Розкрити форми апробації результатів наукового дослідження

ІУ. Форми апробації результатів наукового дослідження:

1) колоквіум;

2) курсова робота;

3) конференція;

4) симпозіум;

5) збори

Так, по-перше, колоквіумом нерідко називають одну з традиційних форм навчальних занять, як у західній, так і у вітчизняній системі освіти, метою якої є виявлення знань учнів студентів і підвищення їх досвіду в результаті невимушеної бесіди з професором або іншим викладачем. Як правило, на студентських колоквіумах звичайно обговорюються окремі частини якої-небудь конкретної теми, розділ одного із занять, щоб зрозуміти правильність його розуміння учнями і уникнути непорозумінь найважливіших питань.

Дана форма занять нерідко охоплює всілякі питання та теми з курсу, що вивчається, не включені до теми практичних і семінарських навчальних занять. Нерідко колоквіуми в сучасній системі навчання в університетах стають різновидом навчальних занять, де обговорюються різні роботи учнів студентів, їх навчальні проекти і написані реферати. Зазвичай у вітчизняних університетах на кожному з факультетів колоквіуми проводяться в спеціально відведений для них час, не перетинаючись із звичайними практичними і семінарськими заняттями.

По-друге, колоквіум - це повноцінні наукові зібрання, де спочатку заслуховуються заздалегідь підготовлені доповіді, а потім відбувається складний процес їх обговорення. При цьому не виключена і полеміка, заснована на наукових знаннях учасників обговорення, так як бесіда проводиться для уточнення деяких деталей доповіді і спірних для оточуючих моментів. На наукових колоквіумах в бесіді беруть участь вже не куратор і його слухачі, а видатні філософи та теоретики, думка яких дозволить доповідачу переглянути власні наукові погляди на основі нових ідей і наукових суперечок.

По-третє, під колоквіумом розуміється орган з пресвітерів і пасторів, що спрямовується кожної громади Пресвітеріанської церкви, який зазвичай керує асоціацією релігійних громад даного напрямку. На таких колоквіумах пресвітери та пастори обговорюють вже релігійні питання, канони, не позбавлені догматизму.

Наукова конференція — форма організації наукової діяльності, при якій дослідники (не обов'язково вчені чи студенти) представляють і обговорюють свої роботи. Зазвичай заздалегідь (в інформаційному листі або стендовій оголошенні) повідомляється про тему, час і місце проведення конференції. Потім починається збір тез і доповідей і іноді оргвнесків. За своїм статусом конференція займає проміжне положення між семінаром і конгресом.

Структура конференції

Реєстрація учасників з роздачею програми конференції (із зазначенням черговості виступів)

Відкриття та пленарне засідання з виступом організаторів конференції

Робота в секціях або круглих столів з заслуховуванням доповідей та подальшим обговоренням

Кава-брейк в середині роботи конференції або фуршет або банкет по її закінченню

Культурні програми (екскурсії) для іногородніх гостей

Публікація збірника наукових праць. Часто збірник видається учасникам конференції при реєстрації.

Види конференцій

Науково-теоретична конференція

Науково-практична конференція

Науково-технічна конференція

Симпо́ зіум (лат. symposium від дав.-гр. σ υ μ π ό σ ι ο ν — «бенкет») — нарада, наукова конференція фахівців одного профілю з певного наукового питання, має як мінімум міжрегіональний рівень, зазвичай на симпозіуми запрошують представників різних країн.

Збори — це форма колективного обговорення ділових проблем, які хвилюють громадськість. їх проводять з метою спільного осмислення певного питання.