Класифікація природних та антропогенних компонентів

Речовинна декомпозиція починається з поділу цілісного об'єкта на складові частини. Ці частини називають по-різному: реалії, субстанції, речі, структури. Кожна з частин у свою чергу утворена зі складових. Стійкі або нестійкі структури в природних системах виникають у результаті самоорганізації. Структуризація характерна для систем самої різної природи.

Для кісткової речовини характерні структурні утворення, що формуються під впливом фізичних і хімічних зв'язків. Наприклад, широкий клас структур виникає в рідині або газі при обтіканні будь-яких перешкод (суден, автомашин, літаків, опор мостових переходів), на межі потоків зі значними градієнтами швидкості.

Прикладом передбіологічних структур є амінокислоти. Найбільш широкий клас біологічних структур, ознаками яких є тиражування (розмноження, редуплікація), метаболізм і мутації. Переважаючими в цьому випадку є зв'язки біологічні.

Людський мозок та інтелект з його можливістю самопізнання істотно розширює організаційні форми обміну речовини й енергії. Найбільш складні об'єднання - це суспільні форми організації мислячих систем.

Деякий реальний об'єкт і його речовинні складові частини може нас цікавити, але може і не бути предметом нашої уваги. В останньому випадку реалії існують об'єктивно - поза нашою свідомістю. Якщо об'єкт вивчається людиною, то розглянута субстанція виступає і представляється у свідомості як предмет сприйняття. Якщо як реалію розглядають весь навколишній простір, то цей " первинний " світ називають також універсум, космос, всесвіт або " світ 1". Він може включати неживу і живу природу, людину й усе, що нею створено. Тоді відображення об'єктивної реальності, уявлення про неї в людській свідомості називається " світ 2".

Відтворення світу уявлень матеріалізується в витворах розуму, у формі ідей, пам'яток архітектури, творів живопису, наукових робіт. Вони знаходять самостійне життя. Їх часто називають " світ 3". " Нет, весь я не умру. Душа в заветной лире мой прах переживёт и тленья убежит... " (О.С. Пушкін). Якщо " світ 1" - об'єктивний, то " світ 2" і " світ 3" - суб'єктивні.

Будь-який реальний об'єкт має нескінченну кількість властивостей. Уявлення про цей об'єкт, названий предметом, може відбивати багато або лише деякі з його властивостей. Число особливостей предмета завжди обмежене. Предмет має меншу кількість відтінків кольору, звуку, запаху й інших властивостей, ніж його прототип - реальний об'єкт. Уявлення про об'єкт при необхідності може бути доповнене якими-небудь раніше невідомими відомостями.

Наприклад, якщо в деякому ландшафті живе визначений вид тварин, то він виступає як речовинний об'єкт і має нескінченне число властивостей. При найдетальнішому і всеосяжному дослідженні цього виду будуть отримані лише деякі обмежені відомості про об'єкт дослідження. Залежно від мети вивчення можуть цікавити, наприклад, стрімкість переміщення тварин, їх плідність або швидкість метаболізму.

Компоненти можуть розглядатися як щось цілісне і неподільне, але можуть представлятися як складний предмет. Структура або будова - це щось єдине і цілісне, що складається з безлічі взаємозалежних і вза-ємодіючих частин. Причому взаємозалежні частини можуть бути мікро-, мезо- і макромасштабу. Структури можуть розумітися як просторові, часові і просторово-часові. [3]

Якщо просторовий і часовий масштаб відповідає найбільшим розмірам, розглянутим в екології, то такі найбільші структури прийнято називати комплексами. Тобто комплекс - це складна субстанція, що складається з декількох або багатьох взаємозалежних частин. При порівняльному масштабі поняття комплекс, структура і будова зближуються за змістом.

Комплекси можуть складатися з багатьох компонентів і тоді вони називаються компонентними комплексами. Якщо комплекси складаються з територіальних підсистем, то вони іменуються територіальними комплексами.

Компонентна будова антропогенного ландшафту розглядається в межах одного територіального комплексу, тобто в межах цілісної (неподільної) територіальної одиниці, обмеженої контуром. Компоненти - це матерія або якісно особливі речовини, що відрізняються формою організації або агрегатним станом. Як близькі за змістом до терміна " компонент" у літературі з ландшафтознавства і географії вживаються такі поняття як вертикальна, ярусна і речовинна будова. По агрегатному стану виділяються тверда, рідка і газоподібна речовина.

Компонентна речовинна будова включає наступні таксономічні одиниці: компонентні комплекси, група компонентів, один компонент, блоки елементів і, нарешті, елементи. В залежності від участі або не участі людини компонентні комплекси поділяються на природні (натуральні) та антропогенні (штучні). Диференціація компонентних комплексів відбувається в такий спосіб. У межах природних компонентних комплексів виділяються неживі (вони ж називаються абіогенні, близькими за змістом поняттями є " кісткова речовина" і екотоп) і живі (біогенні, жива речовина) групи компонентів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 ‑ Класифікація компонентів і комплексів системи.

Антропогенні компонентні комплекси поділяються на соціальні і техногенні. Соціальні блоки компонентів класифікуються по суспільних групах різної чисельності. У межах техногенного можуть бути виділені, наприклад, паливно-енергетичні, металургійні, машинобудівні, нафтохімічні та агропромислові компонентні комплекси або блоки компонентів.

Паливно-енергетичний комплекс може включати наступні блоки елементів або компонентів: киснева, атомна енергетика та гідроенергетика. Машинобудівний комплекс складається з таких блоків елементів, як електротехнічна промисловість, важке машинобудування, транспортне й сільськогосподарське машинобудування, а також машинобудування для легкої і харчової промисловості. Агропромисловий комплекс складається з виробництва сільгосппродукції (рослинництво і тваринництво), переробної і харчової промисловості, а також може включати блок елементів, що забезпечує збереження, транспорт і реалізацію сільгосппродукції. Кожен блок елементів може складатися з елементів, наприклад, конкретних підприємств по збереженню, транспорту або переробці.

В сучасних умовах основну кількість комплексів техногенної групи зосереджено в містах і селищах. В урбаністиці утворюючі та обслуговуючі групи компонентів називаються, відповідно, містоутворюючими та містообслуговуючими. До містоутворюючих звичайно відносять комплекси, перераховані вище. Містообслуговуючий блок компонентів включає, по-перше, житлово-комунальне господарство, по-друге, комунікації, по-третє, установи культури (школи, музеї, пам'ятники архітектури). Кожний з компонентів, що становлять містоутворюючий блок, у свою чергу, складається з декількох блоків елементів. Наприклад, житлово-комунальне господарство включає різні типи житлової забудови, системи, що постачають у місто тепло, електроенергію, воду, продукти харчування і, нарешті, підприємства, що забезпечують збір, утилізацію і поховання відходів. Комунікаційні компоненти поєднують такі блоки елементів: автомобільний, залізничний, авіаційний і водний транспорт, а також радіо, телефонні, телевізійні і комп'ютерні засоби зв'язку.

Абіотична група компонентів складається з літогенного (геоморфологічного), кліматогенного (кліматоп) та гідрогенного (гідротоп) компонентів. Біотична група компонентів включає фітогенний (рослинний компонент, фітотоп) і зоогенний (фауногенний компонент, зоотоп).

У свою чергу природні компоненти поділяються на блоки елементів. Наприклад, кліматогенний компонент може включати повітряні маси і хмарні системи, опади, а зоогенний - популяції, групи організмів чи представників класу ссавців або з ряду, наприклад, хижаків.

Нарешті, блоки елементів складаються з елементів. Наприклад, блок елементів " опади" складається з елементів: дощові опади або навіть окрема злива. А зоогенний блок компонентів може включати представників роду ведмедів або виду бурих ведмедів.