Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Загальні відомості про водокористування та водовідведення






 

Відомо, що 2/3 поверхні нашої планети вкрито водною оболонкою. Загальна площа водних об’єктів на поверхні суші (льодовиків, озер, водосховищ, річок, боліт) становить 15% суші.

У таблиці 1.1 наведено загальну класифікацію водних об’єктів.

 

Таблиця 1.1. Загальна класифікація водних об’єктів

 

Тип Вид
Водостік Річка, канал, рівчак
Водойма Озеро, водосховище, ставок, болото
Море Окраїнне, внутрішнє, територіальне
Підземні води Басейни, родовища, водоносні горизонти, порові води
Льодовик Материковий, гірський

 

Водні ресурси у більш вузькому розумінні – це природні води, які використовуються для господарських потреб у даний час і можуть бути використані у віддаленій перспективі. У такому розумінні водні ресурси є категорією не лише природною, але й соціально-історичною.

Найбільш цінними водними ресурсами є запаси прісних вод. Ресурси прісних вод складаються з так званих статичних (або вікових) запасів води і з безперервно відновних водних ресурсів.

У структурі використання водних ресурсів Європи більше половини загального водокористування (51%) йде на потреби промисловості, 34% - сільського господарства і 15% - на комунальне водопостачання. Розвиненими країнами ведеться планомірна політика скорочення водокористування, що досягається створенням замкнутих систем охолодження, збільшення частки повторного використання води і оборотних систем водопостачання, впровадження безводних технологій. У той самий час на комунальні потреби використання води зростає.

У зв’язку з підвищенням рівня благоустрою міст і населених пунктів, оснащенням інженерним обладнанням споруд, розвитком системи централізованого водопостачання невпинно зростає питоме водокористування з міських водопроводів. В Україні водокористування промисловості складає 44, 4%, сільського господарства – 45, 3%, комунального господарства – 10.3%.

У деяких країнах застосовується опріснення морської води в обмежених розмірах для забезпечення питного водопостачання. (Казахстан м. Актау, продуктивність 157 тис.м3 прісної води на добу).

Водні ресурси України є обмеженими і дуже нерівномірно розподіленими за територією.

Запаси підземних вод також розподілені нерівномірно. Близько 75% з них зосереджено у Волино-Подільському та Дніпровсько-Донецькому артезіанських басейнах. Слабко забезпечені підземними водами південні регіони та Донбас.

Запаси водних ресурсів в Україні на одного жителя становлять 1, 7 тис м3 на рік, що ставить її поряд з найменш забезпеченими водою країнами Європи. Уже зараз у деяких районах забезпечення водою населення і народного господарства є незадовільним. До того ж різко погіршується якість води деяких джерел водопостачання в результаті їх забруднення стічними водами. У великої кількості міських населених пунктах України якість питної води, яка подається централізованими водопроводами, має відхилення від встановлених нормативів. Усього ж питна вода, яка за хімічними показниками не повністю відповідає діючому стандарту, становила близько 17% від загального водокористування. Якість води, якою користується населення у сільській місцевості, необхідним чином взагалі не контролюється.

Напружена ситуація з водопостачанням склалася у межиріччі Дніпро-Сіверський Донець, у Запорізькій та Дніпропетровській областях. Залишається невирішеною проблема водопостачання південних районів країни (Одеська і Миколаївська області). До того ж через обмежені водні ресурси й забруднення води р. Дністер виникли проблеми використання. Висунутий свого часу проект розв’язання проблеми водопостачання в комплексі будівництва каналу Дунай-Дніпро не було реалізовано через недостатню екологічну обґрунтованість доцільності цього будівництва.

Зараз в Україні діє, а також планується уведення ряду водоводів, які повинні суттєво впливати на водопостачання окремих районів (табл. 1.2)

Загальна протяжність комунальних мереж водопроводів України складає понад 112000 км. В країні є міста

Взагалі ж під водозабезпеченістю розуміють ступінь можливого задоволення оптимальних потреб водокористувача у воді за рахунок доступних для використання водних ресурсів.

Водокористувачі - це галузі народного господарства, які не забирають воду з водного об’єкта, або ж забирають її на короткий час і знову повертають; при цьому може змінюватися режим водойми. До них відносяться гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство.

 

Таблиця 1.2. Водоводи в Україні (діючі й ті, що проектуються)

 

Назва водоводу Довжина, км Пропускна здатність
м3 млн. м3/р.
Дніпро-Донбас-Харків   8, 6  
Дніпро-Біла Церква-Умань (проект.)   2, 0  
Дніпро-Кіровоград   1, 7  
Міжгірне водосховище-Севастополь(пр.)   1, 5 47, 5
Південнодонбаський   1, 5 47, 5
Дніпро-Західний Донбас   1, 4 43, 8
Дніпро-Херсон-Миколаїв   6, 2  

Водоспоживачі – це галузі народного господарства, які забирають воду з водного об’єкта і зовсім не повертають або ж повертають в іншому місці меншу кількість та іншої якості. До них належать зрошуване землеробство, комунальне і промислове водопостачання, теплоенергетика.

У “Водному кодексі України” (1995) залишилося одне поняття “водокористування” – використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення і галузей економіки.

Під час водокористування можуть виникати безповоротні втрати води – невиробничі втрати води на випаровування й фільтрацію в системах водопостачання та за безпосереднього використання її водокористувачами; втрати води на випаровування з поверхні водосховищ і ставків; підвищені втрати води на фільтрацію через греблі, шлюзи та інші споруди.

На початку 90-х років водокористування знизилось, що зумовлено загальним спадом виробництва. Згідно з “Водним кодексом України” (1995), водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи.

Використання вод в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод (задоволення питних потреб населення, а також господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, енергетичних, транспортних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб).

У промисловості найбільш значними водокористувачами є енергетика, яка забирає 60% усієї свіжої води і 53% оборотної, чорна металургія – 17 і 22 %, хімічна і нафтохімічна – 6 і 10 %, харчова промисловість – 5 і 3 %. Ці самі водомісткі галузі використовують близько 83% всієї забраної води у промисловості. За рахунок впровадження оборотних систем водопостачання досягнуто економії свіжої води, %: у паливній промисловості – 89, чорній металургії – 83%, хімічній і нафтохімічній – 87, лісовій – 68. За рахунок впровадження оборотного водопостачання зменшується об’єм скидання стічних вод.

Певне зменшення темпів водокористування за останні роки зумовлено уведенням нових систем оборотного водопостачання, заміною водяного охолодження технологічного обладнання на повітряне і впровадженням безстічних систем водокористування (у країні діє понад 110 підприємств з безстічними системами водокористування, які забезпечують щорічно економію понад 8, 0 км3 свіжої води)

Використання води у промисловості може скорочуватись завдяки змінам у технології виробництва і впровадженню систем оборотного водопостачання. Наприклад, на Запоріжсталі використання води зменшилось на 81, 4, Лисичанському содовому заводі – на 33, 8 тис.м3/р. При переході теплової електростанції з прямоточної на оборотну систему водопостачання витрата води зменшується у 13 разів. Використання оборотної системи водопостачання при виробництві 1 т сталі скорочує витрату води в 10 разів, 1 т хлору і каустичної соди – у 9, 1 рази, 1 т сірчаної кислоти – в 10-16 разів, 1 т феросплавів – в 6-10 разів.

Для стабілізації водокористування треба також забезпечити економію води, більш широке залучення до господарського обігу морських та високо мінералізованих підземних вод, скорочення витрат питної води на непитні потреби, підвищення водовіддачі існуючих водних джерел і захист їх від забруднення. Треба зазначити, що в Україні використовуються морські води в народному господарстві, найбільша їх кількість – у Донецькій області йде на потреби чорної металургії в м. Маріуполі (795 млн. м3), значно менше в Криму – 96, Одеській – 57 і Херсонській областях – 1 млн. м3.

Згадані вище заходи дають можливість вдвічі скоротити питомі витрати води на одиницю продукції в промисловості, залишити водокористування на сучасному рівні до 2005 р.

У житлово-комунальному господарстві резервом економії води є зменшення втрат у мережах водопостачання, які досягають 0, 6 км3 води на рік, і недопущення використання питної води на технічні потреби, що становить близько 20%.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.