Мікрофон».

Цей інтерактивний методичний прийом, передбачає висловлювання учнями власних думок, ідей або відповіді на запитання керівника хорового колективу, можна використовувати як у фронтальній так і груповій роботі де діти повинні дотримуватись певних правил: висловлюватись по черзі і швидко (в символічний іграшковий мікрофон), визначати у своєму висловлюванні головне, не перебивати і не критикуючи інших, вміти вислуховувати відповіді товаришів. Співати пофразно, ланцюжком,, передавати один одному мікрофон.

Проводиться на хоровій репетиції міні-дискусія, щоб знайти правильне рішення що до виконання, того чи іншого виконавського прийому у вправі чи в творі, діти вчаться критично, аналітично мислити, порівнювати, вони набувають навичок одстоювання власних думок і зважання на думку інших. Наприклад:

·з якими кольором в тебе асоціюється мелодія цього твору?;

·як ти гадаєш який час жив композитор, що написав цей твір?;

·які засоби виконавської виразності використовує композитор для розкриття змісту твору?;

·яке забарвлення звуку (освітлене чи затемнене) допоможе виконавцю втілити характер твору?;

·підбирати інтонацію розмовну, музичну до героя ілюстрації;

·за допомогою емоцій виразити характер та підібрати певний;

· передати відчуття героя твору котрого не бачиш

К.К.Ушинський писав: " Порівняння є основа всякого розуміння та всякого мислення... Щоб який-небудь предмет зрозуміти ясно, відрізняйте його від схожих предметів та знаходьте подібне з самими віддаленими предметами" [ 82]. Багато вчених відзначали, що оригінальний здібний розум передбачає порівняння предметів та схоплює співвідношення між ними. Щоб сформувати у дітей єдину систему знань про музику, в котру повинно органічно вплітатися кожне нове для дитини музичне явище, вивчене поняття, зіграний твір, потрібно систематично привчати юних музикантів до самостійного пошуку в пам'яті аналогічних моментів. Адже здатність наближати поняття, відкривати спільне в різних явищах вважається однією із найважливіших рис творчої особистості.

Розвиваючи музичне мислення дитини, привчаючи її слухати та аналізувати музику, порівнювати музичні явища та розмірковувати про них, керівник повинен пам'ятати, що лише захопливе музикування, атмосфера постійного вивчення нового принесуть радість творчості

Досвідом роботи у використанні розвиваючих методик, творчих завдань в хоровому класі ділиться Неля Нікітіна — керівник зразкового хору «Унісон» учнів старших класів ДМШ №1 ім. И. Лисенка, м. Рівне. Щоб донести до слухача зміст виконаного, слід однаково володіти як звуковою палітрою свого голосу, так і художньою виразністю слова. К.Г. Стеценко зазначав: " співи це продовжена голосом мова. Букви, склад, слово, речення треба попереду правильно, ясно і чітко проказувати, а потім проспівувати." [70] Виконавська культура у хоровому мистецтві, де відбувається тісний звязок з поєтичним словом, свідчить не лише про передавання емоційно - образного змісту, а ідейно - смислової сфери, розкриває внутрішній світ виконавців. Виконавці мають оволодіти двома текстами, як музичним, так і літературним, щоб донести до слухача не тільки слова ай думки, втілені в них, тобто надати тексту усвідомлено, логічно, правильно. Сучасне музикознавство розглядає виконавське мистецтво як творчу діяльність у процесі якої виконавець, в індивідуально - неповторному вигляді об’єктивує для слухача не нотний текст а художній зміст твору [3, 27].

В процесі звукоутворення велике значення має дикція, артикуляція.

Дикція- лат. означає ясність, розбірливість вимови тексту.

Артикуляційний апарат - губи, язик, тверде, м’яке піднебіння, нижня щелепа, голосові зв’язки (голосниці).

Артикуляція - лат. Articulatio - розчленовано. У співі - чітка, виразна вимова звуків

Дикційна гімнастика (голосовий фітнес) – це варіантність рухів ротових м’язів (рухи губів, щелеп, м’язів лиця), що допомагають наслідувати голоси живого світу (яке супроводжується асоціаціями, тобто кожний рух імітує зображально-виражальну дію конкретного образу. Наприклад: ротик риби, котика, жабки, мавпочки). Чергування цих рухів здійснюється за допомогою інтонацій на «усмішку», «жалобу», «крекіт птиці», «шум поїзда». Носіям конкретного музично-художнього образу є скоромовки, чистомовки, приказки, ігри - забавлянки, примовки, фонетичні установки.

Тому для досягнення цієї мети на кожному занятті проводиться логопедична, артикуляційна, дикційна гімнастика Ці вправи не тільки розвивають співацький голос, але сприяють його охороні, укріплюють здоров’я дитини. В гімнастику артикуляції входить привітання:

1 робота з язичком (покусати кінчик язика, пожувати язичок поперемінно лівими і правими бічними зубами, поклацати язичком в різній позиції, витягнути язичок, скрутити його трубочку і т.д.);

2 з губами (покусати губами нижню і верхню губу, відхопити нижню губу, додавши особі скривджений вираз, підняти верхню губу, відкривши верхні зуби, додавши вираз усмішки), масаж обличчя від коренів волосся до шиї власними пальцями.