Єзекія 17

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Запропонуй загадку і скажи притчу домові Ізраїлевому.

3. Скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел з великими крилами, з довгим пір'ям, пухнастий, строкатий прилетів на Ливан-гору і зняв з кедра верхівку,

4. Зірвав горішній із паростків його і приніс його на землю ханаанську, у місті купецькому поклав його;

5. І взяв од насіння цієї землі і посадив на землі родючій, над великими водами, наче вербу;

6. І воно виросло і стало виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, котрої гілки нахилялися до неї, і коріння її було під нею ж таки, і стало виноградною лозою – і дало паростки і випустило гілки.

7. І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягнула до нього гілки свої, щоб він поливав її з борозен свого розсадника.

8. Вона була посаджена на родючому полі, над великими водами, аж так, що могла випускати гілки і приносити плід, вчинитися лозою пречудовою.

9. Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде в неї успіх? Чи не вирвуть її коріння і чи не обнесуть плодів її аж так, що вона засохне? Усі молоді гілки, що відросли од неї, засохнуть. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коріння її.

10. І ось, хоч вона посаджена, та чи буде успіх? Чи не висохне вона, тільки-но торкнеться до неї східний вітер? Висохне на грядках, де виросла.

11. І було до мене слово Господнє:

12. Скажи бунтівному домові: Хіба ви не знаєте, що це означає? Скажи: Ось, прийшов цар вавилонський до Єрусалиму, захопив його царя і князів його, і привів до себе у Вавилон.

13. І взяв [іншого ] з царського роду, і склав з ним спілку, і присилував його присягою і забрав визначних тієї землі із собою.

14. Щоб царство було упокорене, щоб ти не змогла підвестися, щоб збережена була спілка і стояла несхитно.

15. Але той відкинувся од нього, послав послів своїх до Єгипту, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи уціліє той, хто таке чинить? Він порушив спілку – і чи врятується?

16. Живу Я, говорить Господь Бог: У місті царя, який настановив його царем, і котрому присягу давши, зневажив, і порушив з ним заповіта свого, він помре в нього у Вавилоні.

17. З великою силою і з численним народом фараон нічого не вчинить для нього у цій війні, коли буде нагорнений вал і споруджені будуть вежі для облоги, щоб вигубити багато душ.

18. Він зневажив присягу, аби порушити спілку, і ось, дав руку свою, і вчинив усе це; він не врятується.

19. А тому отак говорить Господь Бог: Живу Я! Присягу Мою, котру він зневажив, і спілку Мою, котру він порушив, Я заверну йому на голову.

20. І закину на нього сіть Мою, і впіймається в тенета Мої; і приведу його до Вавилону, і там буду судитися з ним за підступність його супроти Мене.

21. А всі утікачі його із усіх полків його впадуть від меча, а решта, що залишиться, розпорошиться на всіх вітрах; і спізнаєте, що Я, Господь, сказав це.

22. Так говорить Господь Бог: І візьму Я з вершечку високого кедра, і посаджу; з горішніх паростків його відірву найніжніші і посаджу на високій і величавій горі.

23. На високій горі Ізраїлевій посаджу його, і випустить гілля, і принесе плід, і стане величавим кедром, і будуть жити на ньому всілякі птахи, усе пернате житиме у затінку його.

24. І спізнають усі дерева на полі, що Я, Господь, високе дерево знижую, а низьке дерево підвищую, зелене дерево вчиняю сухим, а сухе дерево вчиняю квітучим: Я, Господь, сказав – і вчиню!