Верховної Ради України. Апарат Верховної Ради України — це сукупність служб щодо ор-

Апарат Верховної Ради України — це сукупність служб щодо ор-

ганізаційного, юридичного, аналітичного, експертного, інформаційно-

го, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, со-

ціально-побутового та іншого забезпечення діяльності парламенту.

Правовий статус апарату Верховної Ради України визначається низ-

кою актів, серед яких: Регламент Верховної Ради України; постанови

Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради Укра-

їни» від 20 квітня 2000 року; «Про газету Верховної Ради України «Го-

лос України» від 2 червня 1999 року; «Про статус редакції журналу Вер-

ховної Ради України «Віче» від 6 березня 1996 року; Положення про

апарат Верховної Ради України, затверджене розпорядженням Голови

Верховної Ради України від 31 травня 2000 року; Інструкція з діловод-

ства у Верховній Раді України, затверджена Розпорядженням Голови

Верховної Ради України від 25 березня 2002 року.

Головні завдання апарату — забезпечити організаційне, правове,

документальне, інформаційне і матеріально-технічне обслуговування

діяльності Верховної Ради, її комітетів, народних депутатів, депутат-

ських груп (фракцій), науковий і юридичний аналіз актів, обслуговуван-

ня пленарних засідань. Від досвіду і професіоналізму апарату суттєво

залежить дієвість законодавчого органу, якість і ґрунтовність парла-

ментських актів.

Більшість працівників апарату Верховної Ради України, як і парла-

ментів багатьох зарубіжних країн, працюють на постійній основі. Як

зазначається у спеціальній літературі, стабільність кадрів апарату, як

з’єднуючої ланки між «депутатськими призовами», забезпечує форму-

вання нормальної парламентської культури, є обов’язковою умовою

збереження наступництва професійного досвіду в законотворчій діяль-

ності¹.

За змістом своєї роботи апарат є допоміжним і самостійно не

вирішує питань державного керівництва. Його головне завдання — об-

слуговування діяльності законодавчого органу держави, створення не-

обхідних умов для його діяльності. Апарат Верховної Ради України

здійснює такі функції: 1) організаційну — вирішення питань, пов’язаних

із забезпеченням організаційної підготовки та проведення пленарних

засідань Верховної Ради, її комітетів, тимчасових спеціальних і слідчих

комісій; організація контролю за виконанням постанов та доручень

парламенту, прийому громадян і розгляду їх звернень; підтримка зв’язків

із засобами масової інформації; 2) аналітичну — апарат має аналізува-

ти соціально-економічні й політичні процеси, що відбуваються в дер-

жаві, розстановку й орієнтацію політичних, партійних сил, об’єднань

у самому парламенті; 3) правового забезпечення — кодифікація і систе-

матизація законодавства; експертиза законопроектів; надання правової

допомоги депутатам у роботі над законопроектами; 4) кадрову — попе-

реднє опрацювання документів щодо осіб, які призначаються, обира-

ються і узгоджуються Верховною Радою; 5) комунікаційну — забезпечення

здійснення зв’язків парламенту з Кабінетом Міністрів, Секретаріатом

Президента України, органами державної влади, місцевого самоврядуван-

ня, об’єднаннями громадян, зарубіжними парламентами; 6) експертну —

експертиза законів, які прийняті Верховною Радою і направляються на

підпис Голові Верховної Ради, а потім — Президенту; 7) матеріально'

технічну — здійснення фінансового, матеріально-технічного, побутово-

го, іншого забезпечення.

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про структуру апа-

рату Верховної Ради України», граничну чисельність апарату встанов-

лено в кількості 1115 штатних одиниць, а його структура затверджена у

складі таких підрозділів:

1. Керівництво апарату.

2. Секретаріат — включає секретаріати керівництва і органів парла-

менту, а саме: а) Голови Верховної Ради України; б) Першого заступни-

ка Голови Верховної Ради України; в) заступника Голови Верховної Ради

України; г) комітетів; ґ) депутатських груп і фракцій.

3. Головні управління: а) науково-експертне; б) юридичне; в) доку-

ментального забезпечення; г) організаційне.

4. Управління: а) інформаційне; б) комп’ютеризованих систем; в) у

зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самовряду-

вання; г) забезпечення міжпарламентських зв’язків; ґ) кадрів; д) управ-

ління справами.

¹ Див.: Охотский Е. В. Государственная служба в парламенте: отечествен-

ный и зарубежный опыт. – М.: МГИМО; РОССПЭН, 2002. – С. 283.

5. Відділи і сектори: а) зв’язків з органами правосуддя; б) контролю;

в) з питань звернень громадян; г) перший; ґ) мобілізаційної роботи.

Самостійним підрозділом при Верховній Раді України є Інститут за'

конодавства, основними завданнями якого є участь у проведенні фунда-

ментальних і здійсненні прикладних досліджень у сфері державного

управління і законопроектних робіт, координація участі наукових закладів

й інших організацій у законотворчій діяльності; розробка пропозицій

відносно удосконалення чинного законодавства; порівняльне досліджен-

ня систем законодавства інших країн; здійснення науково-правової екс-

пертизи законопроектів; участь у підготовці до видання Верховною Ра-

дою України законодавчих актів і спеціальної юридичної літератури.

Видавництво Верховної Ради (Парламентське видавництво) друкує

тексти прийнятих законів, організовує видання газети «Голос України»,

«Відомостей Верховної Ради України». Згідно з Постановою Верховної

Ради України від 20 квітня 2000 року, воно перетворено на самостійний

госпрозрахунковий підрозділ.

Загальне керівництво роботою апарату здійснює Керівник апарату

Верховної Ради, який призначається і звільняється з посади Верховною

Радою за поданням її Голови. Він має першого заступника і двох заступ-

ників, кожен з яких керує певною ділянкою роботи згідно з розподілом

обов’язків. Керівники структурних підрозділів апарату призначаються

на посади і звільняються з посад Головою Верховної Ради за поданням

Керівника апарату.