Педагогічне дослідження з теми

Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА МУЗИЧНА ВОКАЛЬНО-ХОРЕОГРАФІЧНА СТУДІЯ “СВІТАНОК” (ДЮМВХС)

вул. Володимирська, 71-А, м. Київ, 01033, тел/факс: 0 (44) 2870150, e-mail: svitanok_studio@mail.ru

Код ЄДРПОУ 35790677

Педагогічне дослідження з теми

«Комплексне формування і розвиток вокальних здібностей хористів в контексті особистісно-зорієнтованого підходу»

Автор: Кудряшова Оксана Володимирівна

керівник хорового гуртка

Київ – 2013

Залучення дитячих голосів до творчої діяльності у хоровому мистецтві є характерною рисою української півчої культури, яка має історичні традиції і набула особливого значення сьогодення.

Найважливіша тенденція культури та мистецтва нашого часу може бути охарактеризована як прагнення людства досягти – гармонії, домогтися рівноваги «розумового», «духовного», «творчого». Музику виділяють як «архетип» культури, як духовний початок всієї системи мистецтв [37, 53].

З давніх часів люди прагнули до гармонійного розвитку особистості. В Давній Греції, наприклад, кінцева мета виховання визначалась поняттям «калокагатіа», що означає єдність зовнішньої та внутрішньої краси.

Але ж сьогодення ми спостерігаємо тенденцію до байдужості, емоційність.

Як розбудити в наших дітях інтерес до самих себе? Як пояснити їм, що найцікавіше сховано в них самих? Як заставити «душу працювати»? Як виховати в них любов до творчості та зробити мистецтво необхідною частиною їхнього життя?

Саме мистецька діяльність найефективніше впливає на розвиток креативних якостей особистості, оскільки є творчим процесом, що вимагає від учня народження власних особистісно-значущих думок, творчого самовираження.

Допомогти в цьому нам може дитяча музична творчість, яка має величезне значення для розвитку дітей. Вона допомагає активізації мислення, привчає до самостійних висловлювань, виховує віру у власні творчі сили, а це позначається на інших сферах мислення й діяльності. Найновіший філософський словник" поняття творчості трактує так: „Творчість - вища форма універсально зрозумілої креативності, іманентно властива всім рівням буття, сприяє самозбереженню і відтворенню сутності через якісні трансформації їх структур" [45, 755].

Цінність творчості, її функції містяться не тільки в результативній стороні, але й у самому процесі творчої діяльності. Творчість — це історично-еволюційна форма активності людей, що втілюється в різних видах діяльності та веде до розвитку особистості. Головний показник духовного розвитку людини - повне оволодіння процесом творчості. І в цьому процесі беруть участь свідомість і підсвідомість, розум та інтуїція. Вважається, що саме підсвідомі процеси відіграють особливу роль, оскільки людина починає творити, не замислюючись над тим, що саме приваблює її, чому вона відчуває потяг саме до цього виду діяльності. Можна констатувати, що проблема творчості повинна неодмінно розглядатись не в значенні однієї з головних характеристик людської діяльності, а як сутність та істина цієї діяльності, як вища форма розвитку, як спосіб здійснення гуманізму. Творчість - невід'ємна частина життя, а джерело її треба шукати в природі самого життя [68]. Без творчості суспільство не може нормально розвиватися, навіть існувати.

Творчість є інтегральною якістю особистості, яка виявляється в діяльності й зумовлює її успіх. Відповідно до цього творчість розглядається у співвіднесенні з творчою діяльністю, а специфіка останньої дає змогу визначити феномен творчої особистості. Головною ознакою творчої особистості вважаються її творчі якості, тобто індивідуально-психологічні особливості дитини, які відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання [62]. Формування творчої особистості є проблемою комплексною, що включає в себе не тільки організацію зовнішньої діяльності, але й стимуляцію перетворення внутрішнього світу дитини, створення умов для розкриття й реалізації її прихованих потенцій у процесі розвитку її відносин із зовнішнім світом.

На формування неповторної творчої особистості зорієнтовані ідеї самоактуалізації, самореалізації, самовизначення.

Самоактуалізація - це прагнення людини до можливого, найбільш повного виявлення та розвитку своїх особистісних якостей.

Найпопулярнішою серед зарубіжних концепцій є гуманістична, яку обгрунтували в 50-60-х роках американський психолог Альбрахам Маслоу (1908-1970), а також А. Комбс, Є. Коллі, К. Роджерс. Вона базується на гуманістичній психології, основними поняттями якої є «самоактуалізація особистості», «особисте зростання», «розвиткова допомога». Найважливіше тут - увага до особистості, організація навчання як зацікавленої самостійної діяльності учня [15, 115].

Одним із лідерів гуманістичного напряму Карлом Роджерсом (1902-1987) було висунуто кардинальний принцип організації освіти - дбайливе ставлення до особистісного «Я» кожного учня. Тільки розуміння й прийняття керівником учня таким, яким він є, без авторитарного тиску з метою кардинально його змінити, робить процес формування «Я» особистості результативним. Відбувається зближення «Я» реального і «Я» ідеального, тобто такого, яким хотів би стати учень з огляду на панівні соціальні цінності й норми. Це означає визнання особистості, яка розвивається, вищою соціальною цінністю, повагу до самобутності й унікальності кожної дитини, створення умов для цілеспрямованого розвитку та саморозвитку вихованця як суб'єкта діяльності, як особистості й творчої індивідуальності» [15, 121].

Самовизначення особистості в сучасній психології розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. Особистісне самовизначення - це вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально диференційованих ролей. Від того як здійсниться особистісне самовизначення залежить і самовизначення професійне.

Самореалізація - це реалізація свого творчого людського потенціалу.

Процес самореалізації дитини у різноманітних видах музичної діяльності дає поштовх для цілісного загального розвитку особистості. Таким чином, музично-творчий розвиток молодших школярів - це процес формування творчих якостей особистості дитини молодшого шкільного віку в ході навчально-ігрової діяльності, організованої на основі взаємодії різних видів художньої творчості з домінантою музичного мистецтва.

Характеристика сутності до музично-творчого розвитку особистості школярів є близькою до понять „дитяча музична творчість". Сутність поняття „дитяча музична творчість" - це особлива ігрова форма життєдіяльності дитини, завдяки якій здійснюється її взаємозв'язок із довкіллям звуковими засобами виразності на рівні імпровізацій. Для дитячої музичної творчості пріоритетною є спрямованість на розвиток художніх асоціацій не загального типу, а індивідуально-ціннісних, особистісно зорієнтованих, які визначаються зовнішньою і внутрішньою установками особистості. Здійснений аналіз теоретичних моделей музично-творчого розвитку особистості дав змогу виявити ідею єдності думки, почуття зовнішньої дії. Найважливішими ознаками особистісно орієнтованого навчання академік О. Я. Савченко вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації [47].

Навчання має визнавати за учнем права на самовизначення й самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності через оволодіння її способами, що передбачає пристосування освіти до нього, а не навпаки, як у традиційному навчанні. Це вимагає кардинальної зміни мети й ціннісних орієнтацій навчального процесу, оновлення змістового компонента і його гуманітаризації, зміни методики діяльності керівника та розширення в ній технології співробітництва, коригування характеру навчально-пізнавальної діяльності учня як суб'єкта навчального процесу.

Змінюються функції навчального процесу, основними серед яких стає розвивальна, а не тільки освітня, як у традиційній системі. В такому розумінні культура справді гуманізується, бо вона всебічно сприятиме збереженню та розвитку екології людини, допомагатиме її інтелектуальному, духовному й фізичному збагаченню, не насильницькій соціалізації в умовах навчально-пізнавальної діяльності.

Рагозіною В.В. розроблена нова методика сприяння творчій самореалізації учнів у процесі музичної діяльності на основі методів стимулювання, що мають особистісну спрямованість і впливають на творче самовдосконалення, ціннісне ставлення до особистості [58].

Методика стимулювання творчої самореалізації учнів особистісно зорієнтованого типу визначається:

• гуманним характером взаємодії суб'єктів навчання на основі співпраці, співтворчості, діалогу;

• перенесенням акцентів у навчанні з процесу засвоєння знань на їх відкриття у практичній діяльності учнів;

• використанням творчих завдань, що забезпечують можливість коректного й гнучкого впливу на процес формування творчих здібностей учнів і надання школярам самостійності;

• створенням емоційно-збагаченого навчально-виховного середовища, що дозволяє знімати почуття невпевненості в собі, страху перед негативними явищами життя та оцінними судженнями, сприяє встановленню дружніх взаємовідносин суб'єктів навчання, формує творчу мотивацію цієї діяльності, підвищує цінність особистості, її здатність " до вчинку". Це досягається ігровими методами та прийомами заохочення, позивною підтримкою, створенням ситуацій успіху, вільного вибору, емоційно-позитивних переживань тощо;

• етапністю включення школярів у творчу музичну діяльність, що забезпечує вихід на рівень частково-самостійного та в перспективі - самостійного пізнання музичного мистецтва, що є результатом набуття знань не як готових формулювань керівника, а шляхом відкриття і творчого пошуку. Такий підхід забезпечує оволодіння елементами творчої діяльності та набуття досвіду її здійснення.

Доктор педагогічних наук Н.А.Ветлугіна звернула увагу на дуже важливу рису музичної творчості: «При творчій діяльності багато моментів естетичного виховання - сприйняття, уява, оцінювання - ніби стягуються в один вузол і активізуються. Все придбане дітьми в процесі творчості стає їх міцним надбанням» [12, 31].

Критерієм творчості виступає готовність до неї, коли учень хоче й готовий збагнути сенс своєї діяльності, коли у нього з'являється відчуття необхідності порівняти, співставити, вибрати та знайти те, що найкращим чином може виразити його відчуття та бачення того чи іншого явища, події, факту, його власне художнє ставлення в цілому. Результат може втілитися лише в одній інтонації, в одній дитячій думці, нехай зовсім наївній, в одній поетичній фразі, а можливо спочатку навіть не проявиться зовсім. Сутність готовності до творчості в тому, що всередині дитини може звучати музика, що

вона матиме чітку уяву про те, яка це повинна бути музика, однак її музичні думки можуть поки не матеріалізоватися в чіткій формі, в конкретній мелодії. Саме ця внутрішня робота, процес експериментування з виразними засобами більш важливий кінцевого результату. Необхідною умовою успішного розвитку дитячої творчості є взаємозв'язок її з навчанням. Творчий акт неможливий без накопичення відповідного досвіду, знань, навичок. Дитина не зможе втілити в життя свою музичну думку, якщо не буде володіти необхідними теоретичними знаннями, засобами виразності музичної мови. «Ніяка виконавська творчість неважлива, якщо у свідомості виконавця немає відповідного попереднього запасу інформації, якщо він не підготовлений до цього своїм розвитком»- констатує Я. Мільштейн.

Відомі вчені, що вивчали питання вікової психології - Л.С. Виготський, А. Леонтьєв - встановили, що основним видом діяльності дитини з 3 до 10 років є гра. Гра повинна стати однією із форм творчої діяльності, саме в ній проявляються та розвиваються уява і фантазія, так необхідні для формування творчої особистості. Через гру дитина пізнає світ. Тому процес навчання та

розвитку маленького музиканта повинен проходити з використанням спеціально продуманих і підібраних ігор [16, 37].Стан природній для дитини, адже вона саме за її допомогою пізнає світ. Тому в грі що використовується під час репетицій дитина відчуває радість навчання виявляється і розумова, і соціальна активність дитини, мобілізуються інтелектуальні сили, які супроводжуються емоційним під’ємом, бажанням вчитися.

Ще однією умовою виникнення у дітей імпульсів до творчості являється організація постійні пошуки несподіваних та цікавих ситуацій. Тільки обстановка пошуку сприяє бажанню дитини творити.

Таким чином, можемо визначити декілька загальних, найбільш важливих умов для розвитку дитячої творчості:

• взаємозв'язок невимушеної творчості дитини з паралельним навчанням даному виду мистецтва;

• синтетичність творчих дій дитини в процесі художньої діяльності;

• врахування особливостей вікової психології при організації форм діяльності дитини;

• створення «обстановки пошуку» в творчій діяльності.

Творча робота учня пов'язана з самостійними діями, вона психологічно розкріпачує дитину. Вона стає сміливішою, набуває вмінь швидко приймати рішення, вчиться аналітично мислити. Відомий музикант Л.Стоковський застерігав проти нав'язування в дитячій творчості " дорослої професійності", в результаті чого " втрата дітьми творчих здібностей майже неминуча" [65].

Керівники дитячих хорових колективів Рівненщини в процесі становлення дітей-виконавців, створюють емоційно-збагачене навчальне середовище, формують творчу мотивацію діяльності дитини, підвищують цінність особистості, її здатність " до вчинку". Це досягається ігровими методами (де використовуються елементи змагання), застосовуванням інтегративних технологій та прийомів заохочення, позитивною підтримкою, створенням ситуацій успіху, вільного вибору, емоційно-позитивних переживань, де б учень міг би найкраще виявити свої здібності, самовиразитися. Під час роботи керівник навчає колектив сприймати музику, проникати в художній образ, уміти самостійно вирішувати творчі завдання, аналізувати своє виконання. Керівник зразкового дитячого камерного хору «Аве Марія» (м. Рівне) Гончарова М. П. використовує в роботі гру " Почуй свій голос в кольорах та порівняй ". керівник застосовує «рольову гру» у виконавців та «слухачів», де діти діляться на групи. Одна група виконавців виконує інтонаційну вокалізацію і є виконавцями, друга група - слухачі аналізують та записують своє відчуття символами, словом та кольором. Діти проспівують вправу як усією групою, солістами, проводять змагання на кращу партію, на кращого виконавця, що дає можливість визначити якість співу, недоліки. Усе це проходить в творчій, «позитивній» діяльності, що розвиває критичність, аналітичність, спостережливість, відповідальність за роботу.

Б.В. Асафьєв у тезисі об інтонуванні, як вияву змісту музики, визначив триєдність виконання, сприймання та самовираження. Головне завдання це уміти направити дитину самостійно розуміти музичний твір, його зміст. [7].

Під час репетиції велика увага приділяється координації як емоційних, так і голосових механізмів дихання, гортані, резонаторів- зазначає хормейстер М.П. Гончарова, тому під час опрацювання того чи іншого технічного, виконавського прийому використовується емоційна термінологія а саме, вправа " Буратино", відчуття «довгого носу» щоб підкреслити направлення звуку, його продовженість, відчуття опори звуку, укрілення мязів дихання, діафрагми виробляється через вправи де є порівняння з повітряною кулькою яка повільно здувається вправа " Узахваті від повітряної кульки" виконуючи цю вправу важливо, щоб діти під час виконання відчували, що і на видих ніби продовжується вдих. Крім загального тренування вдихальних і видихальних м'язів, що дозволяє зробити видих більш тривалим, ця вправа допомагає дітям відчути, а відтак і усвідомити почуття співу " на опорі". Полегшити виконання вправи можна запропонувавши дітям спочатку вдавати захват і здивування від побаченої величезної, напрочуд чудо­вої повітряної кульки, а потім стежити, як вона повільно здувається (ахнути — випустити повітря на (с...с...с...).Також для покращення тривалості дихання використовують вправи " Як дихають кошенята - животиками”, “Як їде потяг (чух-чух)” для порівняння відчуття опори дихання використовується вправа «Вітер», тобто: на звук «А» – тепле дихання на звук «У» - холодне дихання.

К.Ушинський, педагог, казав, що “діти мислять фарбами, у них розвинута фантазія”[ 82].Важливо, використовувати ігрові прийоми, які зосереджують увагу, розвивають творчі здібності, спонукають дитину мислити самостійно. Голосний форсирований звук шкідливий не тільки при розмові, і тим, хто слухає, бо співочі зв’язки мають тенденцію працювати в пасивному стані. Особливо форсування небезпечно для дитячого голосу, який знаходиься у стані розвитку, становлення, тому керівник - хормейстер розповідає дітям про культуру музичної мови, використовуючи дитячу літературу, вірши. Наприкладі “Як невдаха виступав”.Грицька Бойка

От я вчора виступав,

Ви почули, як співав!

Хоч не має слуху,

Я горлав, що духу:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

Голос мій почули всі.

А скінчив - що сталось! -

З місць уві зірвались.

Сцену ледь не рознесли

А мене вхопили

А ж на вулицю несли,

А вже там... набили.

Дітям пропонується проаналізувати та висловити свої спостереження. Марія Прохорівна застосовує при роботі інтерактивну діяльність що передбачає організацію та розвиток діалогічного спілкування, яке веде до взаєморозуміння, взаємодії, до спільного розв’язання загальних, проте важливих для кожного учасника завдань.

Інтерактивний – означає здатний взаємодіяти або перебувати в режимі діалогу з будь-ким. Отже, інтерактивне навчання – передусім діалогічне навчання, якому притаманна тісна взаємодія викладача і учня. До інтерактивних методів належать:

«Мозкова атака»

Учням пропонується конкретна проблема, і вони без втручання керівника висловлюють свої ідеї щодо її розв’язання. На заняттях таким методом можуть бути, ігровий прийом: