Ісус прощає грішниці.

1. А Ісус пішов на гору Олив.

2. А вранці знову прийшов до храму, і увесь народ йшов до Нього. Він сів і навчав їх.

3. Тут книжники і фарисеї привели до Нього жінку, котру спіймали на перелюбі, поставили її посередині,

4. Та й сказали Йому: Учителю! Оцю жінку спіймали на перелюбі;

5. А Мойсей у Законі заповідав нам побивати таких камінням. Ти що скажеш?

6. А казали так, щоб спокусити Його, і знайти що-небудь, аби звинуватити Його. Але Ісус нахилився низенько і писав пальцем по землі, наче не зважаючи на них.

7. Але вони невгавали, запитували Його, то Він випростався й сказав їм: Хто з вас без гріха, перший кинь каменя в неї.

8. І знову нахилився низенько й писав по землі.

9. А вони, зачувши те і відчуваючи докори совісті, почали один по одному відходити, починаючи від старших, аж до останніх; і залишився один Ісус та жінка, що стояла посередині.

10. Ісус випростався і, не бачачи нікого, окрім жінки, сказав їй: Жінко! Де твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?

11. Вона відповіла: Ніхто, Господе! Ісус сказав їй: І Я не осуджую тебе; іди і надалі не гріши.

12. Знову говорив Ісус до народу і сказав їм: Я – світло світові; хто йде слідом за Мною, той не буде ходити в пітьмі, але буде мати світло життя.

13. Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє не справжнє.

14. Ісус сказав їм у відповідь: Якщо Я навіть Сам про Себе свідчу, то свідчення Моє істинне, тому що Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я, і куди йду;

15. Ви судите з огляду на плоть, а Я не суджу нікого;

16. А коли й суджу Я, то суд Мій істинний, тому що Я не один, але Я і Батько, що послав Мене;

17. І в законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве.

18. Я Сам засвідчую про Себе, і свідчить про Мене Батько, що послав Мене.

19. Тоді сказали Йому: Де Твій Батько? Ісус відповів: Ви не знаєте ні Мене, ані Батька Мого; якби ви знали Мене, то знали б також Батька Мого.

20. Ці слова виповідав Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі, і ніхто не схопив Його, тому що не прийшла ще година Його.

21. Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріхах ваших; куди Я йду, ви туди прийти не можете.

22. Тут юдеї загомоніли: невже Він уб‘є Себе Сам? Бо каже: Куди Я йду, ви не можете прийти?

23. Він сказав їм: Ви – з долішніх, а Я з горішніх; ви від цього світу, а Я не від світу цього;

24. Саме тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших; бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете у гріхах ваших.

25. Тоді сказали Йому: А хто Ти такий? Ісус сказав їм: Від початку Сущий, як оце кажу вам.

26. Багато маю сказати і судити про вас; але Той, Хто послав Мене, є істинний, і що Я чув од Нього, те й повідую світові.

27. Не зрозуміли, що Він казав їм про Батька.

28. Тож Ісус сказав їм: Коли піднесете Сина Людського, тоді пізнаєте, що це Я і що нічого не вчиняю від Себе; але, як навчив Мене Батько Мій, так і повідую.

29. Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Батько не залишив Мене одного, бо Я завжди чиню те, що Йому угодно.

30. Коли Він говорив це, багато увірувало в Нього.

31. Тоді сказав Ісус до тих, що увірували в Нього, юдеям: Якщо будете дотримуватися Мого слова, то ви справжні Мої учні;

32. І пізнаєте істину, й істина вчинить вас вільними.

33. Йому відповідали: Ми насіння Авраамове і не були рабами нікому ніколи; чому ж Ти кажеш: Станете вільними?

34. Ісус відповів їм: Істинно, істинно повідую вам: Кожний, хто чинить гріх, є невільник гріха.

35. Але невільник не живе в домі вічно; Син залишається повік;

36. Отож, якщо Син учинить вас вільними, то справді вільними будете.

37. Знаю, що ви насіння Авраамове; одначе шукаєте вбити Мене, тому що слово Моє не вміщається в вас.

38. Я повідую те, що бачив у Батька Мого; а ви те чините, що бачили у батька вашого.

39. Сказали Йому у відповідь: Батько наш є Авраам. Ісус сказав їм: Якби ви були дітьми Авраамовими, то справи Авраамові вчиняли б;

40. А тепер шукаєте вбити Мене, Чоловіка, що сказав вам істину, котру чув од Бога; Авраам цього не чинив.

41. Ви чините справи батька вашого. На це сказали Йому: Ми не від перелюбу вродилися; одного Батька маємо – Бога.

42. Ісус сказав їм: Якби Бог був Батьком вашим, то ви любили б Мене, тому що Я від Бога вийшов і зійшов; бо Я не Сам від Себе прийшов, але Він послав Мене.

43. Чому ви не розумієте мови Моєї? Тому що не можете почути слова Мого.

44. Ваш батько диявол, і ви хочете виконати похоті батька вашого. Він був душогубом від початку і не встояв в істині, бо немає в ньому істини; коли виповідає він лжу, то виповідає своє, бо він облудник, і батько брехні.

45. А коли Я істину повідую, то не вірите Мені.

46. Хто з вас викриє в Мені неправду? А якщо Я повідую істину, то чому ви не вірите Мені?

47. Хто від Бога, той слухає слова Божі; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.

48. На це юдеї відповідали і сказали Йому: Чи не правду ми кажемо, що Ти самарянин і що демон у Тобі?

49. Ісус відповів: У Мені демона немає, але Я шаную Батька Мого, а ви Мене зневажаєте.

50. А втім, Я не шукаю Моєї слави: є Той, що шукає і судить.

51. Істинно, істинно повідую вам: Хто дотримується слова Мого, той не побачить смерти повік.

52. Юдеї сказали Йому: Тепер пізнали ми, що демон у Тобі; Авраам помер і пророки, а Ти запевняєш: Хто буде дотримуватися слова Мого, той не спізнає смерти повік.

53. Невже Ти більший від батька нашого Авраама, котрий помер? І пророки померли: За кого Ти Себе маєш?

54. Ісус відповів: Якщо Я Сам Себе прославляю, то слава Моя ніщо; Мене прославляє Батько Мій, про Котрого ви кажете, що Він Бог ваш;

55. І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду схожим на вас облудником; але Я знаю Його і слова Його дотримуюся;

56. Авраам, батько ваш, був радий побачити день Мій: і побачив, і вельми радів.

57. На це сказали Йому юдеї: Тобі ще й п‘ятдесяти літ немає, – і Ти бачив Авраама?

58. Ісус сказав їм: Істинно, істинно повідую вам: Передніше, аніж був Авраам, Я є.

59. Тоді набрали каміння, щоб кидати в Нього, але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши серед них, і попростував далі.