Форми роботи Верховної Ради України

Форми роботи Верховної Ради України об’єктивно обумовлені не-

обхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за персо-

нальним складом колегіального органу державної влади, поєднання

спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депу-

татів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань

і спільного прийняття остаточних рішень.

Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною

правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі

закони України, а також деякі постанови Верховної Ради України (напри-

клад, постанови «Про затвердження Положення про загальні збори гро-

мадян за місцем їх проживання в Україні» від 17 грудня 1993 року № 3748-

ХІІ, «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20 квітня 2000

року № 1678-ІІІ та ін). У межах нормотворчої форми вирізняються зако-

нопроектне та ординарне провадження, результатами яких є підготовлені

законопроекти чи акти нормативного характеру.

Установча форма діяльності парламенту складається з низки прова-

джень, спрямованих на внесення змін до структури державного ме-

ханізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема,

можна вирізнити провадження щодо обрання Голови Верховної Ради

України, його заступників, голів комітетів; щодо обрання суддів; при-

значення третини складу Конституційного Суду, членів Центральної

виборчої комісії, голови Національного банку України; щодо надання

згоди на призначення Президентом на посаду Прем’єр-міністра Укра-

їни, Генерального прокурора, Голови Антимонопольного комітету,

Голови Фонду державного майна та інші. Кожне з цих установчих про-

ваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується

прийняттям постанови Верховної Ради України.

Контрольна форма діяльності залежить від предмета (об’єкта) конт-

ролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Прези-

денту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України,

щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів

державної влади та інші. Вони можуть завершуватися, наприклад, вне-

сенням конституційного подання до Конституційного Суду України,

Постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політи-

ко-правового, декларативного характеру). Актами індивідуальної конт-

рольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.

Правозастосовча форма діяльності не належить до числа основних

правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки

зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гаранту-

вання основних прав та свобод людини і громадянина. Йдеться, насам-

перед, про провадження щодо затвердження указів Президента України

про введення воєнного чи надзвичайного стану, про загальну або част-

кову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзви-

чайної екологічної ситуації. Правозастосовчі провадження, пов’язані із

забезпеченням національної безпеки, відзначаються оперативністю

(рішення має бути прийняте протягом двох днів з моменту звернення

глави держави) і завершуються схваленням відповідної постанови Вер-

ховної Ради України.

Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обмежена

тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіційне тлу-

мачення Конституції та законів України є прерогативою Консти-

туційного Суду України.

Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здійс-

нюється у відповідних організаційних межах, які надають процесу ви-

роблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, струнко-

го, внутрішньо узгодженого вигляду. В межах організаційних форм забез-

печується поєднання і розподіл праці народних депутатів, співро-

бітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради

України як єдиного органу законодавчої влади.

Згідно зі ст. 82 Конституції України, Верховна Рада України працює

сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою ро-

боти парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парла-

ментаризму. Вона дає змогу органічно поєднати персональну роботу

депутатів з колективною роботою найвищого представницького орга-

ну. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від

17 жовтня 2002 року № 17-рп /2002 (у справі щодо повноважності Вер-

ховної Ради України) визначено, що положення ч. 1 ст. 82 Конституції

України, за яким «Верховна Рада України працює сесійно», необхідно

розуміти так, що вона працює не безперервно, а під час певних періодів —

сесій, на які збирається в конституційно визначені строки, як правило,

двічі на рік¹. Саме під час сесій проводяться пленарні засідання парла-

менту та його органів.

У роботі парламенту застосовуються й такі організаційні форми, як

індивідуальна робота його керівництва і народних депутатів, засідання

депутатських об’єднань, комітетів і тимчасових комісій, Погоджуваль-

ної ради депутатських фракцій (груп), парламентські та комітетські слу-

хання, «Дні уряду» тощо. Допоміжний характер мають такі форми, як

індивідуальний прийом громадян, робота зі зверненнями громадян,

офіційні візити парламентських делегацій, зустрічі керівництва Верхов-

ної Ради України з керівниками інших органів державної влади, бри-

фінги і прес-конференції для журналістів, «гарячі лінії» за участю

керівників парламенту та лідерів депутатських об’єднань.

Верховна Рада України постійно поглиблює міжпарламентські

зв’язки, застосовуючи при цьому як традиційні форми — візити парла-

ментських делегацій, зустрічі керівників парламентів, лідерів парла-

ментських фракцій і груп, так і нові — участь у роботі міжпарламент-

ських комісій, форумів, асамблей. Зокрема, станом на 1 липня 2004 року

відбулося п’ять засідань Міжпарламентської комісії зі співробітництва

Верховної Ради України і Федеральних Зборів Російської Федерації,

розпочали роботу Українсько-Литовський міжпарламентський форум

та Міжпарламентська асамблея України й Республіки Польщі. Форму-

ються аналогічні інституції з парламентами Румунії, Азербайджану,

Франції, Вірменії, Індії та Китаю.

Матеріально'технічні форми діяльності парламенту здійснюються

підрозділами апарату Верховної Ради України. Зокрема, фінансово-госпо-

дарське, матеріально-технічне, соціально-побутове забезпечення діяль-

ності парламенту і народних депутатів здійснює Управління справами Вер-

¹ Офіційний вісник України. – 2002. – № 44. – Ст. 2045.

ховної Ради України, комп’ютерне забезпечення роботи покладено на

Управління комп’ютеризованих інформаційних систем та мереж, а транс-

портне — на автобазу, що перебуває у віданні Управління справами.