Про зростання у християнське спасіння.

1. Отож, відкинувши усіляку злобу і всілякий підступ та лицемірство й заздрість і всіляке лихослів‘я,

2. Як новонароджені немовлята полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього зрости на порятунок;

3. Бо ви спізнали, що добрий Господь.

4. Підійдіть до нього, до Каменя живого, котрим люди знехтували, але Богом вибраного, найдорожчого,

5. І самі, як живе каміння, споруджуйте із себе дім духовний, священство святе, аби приносити духовні пожертви, приємні для Бога через Ісуса Христа.

6. Бо сказано в Писанні: Ось, Я кладу на Сіоні каменя головного, наріжного, вибраного, найдорожчого, і хто вірує в Нього, не осоромиться.

7. Отож, Він для нас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, котрим знехтували будівничі, але котрий став наріжним каменем спотикання і каменем спокуси,

8. Об котрий вони спотикаються, не підкоряючись Слову, на що вони й були призначені.

9. Але ви – рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті у власність Божу, щоб сповіщати досконалості Того, Хто Покликав вас із пітьми до дивовижного Свого світла;

10. Колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.

11. Улюблені! Благаю вас як зайшлих і мандрівників, щоб ви ухилялися від пожадливостей плоті, що повстають на душу;

12. Щоб жити доброчинним життям поміж поганами, щоб вони за те, що лихословлять вас, мов злодіїв, забачивши добрі діяння ваші, прославили Бога у день відвідин.

13. Тож будьте покірні всілякому людському урядові, для Господа: Чи цареві, як верховній владі,

14. Чи намісникам, що від нього наставлені для покарання злочинців і для заохочення доброчинців, –

15. Бо така є воля Божа, щоб ми, коли чинимо добро, затуляли вуста невігластву безумних людей,

16. Як вільні, а не так, як ті, що використовують волю для прикриття лихого, але як служники Божі.

17. Усіх поважайте, братство любіть, Бога бійтеся, царя шануйте.

18. Слуги, з усіляким страхом підкоряйтеся володарям, не лише добрим і лагідним, але й суворим.

19. Бо те угодне Богові, якщо хтось, не забуваючи Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.

20. Бо яка то похвала, коли ви терпите, як б‘ють вас за провини? Але якщо вчиняєте добро і страждаєте, це приймається Богом.

21. Власне, ви для цього покликані; тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами.

22. Котрий не вчинив жодного гріха, і не було знайдено лестощів у Його устах.

23. Коли Його лихословили, Він не лихословив навзаєм; страждаючи, не погрожував, але залишив те Судді Праведному;

24. Він гріхи наші Сам підніс Тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившися від гріхів, жили для правди: ранами Його ви уздоровилися.

25. Бо ви були, як вівці заблуклі, не маючи пастиря; але зараз повернулися до Пастиря і Охоронця ваших душ.