами дій підрозділів. Взаємодія організується методом вказівок або методом доповідей командирів підлеглих підрозділів. В умовах вкрай обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок.

Управління артилерійськими підрозділами у ході бойових дій полягає в безперервному впливі командира та штабу на виконання поставлених завдань у встановлені строки і з найменшою витратою сил і засобів.

Це досягається: безперервним веденням розвідки противника, викриттям його намірів і своєчасним реагуванням на зміну обстановки; постійним уточненням раніше прийнятого рішення, завдань підрозділам та узгодженням їх дій з діями загальновійськових підрозділів; підтримкою стійкого зв’язку з підлеглими підрозділами, старшим командиром і його штабом і взаємодіючими підрозділами; здійсненням постійного контролю за виконанням підрозділами поставлених завдань та наданням їм допомоги.

Управління підрозділами під час ведення бойових дій командир дивізіону (батареї) здійснює зазвичай з КСП: в обороні з КСП, що розгорнутий на місцевості або розташованого в КМУ; в наступі – під час руху або з коротких зупинок. При цьому машина командира дивізіону (батареї), як правило, прямує за БМП (БТР) командира загальновійськового підрозділу стрибками від укриття до укриття у готовності до управління вогнем дивізіону (батареї). У разі необхідності за рішенням командира дивізіону (батареї) його КСП може розгортатися на місцевості поблизу КСП пункту командира загальновійськового підрозділу, якому дивізіон (батарея) доданий або підтримує.

КСП дивізіону (батареї) розгортається в такому місці, звідки забезпечується найкраще спостереження за місцевістю, противником, діями загальновійськових підрозділів і результатами вогню дивізіону (батареї).

У ході бою командир дивізіону особисто і через штаб (командир батареї особисто) управляє вогнем і маневром дивізіону (батареї), забезпечує постійну готовність підрозділів до ведення вогню. Для цього він безперервно здійснює збір і узагальнення відомостей про противника та дії загальновійськових підрозділів, на підставі яких готує свої пропозиції щодо вогневого ураження противника і доповідає їх старшому командиру. Після затвердження пропозицій командир дивізіону (батареї) уточнює і ставить нові завдання підлеглим підрозділам і здійснює контроль щодо їх виконання. З метою постійної вогневої підтримки загальновійськового підрозділу командир дивізіону (батареї) організовує маневр підлеглих підрозділів.

Дані про об’єкти (цілі) командир дивізіону (батареї) отримує шляхом ведення розвідки з КСП за допомогою оптичних і електронно-оптичних приладів, а також доданих засобів розвідки. Ряд відомостей про противника може надійти від старшого артилерійського командира та загальновійськових підрозділів у порядку взаємного обміну інформацією.

Усі відомості, отримані з різних джерел, вивчаються, узагальнюються, а за необхідності перевіряються та уточнюються, висновки за ними доповідаються старшому командиру (загальновійськовому командиру).

Отримавши доповідь начальника розвідки (командира взводу управління) про характер та координати цілей, командир дивізіону (батареї) приймає рішення щодо ураження цілі й доповідає про це старшому командирові (загальновійськовому командирові). Після затвердження прийнятого рішення командир дивізіону дає вказівку штабу на підготовку вогню.

При підготовці вогню визначаються: батареї, які залучаються до ураження цілі; завдання стрільби; вид вогню; спосіб обстрілу цілі; порядок виконання завдання; спосіб визначення установок; витрата боєприпасів і тривалість ведення вогню. Після цього ставляться завдання підрозділам на підготовку та відкриття вогню.

При визначенні діяльності цілі, по якій завчасно було підготовлено вогонь дивізіону (батареї), з дозволу загальновійськового командира або старшого артилерійського командира подається команда на відкриття вогню тим підрозділам, для яких ця ціль була запланована, з визначенням витрати боєприпасів і часу відкриття вогню.

У ході підготовки і ведення вогню командир дивізіону (батареї) здійснює контроль за точністю підготовки і ведення вогню та його результатами. З цією метою він ставить завдання штатним і доданим засобам розвідки на контроль стрільби, а сам особисто веде спостереження за полем бою і за необхідності коректує вогонь.

Після виконання вогневого завдання командир дивізіону (батареї) доповідає про це загальновійськовому командиру.

У деяких випадках командир дивізіону (батареї) може готувати і відкривати вогонь з особистої ініціативи. Про виконання вогневого завдання він доповідає старшому командиру (загальновійськовому командиру).

Маневр підрозділами в ході бойових дій здійснюється відповідно до раніше відпрацьованого плану, а при зміні обстановки може уточнюватися.

Переміщення КСП повинне забезпечувати постійне управління підрозділами дивізіону (батареї) і не повинне збігатися за часом із виконанням дивізіоном (батареєю) важливих і відповідальних завдань, таких як підтримка вводу в бій другого ешелону, відбиття контратак, форсування водних перешкод та інше. Про початок переміщення КСП і прибуття його на нове місце командир дивізіону (батареї) доповідає старшому командиру, а також інформує про це підлеглих.

Одним із найважливіших завдань, що вирішує командир дивізіону (батареї), є підтримка тісної взаємодії із загальновійськовим підрозділом. Для цього необхідно постійно знати обстановку і підтримувати стійкий зв’язок із взаємодіючими підрозділами, своєчасно організовувати вогневе ураження противника, здійснювати маневр підлеглими підрозділами і доповідати про це загальновійськовому командиру. Важливим і основним заходом з підтримки постійного управління є відновлення порушеного управління і ліквідація наслідків застосуванням противником ЗМУ.

Відновлення порушеного управління залежить від конкретної обстановки і може здійснюватися передачею управління з одного КСП на інший, призначенням необхідних сил і засобів на КСП, що вийшов зі строю, перерозподілом особового складу і засобів управління між КСП.

Швидка і чітка передача управління з одного КСП на інший забезпечується наявністю на пункті, що приймає управління, сил і засобів, які можуть забезпечити управління підрозділами, а також постійною інформацією командирів, що приймають управління, про обстановку і рішення командира загальновійськового підрозділу, підтриманням постійного зв’язку між КСП.

При частковому ураженні КСП передача управління здійснюється за сигналом командира, що передає управління, а при виході КСП зі строю – за командою старшого командира або за ініціативою командира, який приймає на себе управління дивізіоном (батареєю).

Командир дивізіону (батареї), що приймає управління на себе, негайно встановлює зв’язок з іншими артилерійськими підрозділами, передає їм встановлений сигнал і координати свого КСП, уточнює їх стан, положення і завдання, які вони виконують, і доповідає старшому командиру про приймання управління.

Після відновлення порушеного управління командир дивізіону (батареї), що прийняв управління, визначає ступінь ураження і стан підрозділів з метою виявити найбільш боєздатні із них і негайно підготувати їх до виконання завдань. Відповідно до ступеня боєздатності підрозділам уточнюються попередні й визначаються нові завдання.

Дивізіон (батарея), що опинився у ході ведення бойових дій у місці забруднення, зруйнованого району, затоплення чи пожежі, для збереження особового складу і бойової техніки відводиться в безпечні райони за наказом (розпорядженням) старшого командира.

Командир дивізіону (батареї) узгоджує із загальновійськовим командиром райони, в які повинні бути виведені підрозділи з урахуванням максимального скорочення часу на маневр і розгортання в цих районах, і віддає необхідні розпорядження. У розпорядженнях можуть зазначатися: пункти збору, нові райони зосередження або райони ВП, маршрути руху і час прибуття до зазначених районів.

При значних втратах в особовому складі та бойовій техніці в підрозділах командир дивізіону (батареї), шляхом перерозподілу особового складу і бойової техніки, вживає заходи щодо відновлення боєздатності підрозділів. Особовий склад і бойова техніка, які прибувають як поповнення, розподіляються з урахуванням укомплектованості перед-усім найбільш боєздатних підрозділів. При повному порушенні організаційної цілісності підрозділів можуть створюватися зведені підрозділи. Зведені підрозділи можуть формуватися на базі підрозділів, які зберегли працездатні КСП.

Бойова техніка і озброєння, що вийшли зі строю, евакуюються на збірні пункти пошкоджених машин, а незначні пошкодження усуваються силами підрозділів. Відновлення запасів матеріальних засобів здійснюється постачанням їх зі складів з’єднання (частини) і перерозподілом між підрозділами.

За втрати в особовому складі, озброєнні, бойовій техніці за стан дивізіону (батареї) і проведені заходи щодо ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ і відновлення боєздатності підрозділів командир дивізіону (батареї) доповідає старшому артилерійському і загальновійськовому командиру.