Псалом 77

1. Зважай, народе мій, на закон мій, прихиліть вухо ваше до слова уст моїх.

2. Розтулю уста мої в притчі і оповім про загадки давні.

3. Що чули ми і спізнали, і батьки наші оповідали нам,

4. Не приховаємо від діток їхніх, звістимо родові прийдешньому славу Господа, і силу Його, і пречудові діяння Його, котрі Він витворив.

5. Він ухвалив настановлення в Якові і склав закона в Ізраїлі, котрого заповідав батькам нашим звіщати дітям їхнім.

6. Щоби знав прийдешній рід, діти, котрі народяться, і щоб вони свого часу вістили своїм дітям,

7. Покладати надію свою на Бога, і не забувати діянь Божих, і виконувати заповіді Його,

8. І не бути схожими на батьків їхніх, на рід упертий і бунтівливий, невлаштований серцем і невірний духом своїм Богові.

9. Сини Єфремові, озброєні, що стріляють з луків, обернулися назад у день битви.

10. Вони не зберегли заповіту Божого і зреклися ходити в законі Його;

11. Забули діяння Його і дива, котрі Він явив їм.

12. Він перед очима батьків їхніх витворив дива на землі єгипетській, на полі Цоанськім.

13. Розділив море, і провів їх через нього, і згромадив води стіною.

14. І вдень вів їх хмарою, а всю ніч світлом вогню.

15. Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.

16. Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки.

17. Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі.

18. Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї;

19. І говорили супроти Бога, і сказали: " Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі? "

20. Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. " Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м'ясо народові Своєму? "

21. Господь почув і спалахнув гнівом, і вогонь вихопився на Якова, і гнів упав на Ізраїля.

22. За те, що не вірили в Бога і не сподівалися на порятунок Його.

23. Він наказав хмарам згори і відчинив двері неба,

24. І обдощив на них манну для їжі, і хліб небесний дав їм.

25. Їжу ангельську їла людина; послав Він їм м'ясо до ситості.

26. Він розбудив на небі східний вітер і навіть південний силою Своєю.

27. І, мов порохом, обдощив їх м'ясом, і, мов піском морським, птахами крилатими;

28. Накидав їх серед стану їхнього, біля осель їхніх.

29. І вони їли і вельми наситилися, і бажане ними дав їм.

30. Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх,

31. Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив.

32. Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.

33. І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.

34. Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.

35. І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.

36. І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;

37. А серце їхнє було не чистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.

38. Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.

39. Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.

40. Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в [країні] пустельній.

41. Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.

42. Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів,

43. Коли витворив у Єгипті ознаки Свої і дива Свої на полі Цоанському.

44. І перетворив ріки їхні і потоки їхні на кров, щоб вони не змогли пити.

45. Послав на них комах, щоб жалили їх, і жаб, аби пожирали їх.

46. Земну рослинність їхню віддав гусені, а працю їхню – сарані.

47. Виноград їхній градом побив, а приморозком – їхні смоковниці.

48. Скотину їхню віддав градові, і череди їхні – блискавицям.

49. Послав на них полум'я гніву Свого, і обурення, і лють, і лихо, і нашестя злих ангелів поміж них.

50. Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею.

51. Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових.

52. І повів Свій народ, мов овечок, і вів їх, як череду, пустелею.

53. І провадив їх у безпеці, і вони не відали страху, а ворогів їхніх накрило море.

54. І припровадив їх до краю святині Своєї, на гору оцю, котру витворила правиця Його.

55. Прогнав від лиця їхнього народи, і землю їхню поділив у спадок їм, і коліна Ізраїлеві оселив у шатрах їхніх.

56. Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували.

57. Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук.

58. Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його.

59. Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля;

60. Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми.

61. І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога.

62. І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій.

63. Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж.

64. Священики його падали від меча, і вдови його не плакали.

65. Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином.

66. І ворогів його відкинув назад, на вічний сором відкинув їх.

67. І відмовився од шатра Йосипового, і коліна Єфремового не вибрав,

68. А вибрав коліно Юдине, гору Сіон, котру полюбив.

69. І влаштував, наче небо, святиню Свою, і, як землю, утвердив його наповік.

70. І вибрав Давида, служника Свого, і взяв його від кошар овечих,

71. І від доярів привів пасти народ Свій, Якова, і спадок Свій, Ізраїля.

72. І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх.